| Сторінки (6/546): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Коли у сутінках приходить знову,
На пам'ять вижовклий блокнот,
Де жадним і гарячим словом,
Юнак привласнює любов.
І владним почерком лягає,
Чорнило, що кипінням крові,
Біжить похилими рядками,
І впитись пристрастю готове.
І все в його словах невинне,
Красу збирається впіймати,
В мережу сплетених поезій,
Щоб справді мати.
І тільки згодом проясниться,
Чоло розписане рядками -
Все те, що так хотілось мати,
Було із нами.
11.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2020
І тільки слова, що в мовчанні твоєму,
Німують рядками над серцем і в ньому
Давно відмахнулись закінчити тему, —
Тему любові, що всім і одному
Неначе дитині готує пустушку;
Стискаєш долоні, а значить в молитві
Слова, що ковтаєш — виносиш за дужки,
І всі вони мертві, безплідні, убиті.
І блякле їх сяйво згинається німбом,
Згинається тільки тобі одному,
Небом – обійми якого відкриті
Де місяць холодний противиться сну.
11.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2020
Коли прийдеш під яблуню у сад,
Що скинула до ніг свої наливи,
Чи не покрутиш яблуко в руках,
Відкинувши оте, яке червиве?!
Утім і в тих, що зовні наче,
Лисніють сонцем вистиглих боків,
Буває в серце заповзло хробаччя,
Яких ласун уникнути хотів.
І гіркота коли його надкусиш –
Це гіркота байдужих сподівань,
Як загірчить – то виплюнеш і впустиш,
Покрутиш інше, що лежить ось там.
Чи так важливо, яблукам, що з’їж,
Стинати серце опустивши ніж?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2020
Он говорил, что ждет ответа,
Как узник, что несправедливо
Приговоренный к глупой смерти;
Ответ покинутой надежды
И упования на диво.
Он безрассудно верит в чудо,
Все грезит слушая безмолвность
Своих дурацких подношений,
Что он не виноват и к богу,
В уме, и в небо посылает;
Но слышит голос наважденья.
И в день от света отрекаясь,
Уж больше попусту не может,
Надежду в сердце заключить.
Он отрекается от солнца,
Любви, которой не случилось,
Он так устал, что смерти просит,
На место где Она ютилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859984
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2020
Ти втратиш менше, зазвичай,
Як ті, що в снах втрачають більше,
В покірну мить не знатимеш, що гірше…
Чи ще пробач… чи вже прощай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019
ГЛАВА І
Вітер свище на горищі
- я малюю вас,
Поверніться вправо, вліво,
- в профіль та анфас…
…із забутої пісні….
Безмірно списаних рядків з таким звучанням ноти,
Він так почав: «В її очах я змерк і загубивсь»,
Мільйони ж інших ввіч, що мружились навпроти,
Не помічав, поет, і відчаєм упивсь.
I
«Як мало слів на ум в цей час приходить,
З яких метафори спліталися б тобі»,
Немов сомнамбула всім духом верховодить,
Не ти, а хтось тобою в шахах ходить,
Весь світ упхнувши в очі голубі.
Так наш поет – упившись згубним болем,
Бродив між вулиць барочних споруд,
Мов привид, дух, - так жаль обняв мінорний,
І справді змерк, і наче став прозорим,
І загубивсь, і духом й тілом схуд.
Трапляється коли замкнувшись в горі,
Здибаєш тих, хто в розпалі розмов,
Немов про тебе і тобі говорить,
Як зараз от – про суть адіафори,
Семінаристи почали. І про любов,
Вели печаль студенти-перехожі.
А він все брів, а він все далі йшов.
II
Під гамір площ, і паркових гудінь,
Травневий день повис над любим містом,
Туман ще пестив побережну рінь,
І міст ховав свою хребетну тінь,
Тепло впускаючи у душу кам’янисту.
Він сміх зачув на біль свою знайомий,
В якомусь із розчинених вікон,
І відблиск сонця вдарив з медальйону,
З грудей її. І ревність зникла в ньому,
Та злість взяла від розпачу в полон.
Безмежна фальш! Дурна забава духу,
В її очах я змерк і загубивсь?
Вливати стільки слів в діряве вухо,
Хоч очі бачили, а розуму не слухав,
На взір вино, а оцет пригубив,
В бокал із ним влетіла п’яна муха,
Один впивався, мучився й любив.
III
Дрижала мить в пахкій, лілейній цноті,
Коли на слух справляв її ім’я,
Колись тремтіло в тій блаженній ноті,
Тепер навіки віддане скорботі,
Закутане в обійми забуття.
Ох Вероніко, що ж з тобою стало?
Чом світ лункого обрію змалів,
І забрела в його злиденне стадо,
Невже любов земне шукає благо,
Забувши про плекання почуттів?!
Мов пишно витканий із золота сонет,
В ній чарувань до не схочу велося,
У свіжих бганках плоті зрів терцет,
Лиш над катреном мучився поет,
Коли вогонь зміїного волосся
Зманив в безодню пристрасних тенет.
Тепер усе змарніло й забулося.
IV
Сховалось сонце з шурхотом птахів,
Годинник ратуші відлунням вдарив тричі,
Чи Вельзевул глумитися хотів,
Наслання за спиною шепотів,
Звертаючи старі біблійні притчі.
Чиясь рука за талію взялась,
Вмить світ померк, і видовжились тіні,
І в перехват гальорка понеслась,
Знай в дугах стегон ваготінь велась,
Бо в танцях талій вічна безнадійність.
Тоді картина, що йому відкрилась,
З насмішкою вказала іншу суть:
Якщо у танцях талія згубилась,
Бери любов, таку, яка не снилась,
Яку до храму серця не ведуть,
І в дар якій не хлюпають чорнила,
Чи в радість нам, як ідоли падуть?!
V
Коли в очах насмішка запеклася,
Він викинув страждання з голови,
І серце не тривожити поклявся.
Рядком, з якої повість повелася,
Почавши все з новітньої глави.
Буває часто у житті чуднім,
І сміх, і гріх тримаються за руки,
На поминках печаль голосить всім,
І десь на небі розійдеться грім,
На страх чи сміх, ураз зміняє муки.
Тепер іди – шукай голодних муз,
Лови, поет, своїх міфічних гурій,
До поки не вчинили з них Медуз,
П’ять асів кинь, і вже сьогодні туз,
Так поспішай в шумне кафе «Вітрувій»,
Вперед читачу, як не боягуз!
Облиш свій страх і роздуми понурі.
VІ
«Лаврін! – хтось вигукнув, коли поет зайшов, –
Лиш на твої Офір чекав вітрила!
Ти знову там де царствує любов,
Себе згубив, та тут себе й знайшов,
Скидай свій плащ і розшнуровуй крила».
А він назад, мов зло передчував,
І змеркло сонце на пташині лови,
Стривожився. Та, як Немир обняв,
Плаща свого товаришу подав,
І радість в серці поселилась знову.
Тоді ще вечір починав цвісти,
А вже горлав богемою «Вітрувій»,
З полів спідниць вертілися хвости,
І кожен погляд, щось жадав знайти.
«Що далі ми, то менші кракелюри!
Сказав Лаврін – Тарновичу, - Прости,
Що дурнем був і вскочив на котурни».
VIІ
Немир радушно в зал його повів,
В підвал по сходах стиснувши за плечі,
А там весь люд, мов в вулику гудів,
Студент якийсь дискусію завів,
В якій азарт і пристрасть молодеча:
«Оферма, гляньте ж, чорті-що верзе!»
Всміхався він і розводив руками, -
Коли актор на сцені – це одне,
Та як в життя, він роль свою введе,
Таких клейміть сміливо – глупаками.
Немир Тарнович підхопив кураж:
«Усе дволике у своїй природі,
Як стане вибір – що за персонаж?
Ти що б не вибрав – все один пейзаж,
Одна макітра віддані короні,
З якої вибивається ковпак»
Що блазень, що король на троні.
VIIІ
«Чи сниться нам, чи то стоїть Лаврін!? –
З іронії почав один з студентів,
А ми вже йти збирались на поклін!
Та бач навідався до цих розбухлих стін!
В чертоги збочених артистів та поетів!»
І в двох студенти підійшли до нього,
Скріпивши зустріч потиском руки,
Немир скомандував: « Вина йому міцного!
Не в силах нам дивитись на блідого!
Блудного сина з притчі від Луки.»
Під аркою вкінці шумної зали,
Сиділо ще з десяток гультіпак,
Піднявши келихи Лавріна привітали,
І кілька дам манірно закивали,
І він кивками відповів на знак,
Були й такі, що потай поглядали,
Та очі мружили, як слинили коняк.
IX
Який же вид тепер стоїть з люкарни? –
Спитав Немир. Давно вже слід змести старих потвор, -
Почав Лаврін, – облишити старі затерті жанри,
Казна-коли роман погас скінчивши мандри,
Але ведуть старця чекаючи на фльор.
Повсюди копія, як з двох сторін лиштва,
Чи музика класичного розливу,
Чи опера, що з сцен давно зійшла,
Ще в розквіті коханого знайшла,
Тепер беззубому замішує підливу.
У ветхих жанрах дряблий дух потенцій,
Усе класичне виникло колись,
Сягнувши висоти своїх есенцій,
Зразком своїм укорінилось в серці,
Так генії затим перевелись,
Віддавши світу море квінтесенцій.
Тепер для мас перформенси здались.
Новітній дух – це світ нових каденцій,
Де простота з доступністю сплелись.
X
«А що поезія? – хтось вигукнув з дружків,
Після античності поезія змінилась,
Та й хто читав, і що ж там розумів!
В ремарках копирсатися хотів?
Признаємо – Гомерова доба скінчилась.
Новому дню нових подай вершин,
Антична метрика, нехай собі заснула,
Та темний і простий явився чин,
А з двох в горнилі вилили один,
Для всіх є свій…» Тут дівчина зітхнула.
О так, - Лаврін докинув, - Це ж дарма,
Вникати в шир високих філософій,
У нетрях цих псується голова,
Й болотну твань намацує нога,
Як жінка збоку із зітханням в слові,
Все перекреслить в мить: « Яка нудьга…»
І сміхом зал, а з тим й кінець тенсоні.
XI
В компанії веселий дух лукавства,
Слова фехтують, гострі, як клинки,
Хтось з випадом батман готує часто,
Комусь на сміх безглузде марнославство,
А решта – розминають язики.
Почнеш розмову з сущої дурниці,
Про фільм, погоду, чи свою сім’ю,
Як раптом спис летить з дурної спиці,
Чи журавля закльовує синиця,
Верблюд крізь голку, Жанна Д’арк на прю.
Настав момент представити героїв,
Що поки цю історію ведуть,
Павло Копистий був у цьому строї,
Данило Попель, викапаний кроєм, -
Студенти, що граніт наук гризуть.
Борис Шляхтин – поет і жрець історій,
Його ж подругу Анною зовуть.
XII
З півроку, як Лаврін пропав безслідно,
І з того часу, день один за два,
Здавався Анні. Й ті чуття, що ніжно,
В незвідані його, плекала гідно,
В обжинки відійшли до Шляхтина.
Услід торкнувся відчай і Данила,
Який до Анни почував жагу,
Її очей тривожна хлань манила,
Що мов із страху пристані просила,
З небес, завжди, чекаючи грозу.
Збілілий порух в чесноті холонув,
Як в цьому астенічному лиці,
Йому ввижався трунок беладонни,
Що в чорних ягодах зіниць хоронить,
Непізнаність, що зваблює митців,
Нехай у в’ялості оманлива пристойність,
А в неземних очах ждання земні.
XIIІ
Шляхтин, на десять років старший Анни,
Колись рвучкий у поступах своїх,
І до жіноцтва та розваг захланний,
У сорок літ в любові безталанний,
У ній побачив сад любовних втіх.
Коли ж Лаврін явився у «Вітрувій»,
Бориса тихий відчай приструнив.
Павло ж записаний у шлюбній партитурі,
При всій своїй Гермесовій фігурі,
В травневі іди жертви приносив.
Скріпи рукою клятву чи братерство,
Обряд святіший, як церковний шлюб,
Храм тіла для язичника позерство,
І підмізинний надто тисне перстень,
Коли довкола стільки знадних згуб.
Там височіє кадуцей над серцем,
Праворуч жінка, осторонь Сукуб.
XIV
«Мене усі вважають конформістом», -
Сказав Немир Лавріну, - та нехай!
Улюбленець судьби – бо дім за містом, -
І поглядом зустрівся з ним Копистий,
Де з любкою частенько віддихав.
«Нехай не мій салон краси «Даліла»
Що я від батька в спадок перетяг»,
Нехай моя сорочка не пітніла,
Як він пітнів, але продовжив діло,
Як міг доклався до його звитяг.
А втім я не подався в медицину,
Як він, а, знаєш, як розважив над усім?
Хтось завше першим дужче тягне спину,
Щоб іншому прикрасити години,
А третій прийде та зруйнує дім,
В твоїх очах, Лаврін, я бачу кпини,
Та й це нехай, гріха не бачу в тім.»
XV
«Ти щирим був Немир і залишився, -
Йому учтиво відповів Лаврін,
Та з цим миршавим світом ще не злився»,
«Будь щирим й ти, - скажи – кому молився», -
Хотів спитати та спинився він.
Компанія вже зналася з плітками,
Що хтось, комусь і десь переповів,
Що в хижі одинокій між горами,
Спинявся з Нікою, зимовими часами,
І там любов’ю знаджений хворів.
Хоча була, в чутках цих таємниця,
Не знав ніхто причини розставань,
Чи перелюб накоїла дівиця,
Бо вже клеймили: «чортова блудниця»,
Чи то Лаврін покинув без вагань,
Бо бач в його очах тривога сниться,
Й душа ще не звільнилась від терзань.
XVІ
Що відбираємо в корзину із мистецтв?
Які зразки складаємо до купи?
Мавпуємо чи образ наш – творець?
Без творчості живий ти чи мертвець?
Знайдіть в собі хоч два анаколуфи?
Серед питань, що в бесідах ведуться
Вагомі ті, що з сорому мовчать,
Завжди німі, в очах із криком рвуться,
В зап’ястях рук заламаних снуються,
І знаком згорбленим в тобі й мені стоять.
«Чому ж ти Анно, так щадиш Лавріна?»
Німим питанням задававсь Шляхтин,
«Чи не в серцях з любовного моління,
Готова розмолитись на колінах,
Мов на ікону з тисячі картин,
В очах розвіяла притаєне горіння,
Мені ж зладнала леза гільйотин.»
XVIІ
«Чом не спізнав Лаврін той вид облудний,
Що в дикій самці дух гойдає тлін, -
Цих Веронік годує жар підспудний,
І сходить дух розмов від них марудний,
В праобразах дворушних Форнарін.»
Так мовчки міркував Данило Попель,
Відчувши Анни безголосий щем:
«Які підмовиш серцю звучні тропи,
Як в’яжуть грудь мою небесні стропи,
Любов моя.» Шляхтин себе оплакував віршем:
«З чуттям легким ти скинула туніку,
В якій ще вчора розгорялась хіть,
Стинають гнів мені, йому глевкі, повіки,
- Кружляють думи, як стрімкі шуліки,
В повір’ї злих, сердечних лихоліть.
Поглянь – Лаврін не збувся Вероніки,
Але мовчіть уста мої, мовчіть…»
XVIIІ
Копистий слухав діалог сусідній,
Один з них – Возний, як Павло почув,
Доводив опонентові безплідно,
Що той мовляв, харциз, пошляк, негідник,
Що юнку бавить. Той же брав на глум:
«У два Статути глянув, я, Литовські,
В п'ятнадцять років дівці – дозвіл був,
Тоді. А в третьому – тринадцять! Втіхи плотські,
Відносні штуки в думах філософських,
Яку ж мораль наш вік собі напнув?
Мені лиш сорок їй вже дев’ятнадцять,
До чого я? З чого почавсь роман?»
«Що дурень ти.». « З Статутів, і тринадцять…
Який резон пустим ходити в -надцять,
А в тридцять спохватитись, як баран,
Тоді ж свою кар’єру винуватять…»
«Ох, чортів вісімнадцятий туман!»
XIX
«Гниють фрегати на забутій верфі», -
Копистий мовив, глянувши в вікно,
Лаврін замовк замучений до смерті,
Шляхтин з Немиром виперлись до селфі,
З подругою, що піднесла вино,
Там у дворі в нічному миготінні,
Реклам, горіли сонця ліхтарів,
І час погруз в липкому павутинні,
Як і «Вітрувій» в п’янім белькотінні,
Потрохи гаснув, чахнув і хирів.
Кудись подівся дух завзяття гідний,
Данило вник з задумою в смартфон,
Лаврін пропав у роздумах безслідно,
За північ далебі, а далебі вже пізно,
Розводити балачки. Сходить сон,
Прощатися компанії потрібно,
Та все ніяк не зважиться ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856057
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 27.11.2019
Я бачив Вас ще в час малого Сходу,
Як розводив у глеках мідну хну,
Коли дививсь мов в дзеркало у воду,
І бачив Вас, тоді коли без згоди,
Свою любов розмарену вдихнув.
Я бачив Вас, здається, поза часом,
В пливких дрижаннях сонця на воді,
І хвилювались образи невчасні,
Коли і сліз не розбереш в цій чаші,
Яку подали випити Тобі.
Я бачив Вас, і не в числі забутих,
Потоплених у пам’яті моїй,
Коли словам минулим не вернутись,
Коли без неї серцю не відбутись,
Заснувши в човнику вогких повік її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Я люблю Шістдесяті, хоч я в 60-тих не жив,
Я бачив їх в кінематографі, і бачив на фотографії,
Понавичитував з книг.
Я не знав ні Хрущова, ні Кеннеді. Тодішнього побуту не застав,
А той хулахуп, що крутиться в пам’яті,
В 90-х ще поламав.
Я люблю ті старі дивани, американські автомобілі,
(Дивне доволі враження, що пахне мені В’єтнамом,
Мов з ветеранської ностальгії).
І звідки, чорт забирай, барахла в голові моїй стільки:
Шляпки, сонцезахисні окуляри, Твіггі, «холодна зима» -
Прийшли із зернистістю плівки?
З тих далеких картинок ветхого кінопроектора,
До якого звертаєшся в час сну,
Де перину дитинства повісивши на стіну
Розтягуєш далі свого існування назад.
Наляканий тим, що картинки твого майбутнього
Перетікають в минуле Шістдесятими,
Хай ніколи тобою незнаного,
Та такого прекрасного, бірюзового,
Незнаного та незабутнього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852796
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2019
Коли міняється обшир
Твого кімнатного вікна,
Де сад здичілий в павутинні,
Тобі язичницьким здається,
І в арках в’ється виноград,
Узвар слов’янського вина,
Ще гірше вписане в ландшафт
Садово-паркове мистецтво.
Під тином тут – смородини кущі,
І плити всіяні травою,
І пахне жимолостю ніч,
І пахне жимолостю день.
Цей дикий сад тепер гнітить,
А парк подразнює лишень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852795
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.10.2019
Не більша, як сонце, що променем падає в хвилі,
І загоряється лампою в схилах води – медузою,
Я все ще безглуздо листаючи пам'ять згадую,
Череп’яні вазони на балконах описані Лампедузою.
В час чорної ночі, що хвора і вим’ята вереснем,
Химерна уява народжує плоть скорпіона,
Сплутавши геть Василіска із васильками,
З’являється хвіст, що подібний на хвіст забобону.
Та ніч, що вмирає в холері, в середньовіччі,
Шовк чорний змінивши на біло-червону попону,
Підковою день, та в гриву коня вчепившись,
Тримає легенду за віжки, за слово притчі.
А місто, що ставні вложила на вікна свої,
Від леді Ґодіви здригається в площі бруківкою,
І той Скорпіон, що під горщиком в ніч народився,
Зустрінеться з тим, хто народжений Дівою -
Притчею во язиціх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019
Він думав про те, що її волосся,
Розвіяне вітром на захід до моря,
В поезію подихом заплелося,
І перший подих йому здалося,
Означив зустріч, що хвилі в локонах,
Цідили сонце, як давню історію,
Що вся в повторах, завжди в повторах.
І крутиться пір’я, завжди, просто так,
Як і волосся на захід до моря
Вітер гойдає на сторінках.
Та тільки насправді осяяні крихти
В повітрі неслися, і навіть коли,
Крилами чайок всі хвилі обстригти,
Руками Даліли обстригти, та ти
Знаєш, не буде вже більше нічого,
Що серце розморене і нікуди йти.
Він думав, що світло було відсторонене,
Що вітер не значив нічого більш,
Як все, що означене сонцем та створене
Любов’ю його до неї, що між
Вітром на плечах і подихом серця,
Існує залежність, що й спалений вірш,
Залишиться з ним тільки з нею повернеться,
Коли ти на захід до моря стоїш.
09.09.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2019
Я плачу від чужих глибоких вражень,
Як на очах прочитую їх силу,
Їх сльози, сміх для мене більше важать,
Коли в мені зворушують дитину.
Але не вражений вершинами гірськими,
І без натхнення в хвилях океан
Здіймає в страх одну гігантську хвилю,
Не вражений, але в твоїх очах,
Коли побачу подив гідний серця,
Тобою переймаюся в своєму,
Де хвиля - фон лишень, коли здійметься
В тривожну тінь, спадаючи на землю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Віршам рецензії, на сміх, писати жовчю,
Велінням критики лукавити я звик,
Ті хто вершин сягнуть – крізь мене й так проскочать,
А ті, що курячим пером лоскочуть
Слова, марять папір, викручують язик, -
Ну, що ж, як діви в поетеси хочуть,
Чи гріх черкати звощений сірник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847030
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2019
Мистецтво, - він сказав, в лихім дурмані, -
Що фабула в житті людських страстей,
Коли із нього висмикати будні.
Тим самим виправдав і сон, і кожен ранок,
Що мов мазки вкривають полотно,
Від кисті тих, хто дивиться із близька,
Для тих хто менше бачить з далека,
І так постав безмовний гул оркестру:
Портрет всіх тих хто тут, і звідки я,
Лиш копія доволі небезпечна, мов сам диявол,
Чи бог, - не знаю й сам,
Із смертю Автора, вдихнув у нас життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847027
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.09.2019
І лиш за сніданком, коли наливав їй слабогазованої води,
Вони обмінялися поглядом ледь посміхнувшись один одному,
Вона ще сказала йому, вдавано-іронічно, що знову тривожать сни,
Що пам'ять постійно шукає вікно, і що не вірить жодному соннику.
А він, якось так глянув, наче й не слухав гойдаючи в бокалі десертне вино.
Промовчавши та перестаравшись вихлюпнув ледь за ковток на скатертину.
Посипаючи сіллю багряну пляму всміхнувся (мабуть, від незручності): «І що там за сон?» - спитав.
А вона, ще більше злякавшись, сказала: «Як добре, що відмовились від сьогоднішнього кіно…»
Та здалося йому, що дружина розхвильована безпричинно.
І тоді вона розплакалась.
Сказала, що снилася їй величезна білосніжна кімната,
Що біля стіни стояло двоспальне ліжко заправлене білим, гладким простирадлом.
«...та раптово мене охопило млосне передчуття втрати,
І жах за спиною в мовчання зуби стиснув.
Тому я кинулась, любий, на постіль колінами, вчепилась в нього пальцями та проснулася… і ти готував сніданок».
А тоді вона попросила його:
«Пообіцяй, що сьогодні залишимось вдома удвох! Тільки удвох!»
І він мовчки кивнув, та обнявши її за плечі,
Бачив, як небо збиралося на грозу, і крутилося вихором сльози її за горою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846239
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 26.08.2019
Я краще скажу про білий камінь,
Про вітер у вишні, про серпень мрій,
Що кинеш тепер у вічну пам'ять,
Ім'я знайоме з пращі надій.
Тримаєш в долонях його мовчання,
І близько буря й косою дощі,
Та тільки згадаєш і випустиш камінь,
Що котиться словом в безодню душі.
22.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2019
Чи день, чи ніч коли в свій час надходять…
Байдужим змістом повняться в мені,
І ночі тягнуться, і в ніч згоряють дні,
Коли з очей твоїх вони не сходять,
Та лиш явись, як змученість відходить,
І розливають в обрії пусті,
Гаряче сонце вдень, в ніч зорі навісні,
Твій погляд, голос, та чутливий подих.
Чи напишу в шести рядках останніх,
Що значить мить коли приходиш ти,
Коли в очах, твоїх зорить світання,
А в ньому дивні витворні світи,
В яких із легкістю вгадаєш жар кохання,
З яких не вирватись, і нікуди іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
А знаєш, що – колись в кімнаті з каменю,
Торкнешся стін, і жах пройме до ніг,
Все й наче добре, зважено і правильно,
І знаю, що всміхнешся мило, так… і так… так – вдавано!
Що перевершити тебе… клянусь! ... ніхто б не зміг.
З подолу дня, скопилять ночі саваном,
Блідим зотлінням з місячних морів,
І відганятимеш з віконниць тінь роззявлену,
З холодних ламп, і бляклих ліхтарів.
Оглянешся – все на місцях розставлено,
Загорнеш вікна. С похватом збіжиш,
На кухню де печеться хліб із каменю,
Звичайно все, звичайно і не правильно,
Та ти всміхнешся… здавлено змовчиш…
З кімнати тіні спустяться де явлено,
Їм стіл накритий буде. Жах мине,
Звикаєш з часом до вечерь з дияволом,
До теплоти пекельної, як правило,
До каменю, до того, що земне.
І ти роздивишся, коли вино розбавлене,
Цим тіням наливатимеш в бокал,
Моє лице, пласке, безвільне, здавлене,
Зупинишся, всміхнешся … знову вдавано,
Тим усміхом, що гірший за оскал.
Мій силует від ліхтарів розплавлений,
Між тінями сидітиме. І ти,
Ковтатимеш вино добуте з каменю,
Манірною жіночою поставою,
Впиватимешся світлом суєти.
Ти підливатимеш вино, мов кров розбавлену,
Далекий спогад сліз із пустоти,
Камінням побуту, і галькою завалений,
Розтоптаний, розірваний, розчавлений,
Як тінь, що з сонцем сходить від п’яти.
А знаєш, що – ця тінь моя на каменю,
Це тінь моя вчепилася до ніг,
Твоїх, немов печаллю віддзеркалена,
Розтоптана, розірвана, обпалена,
Вже із забутих кам’яних доріг.
Прокинешся колись в кімнаті з каменю,
А знаєш, що – нехай присниться лиш,
Весь антураж в поезію заправлений,
Вино, вечеря, тінь моя роззявлена,
Й недобрий сон, як жарт мені простиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2019
(уривок з недописаного роману)
Чатують з схованих шпарин, в голодних свідках очі,
Та мислиш ти: «Свої діяння в тиші схоронив»,
Вчинивши ж підле зло, під злим покровом ночі,
Ти сам не знав, а таїну розкрив.
І
Зоріла ніч в вогких травневих шатах,
У хвилях сяйва місячних блукань,
І в цім промітті бачилась розплата,
Гроза, нізвідки вибухла, булатна,
В знамення тихих, страчених зітхань.
Нізвідки вмить зчинились вітровії,
Як із небес зійшла промітна тінь,
Шубовснув спалах, мов зімкнулись вії,
З набряклих хмар спустились срібні змії,
І безліч гніву сповнених створінь.
Мов полоснув хто скальпелем по сфері,
Як з лона місяця з’явилася рука,
І в згустках хмар в побляклій атмосфері,
Скресала плоть у видноті химерній,
А в ній буяла дика нагота,
Яку ніяк не спишеш на папері.
ІІ
І в цій молочній млі в звучаннях грому,
Метнулись зорі повз вощаний шпиль,
І ваготіли в вихорі страшному,
Черкання світла при дощі рясному,
І буря вивергала лячний квиль.
В склепінні неба вирвалась хорея,
В палких, строкатих лініях грози,
І випинались з тучної лівреї,
Дугою клуби в місячній камеї,
Із бірюзовим відблиском роси.
Стрімливо буря вщухла, як ступила,
Вона між зорі, в плетиві нічнім,
В ході цибатих ніг жарінь манила,
І в бризках з хмар лілового чорнила,
Зійшла з висот, де захлинався грім,
І перса в безвинності розкрила,
Та глуму не було в лиці хмурнім.
ІII
В тремких розливах роздавались кроки,
Пагіння крон схилялося до ніг,
І в цій покорі клекотав неспокій,
Коли пила з тіней калюжних соки,
До поки обрій сяйвом не знеміг.
В провалля тьми злягла уява хвора,
Злетівши стоком спорожнілих снів,
Сон розуму, як бач снує потвору,
І страх земний, що дивиться угору,
З цього видіння вирватись хотів.
Крізь лите скло в тьмяних його відливах,
В північнім часі розпашних годин,
Щезав в упитій вулицею зливі,
Холодний образ. І душа мрійлива,
Звільнялась від розмарених картин.
Але поглянь, двійник з якогось дива,
Явився нам без відома причин.
ІV
В легкім вбранні з тонкого маркізету,
Пашіла плоть в принадності своїй,
А на руках трималися браслети,
В тонкому ж поясі гойдалися кисети,
Ох скільки ліній звабливих у ній!
В поспілих грудях дихання здіймалось,
Гарячим духом, слив її парфум,
В очах кокетство пристрасно кохалось,
І без торкань, до тіла доторкалось,
І пронизав в блаженстві серця струм.
Ім'я назвала… Ах, цей чудний голос,
Ах, скільки барв спліталося у нім,
Мов в древній знак – містичний уроборос,
Все смертне вмить й живе зімкнулось колом,
Та стиснути красу в обіймах, втім,
Й вінок сонетів був би надто кволим,
В травневім запалі, і серці навіснім.
13.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2019
Ти не те, щоб юна,
А в двадцяти немає Тебе,
І тому ти, звичайно плюнеш,
На все, що тобі без потреби.
До часу твого народження,
До тебе, даремно здається,
Що не було історії,
Що єдина вершина сходження,
Це ти і, що ти не повторишся.
Що рум’яна не пудрили тальком,
Що минуле усе в минулому,
Тільки доля твоя під калькою,
Все обводить пустими чорнилами
Перебиваючи давно існуюче,
Наче тушшю твоєї безпам’яті.
І як тут назвати фатумом
Навмисне бажання стадності,
Те, що в краплях байдужі атоми,
А в музиці звук бездарності.
За тобою погруддя Камою,
І брови розшиті Сутрою,
Ти сама припідносиш камені,
Кропиву назвавши рутою.
Це і є весь твій крам можливості,
Храм з високою колонадою,
Як підніжжя руїни античності,
Танцем змій між колонами дикості.
Ти забудешся безталанною,
Ти згадаєшся у безликості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844892
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2019
Все вірно з характером часу богів,
За ширму ховається Пульхр Публій Клодій,
І весталки в хітонах такі ж шахраї,
Як народний трибун злодій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844715
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.08.2019
Дух поетики плетений косами,
І розвіяний віями вірності,
І нехай ненаситні літописи, -
Сік пригублений в м’якоті вічності -
Жовтими абрикосами.
Тут в обіймах з’єднались три ангели,
Забавляючись давньою лірою,
І шуміла шухлядами яблуня,
Як образ, де образ – мірою,
Бо яблука в ніч падали.
Набивали соломою ящики,
Розливаючи сонце лінощів,
І в хвостах залишались, ящірки,
На полях і в нотатках ніжності –
Диким натхненним почерком.
Вільні губи любили синтаксис,
Стиглі очі губили погляди,
Як не сміли читання винести,
І ховали шухлядами подихи, – їх
Незрозумілі приписи.
Вони розтікалися персами,
А тоді навісніли зорями,
Скрипіли під сіллю колесами,
Загубившись у міфах історії –
Між Антеями
та
Геркулесами.
11.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2019
Кого звеличити?
Чи тих хто тут ідуть сутулим кроком,
До плащаниць прокрустових рядів,
Що в натовпі вечірніх ліхтарів,
Протискуються до видовищ боком,
Тобі на вихід давши коридор.
Чи контур сонця схилами дахів,
М’яке падіння тіні на обличчя,
Всіх тих хто йдуть між шурхотом птахів,
В запрілих вилогах до скверу, парку притчі.
Можливо руки їх, чи тріщину стіни,
Пусте бароко тьмяного бурштину,
Що хилиться до ніг коли вони,
Розгойдують під місяцем дитину.
Прославити, потрісканий каштан,
В’язке безвітря липового плачу,
Покруччя хмар, червоне око часу,
Тоді дмухнути листям на фонтан,
Що розливає площі срібну чашу.
Стару бруківку? Вигуки дітей,
Лункий обвал високого карнизу,
Чи «Алілую» збуджених очей,
Що дивляться на ці обвали знизу.
Коли пустіють вулиці в тобі,
Кого прославити – чи прозорливість тіні
Твоєї, що сутулиться в горбі,
Шукаючи спочинку. Дух вітрини?
Чи металічний випуск жалюзі,
І кислий запах п’яної машини –
В цій опівнічній випитій красі,
Що хіть одна міської павутини.
Прославити?
Її волосся? Голос? Слово?
Чи не отрутним видастся напій,
Що містом цим, по вулиці одній,
Пройшла вона. Примарою. А в ній,
Відкинулась твоя північна тінь
Безмовна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844448
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019
Незалежно від автора, від кількості сторінок,
Простіше простого до юності перегорнути,
Діставшись до віку, де він не засвоїв урок,
До цифри в якій вже заледве хотілося бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844369
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2019
Є ряд причин чому він говорив,
Що пліхта карт, ховається в колоду,
Як шісткою козирною побив,
Простого короля і збив корону.
Є ряд причин, насамперед, простих,
Як походив він дамою червивою,
Що бити можна пліхтою й таких,
Та тільки тим хто значиться козирною.
Є ряд причин чому він говорив,
Захоплений картярською розвагою,
Простак любов’ю даму покорив,
А короля безумною відвагою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844368
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2019
П’ять пальців руки, вже як вічність – давно,
Торкались твого обличчя,
Я прокинувшись глянув у сонцем квадратне вікно,
Глянув та просльозився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш,
Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,
Виходиш у двері, у двір потойбічних меж,
У світ недоледі, в сумління недомакбетів.
А двір весь облизаний тінями листя дерев,
І місячний камінь в калюжах лежить селенітових,
Надщерблений молотом в шабаш нічних королев,
Що зорі змітають і хмари роздряпують мітлами.
Тому ти ідеш не торкаючись темних речей,
І подібних тобі, що накреслюють паралелі,
Та в ніч сновигають не взявши з собою мечей,
Чи принаймні кинджалів для першого акту трагедії.
Ти права не маєш, бо право диктує закон,
В лабетах свободи – романи марніють до фабули,
Напарфумлений ти, крадешся рядами в кіно,
Намагаючись не доторкнутись колін сомнамбули.
04.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2019
У застібках часу і складках туніки,
Фібула-сонце - найкращі ліки, вище розмови
Мовчання порожнє,
Та зачекай,
Зупинись подорожній.
В просторі туги, самотнього кроку,
Погляд панянки без міри глибокий,
Ще на світанні лагодить ложе,
О зачекай,
Зупинись подорожній!
Втома схвильована в зморшках чола,
Згладять туніки її рукава, складками моря
Не випиті грози,
То ж пригуби,
Не губись подорожній!
В ній сонцесяйна подоба натурниць,
В теплім камінні відданість вулиць, вірить у тебе
І серце тривожить,
Вона не зрадить,
Вона допоможе!
Ти станеш великим поетом, мій друже,
Достойним, натхненним в тій панночці мужем,
Дано, знай, не кожній,
В палкій сторожі,
Любити поета,
Іти з подорожнім.
03.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2019
Так закрутилось, що з яких півкуль куди,
Даремно бігати по атласі указкою,
Де б не сховатись і куди б не йти,
Весь світ тобі розвернутий поразкою.
Так закрутилось, що не дай Господь щоби,
Не закінчилось враз дурною казкою,
Де хтось там був, мед-пиво пив, а ти,
Упився приготовленою пасткою.
Ще до опівночі часу доволі зміряно,
Бубниш під ніс не названі займенники,
Так закрутилось, що любов посіяно,
Що він не спить, вона ж… і він не впевнений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
Він подумав, що коли довіритись словам туристів,
То на квадратний метр морського пляжу, припаде
Як мінімум по двоє великих, грандіозних поета,
Що поглядом мліють над скалами, над хвилями з примарного кряжу.
І те що чайки їх вирвались зі сторінок Одіссеї,
І море саме таке, як потрібне в світлі сонцезахисних окулярних фільтрів:
Жовте у нього, а в неї в рожевих відтінках.
Два поети стоять і вдивляються за горизонт,
Міцно обнявшись, а можливо побачивши там вдалині,
Поетичну лавину моря, поетичний атмосферний фронт,
А можливо, що падає вниз зі спини Пегаса на землю Беллерофонт.
Та небо чомусь безхмарне, прошите димом від літака,
І балансує в ньому юнак парашутом, прив’язаний до білого катера,
А можливо, це і є той дім, та поезія, наче їхня в обіймах Ітака;
Там очі їх стомлені безпритульними поетичними знаками, -
Можливо такою, під вечір, їм і здається дорога в готель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843767
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2019
[url=""][/url]Веди мене за руку між рядки,
Між хащі чорних скривлених шрифтів,
Що живоплотом обступили. Не випусти побляклої руки,
І не читай в очах птахів їх сполох крил знесилений.
Коли ідеш чіпляючись руками,
Зважай на краплі сліз, що з крони скапують,
Коли відважуєш слова, що тут гілками,
Розкинулись й висять з модрини лапами, -
О люба, тільки глянь не спотикнись,
Бо під ногами відчай стелить листя,
Воно з сердець зривається униз,
До ніг Агнеси, Лаури, Луїзи, Анни, Христі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2019
Тут немає білих класичних фасадів будинків,
Ні дому з слонами чи виду на місто з бельведеру,
Між фортечними мурами, неначе в обіймах жінки,
Цілуватися можна, філософствувати не заведено.
Але я йду і уявляю, що коли від блискавки,
В цьому барочному домі з відновленими маскаронами,
Ось на третьому поверсі – жінка позбудеться гикавки,
Зігнувши одутлі коліна на ветхім балконі.
І я зловтішаюсь від страху під площею бурі,
Що хмари зганяє в синяву з бензиновим чадом,
Ці будинки міщан і фортечні завулки культури,
Найчастіше поєднує спалах обнятий мовчанням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843762
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2019
Можливо тут списом пробили кірасу,
Можливо на грудях обсипалась роза,
А зараз – бруківка, кафе, тераса,
І ти вибираєш з меню морозиво.
Можливо тут він молився востаннє,
Можливо його не діждалась дружина,
А я на терасі голодний коханням,
Коли навпроти вона – Христина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
На розпечених решітках – риба, вода шипить,
Збиваючи вибухи попелу на вуглинах жаровні,
І віється дим на горіх, що в саду шумить,
І здається, що морем та хвилями сад наповнений.
А сад розхвильований з неба паволокою срібною,
Соленим повітрям мертвого моря і запеченою мертвою рибою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843662
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2019
Ти сад моїх роздумів,
Місто моїх сновидінь,
Не осилю тебе розумом,
В сяйві сонячних провидінь.
Ти дух моєї поезії,
І подих гарячого дня,
Що в тіні підростає Цельсієм,
В стрічці ртуті по крові життя.
Ти сад мого ранку та вечора,
Ніччю освячений сад,
Сад добровільного зречення,
Порятунок і крок назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019
А вони все мелють, вони торохтять,
Старими кам’яними жорнами,
Що «потрібно тікати, виїжджати з країни, блять»,
І дітей вивозити з жонами.
Можливо Польща, Чехія чи Сполучені Штати,
Непідсильна Велика Британія,
Втікати з будови, з ординаторської, від медсестри,
На якій полюбляв лежати.
Бігом і негайно – змінити життя,
Тікати в Європу з глибинки,
За декаду вернеться – при шмотках дитя,
Набудує кремезні будинки,
А в них, як звичайно, ніхто не живе,
Бо й діти шукають своє укриття,
Навідріз відмовляючись від зупинки.
Пітекантроп звичайний, простий чорнороб,
А чорнороби найбільш потрібні.
«Після нас хоч потоп!
Після нас - потоп!
І звичайно ж – пусті будинки!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843506
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.07.2019
В цих синкретичних таблицях останніх часів,
В предметах кімнат, що куйовдять й задурюють голову,
Ти перечитуєш заново сотню разів,
Пихате майбутнє тихим і здавленим голосом.
В портретах минулих тасуєш холодні зразки,
Обрядами вщерть примітивними, дивними танцями,
У передпокої співаючи, пальцем руки
Гортаючи пил інкрустований срібними тацями.
Подібно коли в смітнику ти шукав капіляр,
А промивши сплітав, брелок прозорої рибки,
Заради забави. Признайся відверто, ну що тобі той Абеляр?
І що Елоїза? І їх листування потерте, і тобі непідсильне, дике.
І навіть коли оголосиш, як хресний похід,
Шукаючи в зав’язях літер любовну відвертість,
Проголосивши серця, що страждають від бід,
Усе, що проявить голос – твою непричетність.
І твій корабель, що постійно збирає пил,
На підвіконні, ніколи не пуститься милями,
Усе, що подує – це подих, щоб з жовтих вітрил,
Зігнати пилюку, моделі, - не бігти за хвилями.
І весь твій надуманий погляд з прочитаних книг,
Застряглі осколки між яснами слів – афоризмами,
Ти ж не зможеш, насправді, первісне вирвати з них,
Тобі доведеться в кімнаті безсилля визнати.
І страшно коли лихоманкою виступить ліс,
Обступить стіною високою, здовженим конусом,
І здушить перина уяви панічний навіс,
Коли від жахіття уражений випитим голосом.
І ось над тобою портрети і люстри висять,
Тонке ж простирадло здається на дотик двотомником,
І давні, первісні перекази ночі страшать,
О бійся почути і стати їх вірним паломником!
30.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2019
Коли він любить, коли він вірить,
А ти не любиш, а ти не віриш,
І коли йому ти про це розкажеш,
Буде любити, і любити без міри,
Бо він не вірить, тобі не вірить,
Та більше нічого тобі не скаже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843387
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.07.2019
Спробуй розкажи кого я і що люблю,
Що в повторах спотворені ночі розмиті на спогади,
Що відвари на зіллі безпам’яття в сон розіллю,
Що за словом повториться слово, за поглядом – погляди.
Прошу розкажи, що отримав, шукаєш, і до чого прийшов,
Чим наповнюєш форму краси складаючи формули,
Що значить насправді для тебе ця ніжно-сталева любов,
Чи вигнуті стегна, чи букви у роздумах втомлені.
Чи барви, скажи, за тобою і тільки в тобі,
Тонкими, медовими знаками чи поцілунками,
Чи віддаєш перевагу лиш богу, не здавшись рабі,
Забувши про світ, що чекає тебе за лаштунками…
Там вона, роздивляється в свій театральний лорнет,
А в тебе один монолог на руках, - з чим виходити?
Ти один розумієш, що сонце не відблиск монет,
Скажеш ти: що «любов - монолог», що не словом потрібно доводити.
Ти б мовчав (як завжди) і мовчання було б зрозумілішим,
Ти б надіявся, щоб не сполохали тишу твою,
Ні моліннями дух, ні паскудними теплими віршами,
Що чорнилом ґвалтують порожню на смак білизну.
21.04.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2019
Приємно почати з лінійного часу,
Пропасти в епохах до нашої ери,
На зламах віри задовго до Тарса,
І звичайно раніше хвостів пентери.
Гортаючи хвилі із книг океану,
Скропивши піною пришерхлі скали,
Вітром дістатись китового краю,
В туман, вертикальні, закутавши шпали.
А потім рогаткою вибиту шибу,
В рамі сусідського простору вікон,
Дізнавшись, що страх – акваріум риби,
І буде другий, як перший розбито.
Тільки тобі не сховатися в вільхах,
В розбитих колінах дитячих історій,
Розлоге галуззя розхитує віхи,
Вже справді кривавий потік хронологій.
Де вічності спрагу не спити Танталу,
Бенкет самогубства безумного світу,
Бенкет Валтасара, Сарданапала.
Вилити з чаші, щоб випити вітром,
Бігти пісками пекучого сонця,
Набивши піщинки у викрій сандалі,
Вимивши їх у морі мінойців,
Де хлине Європа. Що ж далі? А далі
З моря поцупить у критську в’язницю,
Не опираючись піде Європа,
Вона Пасіфая, Вавилонська блудниця;
Пропав Одісей, а за ним - Пенелопа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2019
Священна ріка давно, як висохла,
Давно змаліла коріннями випита,
Твого вже не зовсім рудого волосся,
З чаші твого молодого коліна.
Там проростає із жолудя зерня,
Дерево крона якого зелені,
Неначе легені дихають горами,
Груди здимаються срібною димкою.
Сховайся від сонця за темними шторами,
В тиші кімнат розчинись невидимкою,
У волоссі її загубившись шпилькою,
Пальцями аплікатур.
Бо священна ріка – тільки спогади заводі,
Між берегами гойдається веслами,
В пам’яті спечене сонце на заході,
Язик, що гуляє гарячими яснами.
А очі йому опираються дамбою,
В горло крізь зуби проціджує гирло,
Десницю священну заламує лапою,
Ґвалтує звіриними, п’яними вирлами.
27.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2019
Сідниці твої – персики,
І ними ж у позі песика,
На шиях гойдаються хрестики, -
Буває така любов.
Буває з глибин хтонічна,
Темна, слизька, невічна,
Буває порнографічна, -
Буває така любов.
А буває вона в чеснотах,
В чистих, невинних нотах,
Там душі лежать оплотом, -
Буває й така любов.
В можливостях цих і боюся,
А назад чи я повернуся,
Як темного сонця торкнувся, -
Чи буває така любов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843245
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.07.2019
Ця історія нам аж ніяк не потрібна,
Як вільне падіння флакону у ванну,
Як тіло жіноче на воду подібне,
Додайте каміння, підкинь купоросу!
Білий рушник опоясаний станом,
І краплі на стегнах, і кахлі на босу
Ногу. На дзеркалі пар, як дим Індостану,
Душно, парко: – Дозвольте. – Прошу!
Чисті натури за вимите тіло,
За вигини ретро-диванного джазу,
Вони за бездушне лавандове мило,
Мов квіти ниряють в наповнену вазу.
Вони за вінтаж і банальні пейзажі,
А ще бірюзу ностальгічного зову,
Їх руки ніколи не знали сажі,
Їх руки палають в пилатній любові.
Їх розум наповнений димом кальяну,
І дзеркало – сон, занавіска – вітрина,
Чи навпаки; витягують спину,
Здається, немов із картин Ренуара.
У ваннах халатні вологі справи,
Бавовна вбирає естетику ліній,
Довге волосся – ніколи не зайве,
Чим сонце нижче, тим довші тіні.
Тим довші руки сполоскані, чисті,
І чайка душею застрягла в ключиці,
Яка вже різниця, чи бані чи терми,
Хіба що наскільки в тобі гетери.
Але в верболозах знай лаз є до лазні,
А після купання – пози манірні,
І руки завжди там розм’якло заразні,
А з часом і очі, а з часом сідниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843234
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2019
Пиши, ще допоки пишеться,
Ще поки не в’їлась іронія,
Якщо ще тобі не за тридцять,
А двадцять, і чиста твоя історія.
Ти пиши, ще допоки пишеться,
Розуміючи та відчуваючи,
Це все, що від тебе залишиться:
Від слова Люблю до Прощаюся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019
Ти відкриваєш підручник з історії,
Ти ще школяр, ти ще в неволі,
Ти ще слонам домальовуєш фалоси,
Та в більшому розмірі його ж – Ганнібалові.
Тебе забавляють портрети кумедні,
Побиті чорнилом нещасні шумери,
Для сміху і назви, і прізвища досить,
Правитель, що іменем – Навуходоносор.
Переінакшений, перелицьований,
Підручник шедеврів, підручник з історії,
А згодом й тебе перелицюють,
Як губи дівочі в уста поцілують.
І сонце на скронях тобі подарують,
І чортові роги з чола домалюють.
Бо в кожному племені світом заручник,
І ти в цьому світі відкритий підручник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2019
Це літо таке примхливе.
Вона повертається в дощ,
Коли в хлюпотінні зливи
Ґвалт кораблетрощ.
Там мрії твої загорілі
Відшмагають до крові в біль,
І рани роз’ятрять сіллю,
Тягтимуть на дно під кіль.
І що тобі залишається –
Мовчати і мо’ пощастить,
Головне не посмій прощатися
Раніше аніж задощить.
Коли ще не має грому,
Не звіявся шторм чи шквал
Не вдарив в корму твого дому,
Не вибив із рук штурвал.
Ти просто тримайся вітру,
А на дні, так під кілем пливи,
Чи просто прийми на віру,
Повір, що безсмертний ти.
25.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2019
Я люблю тіні,
Люблю колони,
Люблю коли сонце в тінях холоне.
Я люблю вії,
І розкосі очі,
Люблю коли сонцем повіки тріпочуть.
Я люблю тіні,
І люблю повіки,
І любитиму доти, і любитиму стільки,
Доки в тінях сонце, доки ти схочеш,
Бо важливо не знати, а вірити тільки,
Що тіні невічні, та вічні очі.
25.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2019
О моя люба, тривожна в самотність закохана панно,
Доторкнутись до сонця не можна надія на фортепіано;
Надія на музику слова, на струни, на клавіши, повсть і
На те що в твоїх обіймах розпочнеться нарешті повість.
Повість сонця в очах розмови, повість вашої милості панно,
О тільки б в якомусь слові не допуститися помилки, жадно
Закинувши голови в ноти, на струни фортепіано,
І скільки б не грали мелодію, - тривалості гри замало.
Замало твоєї присутності, наповненням дивного міста,
В серцях висхідної звучності, в жодній вулиці, ти, не помістишся.
І в жоден рядок не втиснешся, в самотність закохана панно,
А сонце ще так далеко, а туга за ним вже, як даність,
Сказати б – повинність, розплата, прелюдія теплих ванн,
Де сипле проміння сонце у купіль лякливих звикань.
24.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2019
Хто б міг подумати, що до тебе міг, а з тобою – без тебе – не можу,
Жити, спустошивши дочиста оберіг, оберіг достатку, до слова сказати – чи добре,
Що ти не зустрілась мені раніш, бо нічого доброго і не вийшло би напочатку.
І на карнизах моїх спостережень, слова вже давно, як ніщо не значать,
І знаєш, що «тієї» твоєї любові немає, а тому безнадійно, та вперто партачиш.
Ба більше того, давно, як впевнився, і слова, як білизну викручуєш,
І як не викручуй і не викручуйся, а решту на сонце викинеш, вішаєш, мучишся,
На вертелі сонячних протуберанців, а завтра все заново. Сонячні зайчики,
Будять ще кволу спросоння, вранці, соком проміння, мов дамські пальчики,
Любовну лозу. Тоді з-під віконня ти сміло руками в потоки чіпляєшся,
В пасма прозорого світла, в густу, мов волосся її, духмяну патоку,
Зачерпнувши долонями подих її, збираючи жовчне отруєння збоку.
А толку?!
І даремно, вдавати, що байдужість твоя, безнастанно на досвід множиться,
Що поезія ця, мов Святий Ґрааль ніколи в тобі не спустошиться –
А освятиться, -
Білим, сухим, противним вином, що від сьогодні, чомусь, тобі не подобається.
Та дарма. Випий, чи виплюнь налите тобі, не вір – не по вірі тут і не по формі,
Бо в цьому напитку, що я написав, доклався пройдисвіт, а значить –
Усе жартома, усе жартома і
Все в нормі, здається в нормі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842977
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.07.2019
Ти як філософія картин да Вінчі загадкова в своїй незавершеності,
З характером тьмяних гардин, в закритій кімнаті середньо/вічності,
Дивна якась, примхлива, мов на цвяхах – ніяк не вмостишся,
То мовчиш, то раптово криклива, і здається - візьмеш, та схопишся,
В криптиду якусь перетворишся, мов Кракен, що в’яже фрегат.
Та небо розхмариться і ти заспокоїшся,
Спаде грозовий аромат.
От бачиш і вже посміхаєшся,
Чистим посміхом немовлят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2019
Стріли, стріли, чорні стріли,
Чорні тіні стріл,
Чорних літер стигле тіло
Тягне вірші в стіл.
Світлом, світлом, темним світлом,
Ллє із капіляр,
З двох частин єдиним світом
В серце-каламар.
Білим, білим, чорно-білим,
Аркуші лежать,
Каліграфій тучні стріли,
В молоко летять.
23.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2019
Хто вона? Звідки… Душа, що виникла,
Неповторної жінки – душа.
Невагома, в повітці грудної клітки,
Тіло твоє знайшла.
Повіки! Очі… Розвіюють вигадку,
Знаками сполох б’ють,
Дивляться так, наче в жодному випадку,
Серце не розіб’ють.
Шепотом? Христя… Розхристана іменем,
Розіп’ята мовчанням із уст…т-с-с,
Серце навіки тим літерам віддане,
Що терпкість душі віддають.
Звідки? Не знаю… Я більш, аніж впевнений,
В тій повені сонячних душ,
Коли завмираєш, мов з розуму зведений, -
Без неї і кроку не руш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842778
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.07.2019
Ах, зіниці – маленькі крапельки,
Широких, глибоких очей,
Чорні, як ніч чорниці,
В обіймах бляклих зірниць.
Ах, ці руки, волосся, туфельки,
І розгорнута книга грудей,
Я залишив закладкою в муках
Читань, поцілунком зухвалий есей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2019
В повітрі так мало периметру,
Міжребер’ям балкону з кімнат,
Домислюєш, і добудовуєш,
Вагонкою інший фасад.
І ці побутові незручності,
Сучасність планує вшир,
Стінами мур беззвучності,
І красу, що в квартирний обшир,
Немов в корабельній каюті,
На мапі малюєш маршрут,
І рифи на цьому маршруті
Безглуздий придаток кают.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842590
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.07.2019
Бездушний день і порожньо, і звикло,
Маліти в такт міської площини,
Тут парк зітхань під площею вини,
В якому все спустошено та дико,
Без неї.
А потім, що мені ці зчовгані алеї, -
Артиклі сонця взятих на плакат,
Коли в урбаністичному єлеї,
Вона одна мій поетичний сад,
Лілеї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842587
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 21.07.2019
На подушці фатальних снів,
В розлогах пшеничного поля,
Я давно, як тебе зустрів,
Лиш тебе зачекалась доля.
Зачекалась, ну що ж нехай,
Як знамення тоді явилась,
Запаливши пшеничний край,
В заграві світанку згубилась.
Загубилась тоді, не збулась,
А щойно на сон пригадалось,
А що коли віднайшлась, -
Та, що тоді наснилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2019
… А вона все точніше дивилась,
І в повітрі, забувши слово, крутила зап’ястям руки,
Безперспективно але гонорово, мов листала пусті сторінки.
Сиділа манірною позою, безпричинно, фірмово злилася,
Так, спочатку гриміла прозою, а тоді почуттям корилася.
А крім того, ці чортові дамочки, що алеями сьорбали квас,
І птахами розхитані лавочки і щось схоже на віденський вальс
Долітало до парку з вулиці; і ти розумів, що не вирвешся,
І жодної з дій не позбудешся, а швидше за все навпаки, -
Ще довше на неї дивишся, а вона все вдає, що птахи,
Угорі розворушили крилами, мов риби над сіткою крон…
А втім, я пишу, як веду по воді, як безумний розписуюсь вилами,
І от прихиливши її до плеча, і торкнувшись її долонь,
Ти манірно збираєшся з силами, поцілунком торкнутися скронь.
І не дивно, що завтра повториться все в точності, в жестах дій,
Від змученості її та холодності,
До гарячих, любовних надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842538
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.07.2019
З вікна, пожовклий мертвий розмах крил,
З печальним шурхотом я відпускаю книги,
І падають вони під тягарем своїм, без сил,
Піднятись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842439
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 19.07.2019
Цей літній день облизаний емаллю
Пам’яті,
З пустим сервізом, де пустими
Чашками,
Я випив день упавши в ночі
Креденса,
Заплутавшись в його чотирикутниках.
Шукаючи по закамарках
Ніжності,
В простелених газетних
Просторах,
Намацував шрифти в тілесних
Літерах,
І літери складалися в слова,
Що в літній день облизаний емаллю
Одним ковтком я спорожнив до дна:
«[b]СЕНСАЦІЯ! ВОНА ЙОГО НЕ ЛЮБИТЬ![/b]»
Це все, що випив і добув з шухляд:
Прості слова, типографічний р|яд.
17.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2019
Розваживши в підвалах совісті,
Він проявив погодження своє,
Дізнавшись, ні, відчувши, що в захопленні,
З краси ідеї, що сам ніяк не зміг,
Так виразно окреслити словами,
Хоч мав можливість чути і розважити,
Але чомусь потреби не відчув…
Так калокагатія мертвим тягарем,
Висить з гілок естетики тоді,
Коли існує, лиш для сну історій,
А снить епоха більш просту любов,
Без відповіді,
А вірніше, -
Без запитання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842395
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 18.07.2019
Я шукаю її серед натовпу поглядом,
Захоплений іншою драмою, п’єсою,
Земним розвернувшись до неї спогадом,
З вершини спустивши любовне, піднесене.
Вона розвертається поглядом звабливим,
Захоплена іншою притчею, п’єсою,
Відтягує поглядом спогад оманливий,
І те, що існує, - існує з піднесеним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
Ти обернулася чіпляючись за мене,
І я спіймавши погляд твій,
Пройшов з тобою цілу вічність,
За мить одну, хоч озирнувшись,
Ти все ж чекаючи продовжувала йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2019
З останнім віддихом п’яної маячні,
Нестерпно болить голова!
І тіні сумління зганяють мрячні,
Слова, слова, слова…
Вони шурхотять крилами кажанів,
Падають важко, зриваються голосно:
- Ну, подумай, невже ти її розхотів?
Розлюбив? Розігнав грози випитих слів?
Хіба не безрадісно? Хіба так безболісно?
Ти ж розказував нам про вічність так впевнено,
В серцях переконував мить розчинитися,
В ній. І тепер відхиляєш, як сумом наповнено?
Тверезим, мабуть в розумінні відмовлено,
Як страх розливають, щоб байдужістю впитися.
Ну! І що придумав ти в хмільних печалях? (луною)
Я викреслив тебе із слів любові,
Прощай, на спомин, викресли і ти…
Чи не прекрасно! Автора! Десятка на скрижалях,
Люблю, любив, прощай, тепер прости! - (ремарка: регіт).
І голос за кулісами: О, боже мій, яка трагедія!
Пречудні з’яви драм, метаморфоз!
Дешевий чад любовних сцен, одне і теж – від сліз до роз.
І ти, безумний, на підмостках, блідий, залитий світлом рамп,
Збіжиш до краю авансцени, в тираж відправити естамп.
І цей апарт, що кинеш в сторону,
(Як солілоквій пробубниш),
Зустрінуть різко, відсторонено,
В партері лиця їх. Під шурхіт суконь, рук знервованих,
На суд піднесених речей… ти затремтиш – освистаний, надломлений,
Тлумачити пристанеш монолог:
Про вічність, мить, що від театру втомлений,
Що кігті лапи на плечі, -
Байдужий бунт, щоб їм сподобатись;
З останнім віддихом п’яної маячні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842052
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.07.2019
Із заграви п’єш її отруту,
Руки розкидаєш для обійм,
З яблук сонця зернята цикути,
З яблук сонця твій священний німб.
Звідки ця печаль червиться груддю,
Воском заливає свіжість лиць?!
Ти його, звичайно, не забудеш,
Як цикуту сонячних зіниць.
Не забудеш цю вечірню тугу,
Сад в якому допиваєш млість,
Що ідеш по стягнутому кругу,
Сонця німб скрутивши до петлі.
Злюсь, коли з заграви п’єш отруту,
Петлі розпускаю на вірші,
А коли пригублюєш цикуту,
Цей напиток і моїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Ти всміхалась крізь сітку ракетки для бадмінтону,
Лукаво, навмисно, здавалось насмішкою все,
Та тільки це я був у сітях сумного полону.
О боже, неначе дитина, що кривить лице!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841977
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.07.2019
Він сховався в печері поранений диким биком,
З поламаним списом та плямами бурої крові,
І розвівши вогонь він на скалах розвів ремесло,
І малюнком привласнив… невдалі завершивши лови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841976
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 15.07.2019
Сьогодні сад: дерева та гамак,
Як сітки сну колишуться по вітру,
Все більше шум втручається в палітру,
Відволікаючи від книг.
А залишись в кімнаті сам на сам,
Як Блез Паскаль нагадує повинність,
Що двох годин в кімнаті нетерпимо,
Коли ти відданий собі.
Відволікайся. Прокладай маршрут, -
Де чат, заставки, відеоконтенти,
Підписник, сам, на власний континент,
Донатить шум.
І головне, – не музика свободи
Мереж, як тільки сіті кинуті в потік,
А те, що ти від самості утік,
А тіні бродять.
В звучності – блукають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841904
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2019
Волосся її,
Мов хвилями,
А хвилі –
Холодними милями,
Гойдають
Пустими вітрилами,
За русалками
Взявши галс.
Так серце –
Словами милими,
Простими
Прозорими крилами,
У воду зриваються
Брилами,
Щоб зупинити
Час.
І волосся її
Билинами,
І очі небес
За схилами,
Постійно ведуть
За милими,
Серцями голодними
Нас.
14.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2019
Я наївся словами, як бачиш, за комою,
Вітру напився із білим піском,
Три крапки… Ти була і залишилась незнайомою,
Крапка. Скрегіт зубів за прісним язиком.
Я видихаю, розлючено спльовую,
Слів поторочі із висохлих губ,
Я повторюю, двокрапка: ти була і залишилась незнайомою,
Сном без любові, без сонця, без згуб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2019
Птахи полюбляють сидіти на барельєфах,
На кам’янистих кубках, на гіпсових сферах,
На пам’ятниках, на випуклих зі стін предметах.
Ми ж на кріслах, на поверхні пласкій,
Розглядати на фотографіях,
На картинах, на гладі озера, їх,
Головне, щоб в художній позі, і
Застигала сучасна класика.
А ще площина занавісок,
Що приховують площу вулиці,
На фасадах якої туляться,
До балконів каріатиди.
І немає нічого дивного,
Як завтра з газет дізнаємось,
Що піднялася з дна Атлантида,
За стовпами, - в статті скупаємось
Без об’ємного і без єдиного
Відчуття, щоб наповнити враження,
І любов зупинити картиною.
Та продовжити мить, наважившись
Ти в порожніх обіймах опинишся.
Можливо, найвірогідніше.
Небагато, нажаль, предметів тут,
Щоб душі стали шедеврами,
Щоб серце синдромом Стендаля,
Щоб в млості безсильній відверто
Долучитися до горельєфа,
Обнявши холодний об’єм;
(Я викреслив слово гарячий),
Бо під цим поетичним нефом,
Не станеться, щоб навзаєм,
А відбудеться – з меншим небом.
З вужчим і твердолобим,
Не Афіни, та вже Мікени,
Ти знатимеш. Ти розглядатимеш
Руїни: колони, дахи,
На світлинах, а там птахи –
Пригадають слова Авіцени,
З трактату його «…про любов».
І вже не зігнати зі сцени
Привитих міщанством. Гей, ти!
Розкажи нам про класики знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841797
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2019
Ти знаєш, що вона опустить очі,
Що ж і нехай.
Та тільки безумний привласнити схоче,
Запам’ятай.
Чи знаєш, що правда любові одна –
Не мати союзника.
Послухай, як лагідно дише вона,
І відпусти.
Це ж музика,
Музика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
11 липня. Сьогодні
Холодний, мармурний день,
Я навмисно здавався похмурим
І вибрав для цього небо,
Що плицями збите в піну
Пароплавом, а він, наче сонячним маревом,
Витканий спицями був.
Навмисно, тому і значимо,
Доторкнувся до рук твоїх,
Як і завше в словах заплутавшись…
11 липня – допустимо,
А вже завтра, можливо, побачимо
Небо ніжне, омите проміттями,
Що на заході сонячних дуг,
І любові вдихнемо повітря, ми,
О мій любий та відданий друг!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2019
До слова, вона була не моя,
Хоч помітивши печаллю означену красу,
Здавалось я отримував право,
Щонайменше на відверту розмову,
Вона спитала: «Невже ти зможеш полюбити знову?»,
А я відповів, чомусь, що в любові немає правил,
І змовк. А тоді зрозумів, що відкрилася інша суть,
Що більш відчутним і осмисленим стало на дотик життя.
До слова, я хотів, як завжди забрати,
З собою її, поцілунки, машинерію плоті, запах,
Щоразу злучатись з розлукою,
Звично бачити красу, і отримати те що бачу,
А коли змовк, зрозумів, що не хочу вияснювати,
Якою хворітиму, в тому випадку, мукою,
І скільки канви потрібно на кляпи,
Зрозумій, любов до тебе завжди була у мені,
Що за руку її аж ніяк неважливо тримати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2019
Крізь кальку душі проступають лекала,
Дивні лекала слів,
Очі брунатні серце злякали,
Що більше не пити, не бачити їх.
І ще ця тривога помножена вдвічі,
Що вмить розхитається все,
А скалка забившись в розбавлену вічність,
Із зерня зіниць проросте.
І в цьому вині, світ продовжує ночі,
Вихиляси химерних чуттів,
І вгадуєш в лініях ритму жіночність,
Твою, яку повернути хотів.
На сором забутий душі порятунок,
Розсікла, роздвоїла мене,
Фехтуєш на пам'ять, іспанський цілунок,
Так різко від губ відірвавши себе.
Хай зараз не глянеш, без відома в сторону,
З очей виноград не розтопчеш в вино,
В словах я удвічі позбавлений сорому,
І все ж залишаю усе, як було.
Можливо б упали завіси туманні,
Відкрито ступивши на зустріч мені,
Можливо на світлі – зневіра й прощання,
І, що коли – так, і що коли – ні?!
Та радий вже тим, що цей світ глибиною,
Розкроять лекала брунатних очей,
Що світлом і тінню наповнять собою,
Світ милих і званих тобою людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2019
Я просив бога – допоможи їй;
А сьогодні зрозумів,
Що насправді просив за себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2019
В трьох тонах стило небо, в трьох лініях,
А в підручнику – Римська імперія,
В ремарках: Театр Помпея й триклінія,
Та читаєш змагаючись з тінями:
…жереб кинуто… на ілюстраціях: Цезар, Август і бюст Тиберія…
…десяте січня сорок дев’ятого… і чого ж я від неї жду?
…це падіння Республіки, та пояснення (я пропустив), що в дужках…
…«потрібен мені приземлений»… і стиснув він кинджал у руках…
…то відпустить, то повертається… а останнім ударив Брут…
…«Ах, і ти…»… і знову про фатум; що без тебе, тебе спасуть!
…впав… і клятва Октавіана… не любить вона… дарма…
... розвіяли попіл тирана… на площі, центральній… впівоберта…
О боже… і ти, дорога?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2019
Ти боїшся бездітності,
Я – бездарності,
В цьому натовпі голосінь,
Не розчути, не роздивитися
Чогось більшого звичних вмінь.
Ну, наприклад, скажімо – вірності,
Чи від неї, шляхом терпінь,
Зрозуміти, що день для вічності –
Від колони захмарена тінь.
Розворушити в часі виткане,
Власне ж дике поняття час,
Щоб не міряти від безкінечності бога,
До точки створеної для нас.
Ще далеко не все проговорено,
Та й нікому ще не вдалось.
Непотрібне завжди обумовлене,
А важливе – не відбулось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841107
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2019
Потрібно хоч щось сказати,
Сьогодні, незважаючи ні на що.
Якого числа, серед липня ця сіра п’ятниця,
Я подумав, допустимо, а якщо,
Все те ж саме з античної давності,
Чи ще гірше з Лаодікії,
Гарячі скупавши обійми
В холодній твоїй непричетності,
Безнадійно зачовгають п’ятниці,
Теплим [s]від[/s]чаєм із молоком,
І незчуєшся, як надвечір’ями,
Чи навмисно, безсоння цикадами,
Коли розумієш, що п’ятниця
Розливається зорями бляклими
Та схололе повітря собаками,
Незважаючи ні на що,
Повернутись назад до гарячості,
Підігрівши своє призвичаєне,
А чи краще зійти до холодності
До безодні, з тобою прощаючись,
За умови, коли, звичайно
Є можливість, теоретично,
Розпалившись назад повертатися
І в холодні обійми не здавшись,
Полюбити свою приреченість
Та писати тобі присвячення
Залишаючись вірною датою
З вихідних до останньої п’ятниці.
07.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2019
Я іду по твоїх слідах,
І декадами стягує осінь,
Хтось, мабуть, тримав тебе тут на руках,
В тих місцях на яких не зустрілися досі.
Я іду по твоїх слідах,
Як невпинний годинник своєї епохи,
Ще мить, як зустрінуться стрілки в часах,
Ще трохи, ще трохи, ще трохи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2019
Ти наче рептилія облизуєш очі,
Плазуєш, ніжки в коліна зігнувши,
Тобі я припишу усе, що захочу,
З нудьги у байдужість диван розтягнувши.
Ніхто не зупинить моє божевілля,
Дозвілля впирається в безмір розпуки,
Відбитком голів в подушках узголів’я.
Підложиш під голову зігнуті руки,
Неначе метелика крила пусті,
І граєш з тобою в химерні розваги.
Достатньо, знай, розум приспати уяви,
Та глумом розпусти помститись тобі.
І будеш Горгоною, лярвою, відьмою,
Свистітимеш в небі старим драпаком,
До химери Моро станеш сильно подібною,
Постанеш з криниці в руці з друшляком.
Тобі я припишу усе, що захочу,
З нудьги у байдужість розклавши диван,
Сміюсь і прокльони веселі белькочу,
На страх затягнувши безликий роман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840994
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.07.2019
Все ті ж фронтони на обшарпаних колонах,
Відбитки вохрові зів’янутих дахів,
А на балконах,
Побиті крила ветхих Купідонів,
Обжиті послідом приручених птахів.
Все те ж звучання ніг на шумній площі,
Струміння світла крізь лахміття хмар,
Пусті очниці, тощо…
Яку любов роздивишся в цій млості,
Вчепившись за розвалений димар?!
В підвалах сон кав’ярень, барні крики,
Язик хамелеонових крамниць,
Маркетинг дикий.
Чи бачиш сутінки неонові безликі,
Що маски дурнів тягне до обличь?!
Все ті ж над парком віддихи любовні,
Все той же я заплутаний в слідах,
І головне,
Все ті ж слова, безсильно невимовні,
І та ж брехня, що ти завжди моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019
Твоя історія про Рим, розкаже більш про тебе, як про Рим.
Тож сідай і розказуй про спечені вулиці,
Камінь розвалин та Форум старий.
Я слухаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840899
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.07.2019
Віддаю тобі кілька слів
Своїх. Ти могла б і сама поцупити
Їх. Ти зустріти могла в книжках,
Ти могла їх в кіно підслухати:
Я люблю тебе, знай, люблю.
І даремно коли подумаєш,
Що в банальностях цих сміюсь, -
Не сміюсь. Хай не дивишся ти і не слухаєш,
Я люблю тебе, знай, люблю.
Бо відчути тебе на відстані, - це ж
Не просто відтинок на осі абсцис,
А від пам’яті ген до вічності.
І від серця ген-ген у вись.
04.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2019
Я день продовжую і обриваю ночі,
І вже здається, що в минулий час,
Жук мебельний моє прощання точить,
А втім, я сам скінчився водночас.
Ти все забрала – мило, поступово,
Спочатку дотик погляду та рук,
І ось тепер від губ відняла слово,
Зацитькала щонаймаліший звук.
Забрала все. Без умислу, між іншим,
Зчеркавши біль у вим’ятий папір,
Якимсь дурним і жалюгідним віршем,
Списавши вкрай односторонній твір
Своїм розміреним мовчанням…
Не допускай
мене
його
ось так
писати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Тоді коли забракло слів,
В саду вечірнього покрою,
Чиясь невидима рука
Згорнула книгу Бомарше,
І там в розшитій золотом парчі,
Коли мов застібкою сонце,
Вона явилася нагою,
З м’яким проміттям на плечі.
В саду розлогі крони слів,
Рожевий цвіт луни згубили,
Що мов застигли в цятках щік
Розкішним вибухом ночей
А в ніч гарячі зорями вони,
Як стиглість сплутаних овалів,
На сон розгойдано клонили,
В лілових віжках купини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2019
Душа,
Ідея,
Полотно…
Загадка істини в простій кімнаті.
Фон:
Дубове крісло, килим, стіни, люстра і вицвілий з амурами плафон,
Розкосе світло на постелі, перина в складках, вим’ята подушка, бра,
А збоку – шафа, звисає плаття на дверцятах, а зверху шафи – капелюшки, гра.
Відкриті книги на трюмо, «Макбет» та Біблія, здається; здається, так,
Розкидана колода карт, що в сувенірній лавці продається, тривожний знак,
Знайомі речі серед нас, йому і їй, доволі просто, вир,
В кімнаті де натурниця стоїть, в холодній позі контрапосто, штрих-пунктир.
І розділяє світлотінь на полотні, як фарби змішує,
Натурницю оголену свою, змальовує, як сам вирішує…
А ще Амур в байдужій грі на стелі,
В насмішку їм прочитує рядки,
Зі сторінок розгорнутої Біблії, Павла руки:
До Коринтян, глава одинадцять,
Три,
Вісім,
Дев’ять.
Безумним він здається їй, що копія, без дотику, живих грудей,
Вона ж для нього форма фарб, емпатія, лихих ідей,
Він творить смисл, впорядковує, - філософ, страж,
Дарма, що на стіні кімнати, дешевенький висить пейзаж,
Вона у собі і для себе, картина велична, створена, що ж,
А те, що на льоні написане – декор, низькопробне, змавповане, ніщо.
Руки розписані її не вохрою, не кіновар’ю губи, не білилами і сієною,
А пікселем бога, атомом, красою природи вогненною,
Все суєта, що розважене в смислах для неї, і вірна тільки собі,
І тому хто її не малює, і не тільки любується, а серце, мов герб, а вона на гербі.
Вихід з картини, не вихід для нього – золото рам без дверей,
Вона підготовлює втечу художнику, так звану обманку, тромплей,
Коли не кімната, є тлом для картини, на якій в контрапосто вона,
А картина – пейзаж, на стіні, у кімнаті: гори, туман, тишина.
І ти, живописцю, що зрікся себе в розкосому світлі з вікна,
Слухаєш трелі.
Відновлений Амур тріпоче крильми на стелі,
Подібний тобі в копії лежить на постелі.
З’явилася й третя книга. Вона читає казки.
До Коринтян, глава одинадцять, рядки:
Три,
Вісім,
Дев’ять…
Дванадцять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840689
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 03.07.2019
Не дивись так відкрито,
Так ніжно,
Так невблаганно широко,
Осколки надії розбитої,
Не збирай,
Не жалій, після вироку,
Нехай ще тривожать,
Хай сумніви,
І сяйво блідих ліхтарів,
Сам на себе нехай і не схожий я,
І під сонцем твоїм догорів.
Я стоятиму тихо, приречений,
Як сновида, безглуздий, без слів,
Безкрилий, блідий та замучений,
Під шурхіт нічних мотилів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2019
Як пісок - вода,
Знаки змітають рядки,
І кидає рука,
Кігті – ведмежі крюки.
Там висить скала,
У рамі, на бляклій стіні,
Там нікого нема,
Лиш кігті слідами на ній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840616
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.07.2019
- Зів’яла троянда не пахне та в’ялість не тхне, -
Так бачила смерть непоспіла червона троянда.
- В руках молодих чи в старечих опинюся я, -
Чи справді важливо хто запах мій серцем вдихне?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840549
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.07.2019
Як вітер, що сповнює подихом перламутр фіранки,
Так білі груди коханки здимаються легкістю сновидінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840548
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 01.07.2019
Вона вся хвора юністю, байдужа,
Й натомість, щоб злічитись і зміцніти духом,
Шукає спільників в дурному ремеслі, -
Вправлятись в філософії байдужості,
У фатумі, що виправданню служить,
Нічогонеробленню. Яка нудьга,
І жаль який за тих людей,
Що в красоті майбутнього очей своїх,
Роздмухують не жар душі, а студять головешки.
Порожні форми зовсім не порожні,
А сповнені огидою сліпого, не з рук того,
Хто їх зліпив, а з помислів тих форм, що люблять павутину,
І їх думки, і лоно їх вміщає лишень оцю дурну природу.
Сказав би я, що той хто форму дав,
І мовчки згодився їх приректи на дурість,
Страждати від характеру невмисних ловів – так ні,
Перетікають форми по своєму роду, а з них ніхто,
Не зважиться цю нитку обірвати – ба, знають все:
Що мучить їх і здушує в лабетах,
Але сидять, як прокляті й плетуть,
Потрібну їм таку безглузду сіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840446
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 30.06.2019
В прозорому небі востаннє шукаю тебе,
Чи віриш, що сонце засліпить, засліпить чи в попіл,
І в сіро-зелених розтоках зіниць розітне,
Розмарений спокій і відчаєм, віддих потопить.
В прозорому небі ще стільки можливих чекань,
Чи знаєш, що вічність, що захід, що тіні без сили,
Що очі достатньо закрити, втекти від прощань,
Та з воску, о боже, - повіки! повіки та крила.
І груди здимаються вірою, віддихом хвиль,
Хапаючи жадно повітря, відчувши погибель,
Ах, чайка так високо вирвала голосом квиль,
А ти мов на березі жертвою, зябрами риби...
30.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2019
Хто такий, що не знаєш, - не любить ніхто,
Що крутить каміння праща,
Що вип’є природа із тіла твого,
Любовне гудіння хруща.
Хто такий, що не віриш, - самотнім помреш,
В театрі лукавих прощань,
І будеш, і станеш, і вмить проминеш,
Хрустінням пустого хруща.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840352
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.06.2019
На сцені ти в розписаних трьох актах,
І роль тобі в спектаклі цім дана,
І фатумом окреслена вона,
Але мовчить у двох його антрактах,
То вибір там, де Автора нема?!
Здається й сповідь грою в провидіння,
І роль, як фатум, і фатальна дія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840351
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 29.06.2019
Змішавши відчай з покорою,
Як світло і тінь зливаються,
Він лежить із душею хворою,
В сутінках стін розчиняючись.
Він говорить, як мінімум пробує,
Розігрітою мідною туркою,
Мов шухляди пусті відсовує,
Осипається штукатуркою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2019
Чи бачив ти фіолетових лелек?
Я ж бачив, як вони розкинувши крила,
Занурювались у каламутне плесо озера,
Націлившись кігтями дістати з дна його каміння,
І я чую багряні стрибки на поверхні.
Він знову грає в жабки.
Чортові бегемоти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840242
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.06.2019
На пам’ять вивчи, як вона дивилась,
Чорнильне небо, ніч і пустоту,
Що до і після, як вона з’явилась,
Не відчував приреченість свою.
Не роздививсь давно знайомі речі, -
В зимовий час фасади вощані;
В обіймах рук її змертвілі плечі,
Байдуже – так і обважніле – ні.
На пам’ять вивчи це світіння мляве,
Побляклих вулиць перших днів зими,
Алеї лип… А втім в моїй уяві,
Ніяк не розпрощаємося ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2019
Пила вино бокалом не торкаючись,
Уся байдужа, люта, мовчазна,
На спинку півдивана опираючись,
Розкривши пах міщанського стегна.
Так грубих рис м’яка віддушина, -
Тонкий покрій очей і губ,
Слізьми і відчаєм задушена,
З яких любов сповзла до клуб.
І хтивий дух її розтрачений,
Зміїться з винністю ночей,
Вином свою невинність втрачену,
Віддала з розмахом лядвей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
І знову сніг, і холод на руках,
В десятий раз крутись довкола болю,
Довкола сфер на трьох старих китах,
З яких зійти ніколи не дозволю.
Ну от:
Коли ідеш, мене проймає страх,
І не тому, що проминеш повз мене,
Але тому, що топчеш черепах,
І трьох слонів, над панциром зеленим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
Ти розпустиш своє волосся
В день, що згубить усі метафори,
І настане – нічого кращого,
Як розбити античні амфори.
І настане – нічого більшого,
І нічого за подих вічності
В безмовному стані зречення
Від духу мистецтва античності.
Від слова і рими – стриманий,
Твоїм розхвильований поступом,
Як світлом так тінями випитий,
В кімнаті, в розвалинах простору.
Не залишиш нічого більшого,
Поклонінню, як формі та лінії,
Безперечно єдиним витвором
В колонах і в контурах пінії.
І в колонах коліна іконами,
І від поясу вище – копія,
І від поясу нижче – лонами,
Храм Венери – твоя історія,
Храм Венери – твоя колонія,
Вищий дух над людськими законами,
Храм Венери – твоя релігія
І корона жагливої сфери,
В рік такий від незмінної ери,
І назавжди в свою незмінність,
Як і вчора, завтра й сьогодні, –
Не вільні і завжди голодні,
Ми.
P. S. Ваші паломники.
25.06.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2019