| Сторінки (6/546): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Щезає сон в легких білилах вікон,
Як контури прохожого за ними,
Що наче з пензля крапля чорного
Зникає в ранку спомутнілому.
Вальор домів, дерев, дороги,
Стовпів, ескізи світлом креслить,
Як вітер, що туман розводить,
Ще блякле сонце геть знесилене.
25.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2021
[url=https://imgbb.com/][img]https://i.ibb.co/6B7JV3C/image.jpg[/img][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021
Він говорив кумедно, як у коміксах, де на мовній бульбашці пишуть:
Бидидищ! Падає дощ!
Бидидищ! Падає дощ!
А ще:
Ікар та Дедал і далі!
І карта дедалі далі!
Ми сміялися цілий день від його витівок і присікали його коли починав говорити
про високе, що дуже високо і, про низьке, що дуже низько.
- Боже, ви і п’ятнадцять хвилин не витримуєте, - хитав головою він.
Він так і казав: цілісінький день я вигадую нісенітниці та тільки спробуй
завести цікаву, серйозну розмову, як ви охкаєте та ахкаєте!
Макабрастичні підлітки, - сміявся він.
І ми називали його старий.
Так і казали: ну ти вже, як старий дід! Як старий дід! Нам двадцять, всього лиш двадцять!
Його дратувало, мабуть, але він сміявся та змахував рукою: «Ідіть ви».
А вчора ми знайшли його записку, яку він зім'яв та залишив на столі. Ось вона:
В горішніх вікнах жовте світло згасло,
і піднімає ніч зітханням гасло
любові,
бродінням місяця вгорі.
Ще один поет. Старий поет. Ікар та Дедал і далі!!!
Чув би він нас і наші пародії – неодмінно посміявся б із нами.
Та коли я повернулась додому, то прочитала записку ще раз, тоді ще раз, і ще.
Збираючись до сну, погасивши світло, подумала:
«І для чого він писав оті "макабрастичні оповідки"?
Кому і для чого такі дивні, і так чудернацько написані слова.
Та згадала його: Бидидищ! Падає дощ!
А на вулиці і направду починався дощ.
Дощ － це ж так просто!
Бидидищ!
І я залягла безупинним грудним сміхом, що спустився у черевний регіт в моїй
темній квартирі з калюжею місячного сяйва біля вікна.
16.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2021
Вона сьогодні княгиня ночі:
Хтива,
Вільна,
В хітоні часу.
Вона розбавляє вино водою,
І місяць скидає її сорочку
За ріг зачепивши
Строкатої площі.
Плющ обвиває зігріті сонцем
Стіни будинку її кімнати.
Лунко здригаються кроки.
Крутиться
Циркуль годин божевільними танцями.
Наче торгує сімома платками,
Наче безумні складають романи,
Тим, хто тримає на срібній таці
Втомлених місяцем,
Обезголовлених,
Пишучи кров'ю свою історію
Мертвим, живим, на світ ненародженим
Дітям своїм.
19.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
Сліди твої ведуть у смугле місто,
З рудих дахів якого ллється злива,
І скиглить спинка віденського крісла,
В якому вічність поглядом застила;
За підмальовком гір, в небесних шприхах,
Лягають пишні збиті мастахіном
Білила хмар в яких маленька крихта,
Червоного і синього в картині –
Всього лиш спроба вирватись зі сну.
І ти, відкинувшись на півокруглу спинку
У темних плямах бачиш глибину
Відносного та чуєш клекіт грому
В блуканнях світла де ридають знов,
Сердешні вікна буйного пейзажу.
01.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Ми говоримо про різні з тобою речі:
про зустрічі, музику, — особливо про музику.
Про те, що тобі подобається, а мені необхідне,
про течії красивих мелодій без звучання голосу, —
особливо без голосу.
Мавпуючи час ти його супроводжуєш часом.
Слідкуєш, як скручують нитку в клубок, щоб не сплутати
і не додати до нього початок майбутнього
з’єднавши з минулим занадто тісною спокутою.
Трагедія в тому, що ти відкриваєш двері
з такою безпечною легкістю, сміхом, радістю
неначе шукаєш у новому гріх життєствердності
з одного лабіринту до іншого перебігаючи.
Прокляття у тому, що я сотворив мінотавра, міф,
а ти намагаєшся вбити, скрутивши нитку,
і тільки для того щоб інший, чим швидше зміг, завтра,
для тебе відправити блискучу, нову відкритку.
Ми говоримо про різні з тобою речі.
Як і ти так і я помиляємось, зрештою, в крайностях
віри. Я шукаю у темряві двері для нашої втечі, —
Ти вогонь сірника, для нашої, спільної радості...
у потертій кишені старого, як світ піджака.
25.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Таким в'язким, гримучим, ядерним,
тече в невидимих покровах
дві тисячі двадцятий, замкнений,
у передгроззі дух роз'ярений
вогнем паризського собору.
Можливо, мчиться, там за обрієм,
білястий кінь, що першим вирвався,
на п'ятий обруч вздовж екватора,
в Північній теплій стороні.
Дві тисячі двадцятий, панцерний,
в броні від куль, в броні від радості,
в боргу від революцій гідності,
з очниць Алеппо в світ розгублений,
піднявши високого плакат;
як постісторію у fasebookу,
голодній публіці читаючи,
свій монолог у прямокутнику,
стиснувши пальцями екран.
Дві тисячі двадцятий спльовує,
губами пишної натурниці,
що тягнеться під руку з кухарем,
надувши глобусом рюкзак.
Мов два нулі, дві пари топають,
із правом висловити враження,
хай повні душі Конотопами,
химерних, приторних ідей;
приблизному, що стане рівністю,
і вимагатиме в історії,
рімейк на тему життєствердості,
нових часів, Лаодікей.
А там, банкір, запросить радісно
банкіршу в світ, що арт-обєктами,
між позачассям, позапростором,
на пам'ять згублених віків,
забронзевіє - для підручника,
дві тисячі двадцятий вистрілом,
у грудь бійця із щеневмерлої,
віддавши ехом гільзи з Півночі
із криком "Живє Бєларусь".
Нулі в нулях, як чорна п'ятниця,
колише обручі вітринами,
як вітер бавив цепелінами,
давним-давно, давним-давно.
Скидає цінником, триває
четвер, як ніч, зорить в траві
і падає, як листя біржа,
і дивиться - літак згорає,
листком до чорної землі.
02.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
Ваш камінь послужить мені прес-пап'є.
Віщі сни з четверга на п'ятницю
Лягають іще нерозваженим тягарем
Нічної мари, пропасницею, -
заразивши серце.
А тому,
Розпускай на слова, все, що зв’язане.
Срібні нитки,
розчини грузним мороком ночі
у сплав амальгами.
На плоскіcть дзеркал,
чорні,
чорні
зіллються рядки,
Притисши тобі відзеркаленим
місячним каменем,
Скажене дрижання пустої, як ніч,
мари.
18.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
Безмовність. Тиша. Пауза. Світло.
Жовтогарячий, осінній холод,
Все ще безучасті небо сіре,
З домішком вічності й голубого.
Все ще з далекого часу створення,
В звуках природи бракує звуку,
Що ставши луною свого повторення,
Доповнить з тобою мою розлуку.
Звуки сигналів, птахів, семафорів,
Криків, кроків, грози... можливо
Жовтогарячі осінні повтори,
Шепочуть листям в холодній зливі.
Обняті шаллю, мов вітром плечі,
Твої, зникають в імлі молочній,
А з ними і кроки, птахи надвечір.
А згодом приходить безмовність ночі.
І звуки осені, світло осені.
17.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
Сірі, холодні пасма світання, тіней,
Приблизного часу, речей, сновидінь, – зачовганих, там
Де все, ще гойдається човен за сірими стінами
І море підземного світла в кімнату тече.
Підхоплює тишу, закуті в розмитість весла,
Хвилинної стрілки, годину вихлюплють мов,
Ударивши часом в причасність до сірого плеса,
Ти більше не любиш і більше не кличеш любов.
04.12.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Гойдаєш думи скручені в канати,
Свавіллям яв в колисці сновидінь,
Що снять безстидство втрат і віднайти,
Любові шал, не знають як, бо чинно
Шукають там де тіні освітив
Холодний місяць в потемках кімнати.
Чи так скидає яблуня плоди,
Як день в тобі скидає ніч захланну,
Схиливши зорі віттям до води,
Ти в мреві тому, жодну не дістанеш.
Не пропадеш та звикнувши до сну,
Життя віддаш, як речі коридорним,
Що люблять тих кого у ніч ведуть,
В готель химер і хмар, що тут за ковдру.
10.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
Небо вурдиться від
Непостійності,
Стигне хмарами слід
Грозовий,
І зривається світ
Кобилицями,
Небом зляканих
Громовим.
Виливаючи віск
Страхом згорбленим,
Тим що шквалами шлях
Перейшли,
Небеса запікають
Над водами,
Білогриві фігурки
кобил.
06.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2021
Я міг би любити тебе, як ті, що
Завжди любили тебе, як синє
Небо, в обіймах обрію, стиснуте.
Тільки твою роз’єднавши лінію,
Я б полюбив те, що полум'ям звільнене
Вбило б мене, осліпило чи випалило б.
Суще у вічному словом обмовиться,
Скріпить предметність, як кисле оскому, та
Колір гарячий із воском топиться,
Спогад привиддям віддавши сліпому.
Я міг би любити тебе, як ті, що
Завжди любили тебе, як синє
Небо, в обіймах обрію, стиснуте,
Тільки твою роз’єднавши лінію,
Я б полюбив те, що полум'ям звільнене
Вбило б мене, осліпило чи випалило б.
25.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Який трагічний колір неба
над ліхтарями жовтих вулиць,
В слідах почавленої сажі
із виноградної лози.
Втопивши синь ультрамарину
в свої голодні жовті скули,
Безмовний дух пливе над містом
холодним подихом зими.
Цей звір придуманий тобою,
щось більш химерніше за жахи,
Коли приходили в потьомках
фігури демонів із шаф.
Тепер самотність, сон, абстрактність,
вночі, являються із шафи.
І світло місяця, скажене,
стискає синьо-чорний шарф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021
Монолог для Діви
Нічого не змінилося з часів
Коли молюск пурпурною ціною
Лягав на пеплос. Пурпур, мабуть, сам
Подешевів в рази. Хоча, здається –
Котурни подорожчали, але
Рука її, ще пам’ятає сонце:
Коли ховаючи від полум’я лице
Вона вінок скидала з очерету
До ніг паломника, що долучився між.
Рука втирала мускус, як сьогодні
Втирають крем і пахнув цвіт алкани
На смуглих шиях. Теплі береги
Піском вбирають віддих шумовиння,
І видається, снять зашерхлі скали,
Корали снять збиваючи в піну
Високі хвилі; снить стара Кіпріда
На дні старого моря, як любов,
Що голод свій тамує марципаном.
Рука тримала келихи вина,
Пером писала лист, роман, романи,
І кожен помах віялом таїв,
Щось більше, зазвичай, як звичайний помах.
І час листав життя, відкривши ставні,
Мінялись лиця, вулиці, та ви,
Були такі ж печально незворушні,
Тому, хто вам епітети складав,
Але сміялись тим, хто мав сміливість
Дрібним камінням кидати по вікнах.
Той посміх був, що посміх Єзавелі.
Крім того,
Рука стискала вим’ятий платок,
Збирала кров з чола до підборіддя
І до брови. Таку проходить відстань милосердя
Як не продовжить лінію страждань
У вертикальне над, а тільки до,
Назвавши те релігією тут. Тому
Твоя, рука, як молиш отченаш,
Тяжіє до пупка невідворотно.
І черкнувши в плечах горизонталь,
Спускається понижче до кишені.
І в перехресті двох епох, прямих
Знаходиш серце точкою, тому що
Твоя любов, як вибір – пересічна:
Від центру вверх, або від центру вниз,
Здається крайністю, що визначає міру.
І, знаєте, знаходить компроміс:
Що віра надолужить і завершить,
Чистилищем можливу повноту.
05.08.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2021
Лишень тому, що більшає в мені
Злиденний світ і скиглить край притулку
Твого, в розтоптаній походами землі
Не знатимеш спокою й порятунку.
Не ллється в бронзі мить твого тепла,
Як дотик губ не стигне в формі з часу,
Що й звук, - примхливе розкішшю ім'я,
Не розіллє любов безсмертну в чашу.
Не втримає й ніяк не збереже
Прозорий дух невпинний чорний голод.
Гарячий пломінь віддає тепло,
А вицвівши верта назад у холод.
09.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Все не так однозначно, як колись, тепер.
Слова байдужі і мабуть жодне
Не вразить більше, як серце те,
Що на лоні природи приспав Джорджоне.
Чим далі тим більше до пари сон,
І день, наче аркуш зімнеш в корзину,
На якому ніяк не напишеш пером,
Досконалу пісню, в якій загинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Ти тільки подумай, що наша історія,
Як сяйво жар-птиці, як попіл Фенікса,
Що хочеш не хочеш в тобі повторяться,
Зелені очі чи ромб Міхаеліса.
Що злоба звірина в тобі погамована,
На згадку між перлами ікла загострені.
Що губи твої для великого слова,
Створені серцем великої осені.
Що все не до часу в краю тридесятому,
Спіймати жар-птицю, розписану золотом,
Залізти і вилізти з вуха багатому,
З червоним лискучим сап'яновим чоботом.
Давно вже, як знайдено камінь розпуття:
Троє зустрівшись, в шляхах розійдуться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Тепер, коли ви навпроти
у бік ледь подавшись натомленим профілем,
здається, чіпляєтесь ниткою голосу
за вушко ще гострого слова,
шепотом,
кинувши в простір, кудись, знеохочено,
листя
прошивши в сум схоплених
шелестом,
вишивши гладдю над обрій –
птахів;
довго тривожитесь вицвілим реченням,
креслите вічність в повітрі що
крайністю
сходиться точкою в талії
вісімки,
наче приречення в слові –
прощай.
Профіль тримаєте гордо,
безпристрасно,
Знаючи,
першою вийдете ви.
Звідси, –
з картини,
з пейзажу, що вичахнув
і мерхне в байдужім
безвітрі
брови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
В міських закапелках зализаних вулиць дощем,
На площах в перетинах долей, кохання, зустрічей,
Навряд чи прохожий спитає тебе про те,
Чи справді ти любиш колір її очей.
Сіро-зелене плаття по формі ніжного
Тіла рожевого; охру з білилами їй
Сонце немов би розписує свіжістю неба
На такому тендітному шовковому плечі.
Я любив би її колір, очей темно-карих колір
Із цятками умбри довкола зіниць її,
Із світлими скалками відблиску темної долі,
Погляд якої привласнити серце хотів, моє.
Губи вишневого кольору, цятки, груди,
Молочні родимі плямки на стегнах мов
Холодне какао, і все, що у ній незабутнє,
Все те, що я бачу ніколи не буде знов.
Але,
Вона все ще хоче триматись за руку праву,
Рукою вчепившись так наче за ланку уз,
І тіні в єдину істоту зливають пару –
Сучасні Персеї в обіймах своїх Медуз.
22.01.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021
Зала яскравого світла,
здається мертвою тишею.
Ні, не мертвою, теплою,
наче, я тут...
сотню раз побував
в цьому тихому, дивному затінку
де тріщить кіноплівка
в міжчассі твоїх сподівань.
Розгублених, мов раптом луснув кухоль, хлинув
водою спогадів і кинув черепки.
Чи то так пам'яті на осінь
завернуло,
забути біль, розлитися й втекти.
Ця зала мертвою, здається,
ні - не мертвою,
а гірше - теплою, приємною,
що світ,
свою ходу сповільнює і стертою
п'ятою світить, грається й мовчить.
Мовчу і я. В цій залі мертва тиша.
Хоча не мертва, тепла. Ти ж не ти.
Прийди, зворуш, якщо любити вмієш,
Якщо не любиш то облиш, звільни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
Можливо птахи, як і люди нудьгують за світлом.
На пляшки з повітрям колись закоркованого погляду -
Чіпляє наліпку з далеким-далеким спогадом
Пам'ять. Чи...
Можливо, птахам всеодно і картина світу
Оживає для тих, хто шукає прозорий вихід
З пейзажу безкрайнього неба у вічність підрамника.
12.06.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021
Зворушений вітром травневого ранку коли,
Ще холодним руйнує розлоги фонтану. Місто
Під бляклими хмарами в тінях його руки,
Торкається клавіш старого, як світ фортепіано.
Початок століття. Початок того, що й колись,
Скуйовджені вітром дати, тривоги, мрії.
І схід, що над обрій з'являється у вогні,
Здається, що полум'я, небом, своє розвіє.
І що вже фонтан. Гносієна з вікна. Трепет.
Холодне повітря, сьогодні, як битий піксель,
На лінії часу, здається не стало тебе,
На лінії часу - числа, числа, числа.
23.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Скільки не дивись на місяць в його морях
не сховається погляд, не стане притулком кратер;
відстань, що спрощує форму, формує страх,
і крізь телескоп на гарматний зближається постріл.
Та ж відстань до люстри, чийогось навпроти вікна,
в якому хвилюється світлом відкрита штора.
Можливо, присутність в квадраті людського життя,
є видимість складки, жіночої тіні порух.
03.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Зліва плескала арфа,
а справа гуділа туба,
Летіли між ними хмари,
чорні-чорні, як ноти туга.
Тягнулись роялем тучі,
і скидала опівніч - фалди,
І сміялась півгола відьма,
Коли на банкетку падала.
Зорі, зорі складались в сузір'я,
Ліри. Ліра мовчала - згубою.
Ніч тривожить забутим іменем
Знову. Між арфою й тубою.
12.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021
Сьогодні безглуздо про тебе думати.
Колір вечірнього неба наче,
Колір ікони –
Ніколи не змішаний з іншим, щоправда,
Сонце між хмари завжди проглядує,
Промінням, що хвилі згинає в меандр,
Краєм туніки.
Краєм. Зрештою,
Та колонада давно зруйнована.
Навряд чи згодяться руїни для прикладу.
Так, пригадалось з нічогонероблення,
Крім того поети до них привикли.
Вірніше знаходять між ними бісер
Слів, що стрекоче по мармуру. Знаєш,
Мені все простіше тебе забути,
Як коннелюри надщерблені варвару.
Єдине, про що, я писати, можу,
В ритмі задушного декадансу –
Це про домірну залежність надії
Від сонця, оскільки епічні станси
Любові лежать на поверхні місяця.
Гірше. Нажаль, вже немає правил.
Немає ні кольору, ні естетики.
Все на єдиній картині записано –
В рамі без серця та в рамі правди,
Що пропорційна в сльозах до вірності,
У вічних пошуках та скитаннях.
11.10.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021
Чим далі від берега - ширшим здається край
Землі за яким ще не видно нового берега,
В розфокусі обрій, мов воском забризкав Ікар,
Повторним падінням з картини голандця Брейгеля.
Лихоманкою мова ще досі про очі крота.
Що он Боварі отруїлась нудьгою. Не правда,
Що кровю-чорнилом з ікарового пера,
Нова Одісея напишеться та Іліада.
Що ми ще полюбимо, так, як ніхто не любив,
І свою Беатріче, і свою Дульсінею Тобоську,
Шкода, тілька крила все той же Дедал скріпив,
Здається для притчі, чи то ненавмисно із воском.
26.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Як довго вдивляється жінка в осіннє озеро,
Забувши про світ навколишній… погляд не в силі,
Про біль кричати. Такий непорушний спокій -
Тривожний, щасливий,
Що, позаду - спинившись - прохожий,
Тривожність ще більше підсилює.
Чи то прикували до себе граційні лебеді?
Чорні цятки качок, що викльовують зверху водорості?!
Що погляд її незворушує й тендітна дівчинка,
Що котиться з поскрипом шприх на велосипеді.
Можливо вона розчиналась у водах молодості?
Пригадала гуляння алеями, кохання своє, кокетство,
Чи може на дно залягають свинцеві помисли,
Що повз пролетіли любов, життя, мистецтво.
Що забуті поети в розгойданих ночах поспіхом,
Під склепінням осіннього неба у водах втоплені,
І тільки сьогодні, їх душі почулись з озера,
Що їх голоса під намулом лежать, переповнені
Вчорашнім відчаєм.
Ах, плюнути б їй на холод, у воду звільнити кинутись,
Як є, у пальто, розполохавши білих лебедів,
Та осінь холодна та й сором, до слова, стримує.
До того ж уява завжди перебільшує з трепетом.
Немає нікого, нічого на тому дні.
Вона стрепенулась. Нікого, нічого - напевно.
««Направду, прекрасні осінні, холодні дні», - сказала вона,
і додала, - та білі лебеді».
23.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Не слухати б довгі тиради, речення
Минувши дороги, шляхи, на узбіччі,
Залишити всі непристойні речі
Театр, книги, середньовіччя.
Зацитькати осінь, і тих, що на лови
Виходять з хортами ловити листя, що
Крутиться з їхніми головами,
І зійти в мовчання, хоча б на тисячу
років.
Можливо відбутись в міжріччі тріщиною,
Мережками мармуру на кладовищі,
Забутись в потертій мозаїці, знищеній
Часом,
Топтатись на тінях світанку і вище,
За рікою
Згадати мережки на стегнах гетери,
Що наче пробуджують дух з Іонічного
Моря, ордеру, з колін Венери,
Коли між колони пливуть пентери,
Риму.
Тут, за узбіччям лиш сосни вічності,
І тиша, як хмари, і вітер, як небо.
А там…
Ти вийшла з келії Середньовіччя,
Розлучивши уста від сосків Астарти,
Достатньо середня і достатньо світла,
Щоб далі осліпнути і не бачити
Місто з бельведеру Аполона. Мабуть,
З вікон, твоєї багатоповерхівки
Сонце зникає в долонях храму,
Зачепившись місяцем за верхів'я
Сосен.
Задушно. Одному в мовчанні незвично, тісно,
В кімнаті Паскаля одні натюрморти,
Сходяться в точці де віденське крісло,
На якому футболка твоя та шорти.
Крони чорніють в склепінні осені
Дзвонять. І дзвінко стріляє месенджер,
Ніяк не згадати, для чого запрошені
Люди, впереміш в кімнату з предметами.
І скільки твоїх серед їхньої статики,
Можливо картин, статуеток, мебелі,
Можливо рукописів, музики, клаптиків,
Ідей, що записані безпредметними,
Але залишають, як запах, враження,
В кімнаті, де площею, навіть стіни,
Нічийні.
Живуть за незвіданим власним призначенням,
Як ліжко, на якому втрачають гімен,
Реквізит для минулого часу, пам'яті.
Немов мізансцена старої п'єси
Насправді нічийна, як слово Автора.
Усе, що побачиш, на сцені, здається,
Ти бачив давно, за останньою партою.
22.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
На межі сновидінь розторочених,
Гострим лезом проміння опівночі,
Розриваєш конверт із запрошенням,
Щоб спочити хоч трохи од вічності.
Від постійності, невідворотного
Існування, від безперервності,
Що по суті весь час горизонтами,
Не міняється вихід з непевного
Світу.
Все одно, як вихоплює з темряви,
Повний місяць захоплених юністю,
Що в безсонні шукають безсмертності,
А опісля рецепти забутися.
Наче риба вдивляється поглядом,
Не моргаючи сонцем та місяцем,
Обертаючись стежить невтомлено,
Без повіки і сверлить зіницями -
Небо.
Хронічним
Безсонням.
13.09.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021
Знаєш, немає жодного толку,
шукати гарячий погляд,
чи слухати теплий подих, тих,
хто шукає гігантську голку,
щоб загнати верблюдів в продух.
Можеш дихати, так, як завжди,
рівномірно, ритмічним ямбом,
незворушно сидіти поруч, ком
до горла підступить правди
Караваном, словами, ядом.
Нам не вистачить слів з амвону,
дня і ночі, що курять ладан,
щоб заквітнути пишним садом, сад
зотлів, і нудьгою втома,
теплим зліва, і теплим справа.
15.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021
Що в неї в домі? В домі – бардак. З дверей,
вітер, крізь зуби нашептує змови. Кігті,
на лапах витягує в масці коня Асмодей,
з лихим божевіллям сліпого кошмару. Лікті
кусатимеш, питимеш з решета. Зрештою, куб,
кімнати твоєї зіплющиться до картини
де на груди сонливі, твої, возсідає інкуб.
Просинайся нещасна. Молись до святої Христини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Спливає водою тут сонце жовтавим мазком.
Покосився фронтон із розеткою на тимпані,
І світло лягає пергаментом крізь вікно,
На дощату підлогу, до ніжки старого дивану.
Незворушна долина, як мертва, чи сонна, і лиш,
На поливаних хмарах розписаних перламутром,
Бовваніє тонесенька лінія вигнутих крил,
І час оживає в тих порухах, невідчутно.
Оминає фронтон. Тінь проковзує фризом. День.
Живиці із соком вбирають осколки сонця.
І з гілки, стрибаючи, білка на ветхий пень,
Сполохує хрустом затишшя твого безголосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2020
Тут від ратуші на квадратній площі,
Що годує нічних метеликів,
В ніч блукають всі тіні парами,
Що корінням ростуть з алей.
Авроро, між цими фасадами,
тінь моя одинока тулиться,
І скрадається під балконами
в ніч сповитих твоїм плащем.
Ти над містом, над білими гронами,
що годують нічних метеликів,
П'єш із мороку міста запахи,
І чорнило мокаєш з калюж,
Ти цілуєшся із маскаронами,
І смієшся над скверами й парками,
Ти розписуєш вулиці шепотом,
Щоб пропасти до ранку дощем.
Авроро, між цими фасадами,
тінь моя одинока тулиться.
Хмари, хмари збираються високо,
І відсвічують сяєво в ніч,
Як довкола охоплені місяцем,
Скаженіють безсонням втомлені,
Ті, що йдуть по розписаних вулицях,
Обігріті твоїм плащем.
16.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Щось невиразне сковує гори,
тихим шелестом тихий обрій,
мов спікається голодомором
в карих, вкрадених сонцем очах,
хліб насушний. Слов’янською чашею,
запивають причастя, нескорені,
діти тих, хто горбатив панщину,
і виходили в плав за порогами,
чайки моря понтійського. Степ
пам’ятає розбійні чамбули,
і невільниць з карасубазарами;
душі словом чужим загарблені,
щось невиразне на землі…
тут ховається й суне хмарами:
чорне чорними, каре карими.
Віють косами вітри, чварами
і сміється в корчмі лихвар.
Тут за горами кручі покручені,
руки рідних дітей заручені
із безпам’яттю їх сердець.
Щось невиразне в горах мучиться,
тихий став до плакучих тулиться,
де стоїть над гладінню мріючи
українська, рутенська душа.
І на плесі ледь човен хилиться,
давню пісню тривожну звіявши,
що з води, підпливаючи, дивиться,
мавка, поглядом темного дна.
16.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Повільно дрейфують слова,
По душах в розломах речень.
Серце － півострів гарячих течій,
Розкололось на острови.
На одному із островів,
Мис Любові заходить в море,
Де в глибинах його прозорих
Кладовище старих кораблів.
Там покрита іржою корма,
Там канати － завиті коси,
Там бодлерові альбатроси,
Тягнуть мертві, на крилах, слова.
14.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Завмерлий птах летить з твоїх очей
Де крізь тунель старих сувальд на світло
Витягується поглядом в жерло.
І ти впираєшся в типовий край стола,
В прочинене вікно, що також краєм
Зворотно дивиться із голубих дверей
Гарячим сонцем, що сполум’яніло,
Мов щоки діви, маючи чуття,
Що хтось, крім сонця, зиркає в кімнату
І пожирає в межах двох речей,
Цікавістю, жевріння світлотіні,
Відкритої, в просвіті, наготи.
В скупих лаштунках плоскої щілини,
Він бачить більше, ніж візіонер,
Крізь менший світ; як скритий метафізик
Складає карту втаєних земель;
Бо в таємницях – яви невловимість,
Метеликом сполоханим летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Дощ починався тричі:
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,
мов лис, що забіг на подвір'я
і перестрибнувши через прямокутник живоплоту －
високо задер хвоста.
Втретє, дощ накинувся кажанами,
І ніч пролетіла шурхотом їхніх крил.
10.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
День розгорівсь черкнувши сірника
В лампадку бляклого світання Сходу,
І вітер дмухав, змішував тепло,
В просіяний досвітній холод.
День починався шелестом тополь.
Спадав туман, зникаючи безслідно,
В дрімучий ліс. А там сто тисяч доль,
Тягли в юдоль старий лекалом ідол.
Тривожив сич і сполох крил в тобі…
І ти, вже, як давно будуєш місто,
Як ідоли всі крапочки над і,
Горять; немов сірник, мов сонце конформіста.
09.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Цей червонощокий
розмахував руками і вертів головою
зі сторони в сторону,
від одного до іншої, від одної до іншого.
А коли підвівся над столом,
то спочатку здавався шулікою,
з тим, своїм недолугим носом,
коли навмисно сутулився і вдавлював голову в шию
розказуючи про дружину,
як він облив її водою -
цілим цебром - на поливаний понеділок,
а вона бігала за ними довкола крислатої, порепаної липи:
бігала і падала, бігала і падала.
Тому він крутив рукою, наче циркач лассо,
а тоді жбурляв невидиму петлю,
наче хотів поцупити одну із веселих вакханок,
що сиділи навпроти і щикали від сміху.
І направду йому вдалось упіймати одну із них,
наче рибу на голий гачок,
поплавком, зробленого з гусячого пера та винної пробки.
Але в той вечір,
коли червонощокий поїхав на своєму фургоні в сторону озера,
хлопчик, що тишком слухав застільну розмову,
був впевнений, що той промахнувся
і петля упіймала пляшку з вином, －
зелену пляшку, зелену пляшку!
І він пригадав цю історію,
коли червонощокий, вийшовши з таксі, зимою, послизнувся
і впав, － на, того ж року, зрізану,
порепану липу, стару липу,
що росла біля його дому;
коли його положили на каталку, а він уже не хрипів, －
юнак пригадав, що тоді, червонощокий,
направду промахнувся
та тільки тепер все менше хотілося у те вірити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Піднімалося сонце в латах золотокованих,
щоб блимати сяйвом своїм між соснами,
І небо цідило марення, наче дихало, крізь вісон
на подорожуючих в різні сторони, але разом.
І наче морськими сигналами являлося провидіння тобі,
що будеш невдовзі розпорота і викинута на берег китом.
Що пахнутиме хлороформом, сонце між довгими соснами,
що матір складе обітницю покаявшись за твій Фарсіс, -
розплатившись капличкою в Гошеві.
І так ти знайдеш поета, блукаючи теплими ночами.
Він звільнить тебе від іншого, що забув про дорогу в Ніневію.
А потім повториш історію ставши йому китом.
Опісля, знайдеш наступного.
Мабуть, невмолимість долі зміряна відчайдушністю,
є пошук любові, що на кожній сходинці, як далека дорога в Ніневію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Тобі назустріч йде двоногий звір,
З віршами та ножем, яким зрізає квітку.
Та ти чомусь не бачиш пелюсток,
Що він, закоханий, до ніг тобі кидає.
І як платок,
Подасть сторінку вирвавши із книги,
Щоб висушити сльози щік рожевих,
Тоді, - втечеш. Оглянешся. І сполох
Огріє скроні: «не було тебе!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Щоб знати скільки коштує товар,
Художник ділить час на безкінечність,
І навпаки, щоб виявити дурня,
Питає час до створення землі
В якому бог сім днів з'єднав у вічність.
Стріла Зенона цілиться у все,
І Всесвіт час сповільнює в єдиність,
І ти, один, в якого не летить
Стріла, вмираєш там де світ безкрайній
Немає ні початку, ні кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Герой помер, нехай живе наступник
В його палаці, в ліжку з бахромою,
Такою давньою, як ветхий балдахін,
Що небом був йому із королевою.
Але завжди виходить так, що світ,
Вмирає з тим хто був йому заступник,
А той, що тихо слідує за ним
Приймає титул, як приймає Клавдій.
І жаль, коли над ложе в небеса,
Вдивляється утішена дружина,
Що любить більше тінь і милий сон,
Коли лежить під ним і балдахіном.
Коли вона і він безрідну кров
Розмішують до кольору перлин,
І жах який, коли в порожній мушлі,
Ніколи не появиться герой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Варіант 3 філософський
Варіант 1 ліричний
Комар дзижчить, а значить спів/буття.
Не піддавайся кров’ю, меншій крові.
На стінах пів на першу ночі. Шум дощу
З одного слова множиться в слова.
Періщить словом －мертва.
Ніч завжди, занадто патетична.
Зранку,
Осяє сонце інше слово －
Сором.
Варіант 2 правильний
Комар дзижчить, а значить спів/буття.
Не піддавайся кров’ю, меншій крові.
На стінах пів на першу. Шум дощу,
З одного слова множиться в слова.
Періщить словом －морок.
Ніч завжди, занадто патетична.
Зранку,
Осяє сонце інше слово －
Сором.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Коли б я міг зв’язати словом серце,
Ваше, слова б в’язали линвою вітрил,
І ви б за вітром дихала грудьми,
Пасатами наливши білі перса.
Коли б я міг писати, так, як кіль,
Веде пером та розтинає хвилі,
То перед носом хлюпали б дельфіни,
Де погляд ваш їх вабить з гальюна.
Коли б я міг любити, так, як любить,
Кричати чайка вище висоти,
Де щогли марс, де виглядає юнга,
Забутий берег вашої землі.
Я став би вашим вірним капітаном,
А ви моєю розою вітрів.
06.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Ланшафт не мінявся так швидко, і тисячу миль
Все тяглися бруківкою парки обміряні кроком,
І хилився від давності цвіллю покритий шпиль,
І липа росла на фронтонах дахів бароко.
Великі циклопи стояли обабіч доріг,
Товари в кредит: розділяй, володій, поквапся.
Крутилися шиї та руки в баранячий ріг.
А в кіно – «Одісей». І троянська війна почалася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
В тіні крислатого дуба – сон,
І топиться літо пастеллю в тобі.
Пастораль.
Немає нікого, кого не забудеш. І жаль,
Що очі, спіймавши предмети, розмиють фон.
Є речі, звичайно, прості, що нагадують, ти,
Знаходиш утіху, лиш тільки тому, як приклад,
Що згадуєш - совість, давно, як до тебе звикла,
Як галька на теплій підошві під тінню п'яти.
01.08.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Чи не краще писати про те, що світ невпинний,
Про відстань, в парсеках до інших планет, в а. о.
Що ближче до Сонця, як відстань до тебе, що ти не-
Відомо чи зможеш відкрити в собі любов.
Про те, що пульсари частіше з’являються небом.
І наче кепкує над блідістю рук твоїх -
Туман, що здається туманністю Андромеди,
А в ньому планети, неначе волоський горіх.
31.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Чи були ангели ці три,
Явившись, білими,
Що помах крил, немов вітри,
Нещастя звіяли.
Нещастя звіяли на трьох,
В очах троїлися,
В надії, з вірою в любов
Мов отруїлися…
Мов отруїлися коли
Згубили третього,
І безіменному зросли
Червоні кетяги.
Червоні кетяги прощань
Несли три ангели,
Ламали цвіт любові, що
У безвість канула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Ще хвилину тому світ тримався на трьох китах,
І мовчав край землі, і лягали на дно титаніки;
Вона повторила свій перший великий закон
З класично-любовного розділу термодинаміки.
Вона говорила. Сказала: Я＝ Вас－ Не люблю.
(На лекціях з фізики так формулюють формули).
Світ тримався на трьох китах, (на трьох!), ще хвилину тому;
Впало небо до ніг океаном, потопом, і зопалу
Розійшлася земля, щонадсерце, і він потонув
На холодну постіль глибини, без надії, мов каменем;
І вода проковтнула слова, що в глуху німоту,
Він кричав. І кричав: «Я люблю… тільки ти… до безпам’яті».
25.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Так довго збираєшся з точки скрутити кому,
Мов безліч рядків напишеш згори униз.
Немов жалюзі опустиш на вікна дому,
В якому дубові двері - знаки реприз.
Написано двадцять, а скоро прибуде тридцять...
Уроків, кома, років, кома, плем’я дефіс епох.
Дубова оправа дзеркал не схопила прожиті лиця,
Можливо, спіймає кома, а за комою буде бог?!
В голові не вкладається – вічність; за часом – спогади…
Недоречно, наплутано, з поспіхом, – ох і ах!
Наче з потягом, тануть: рейки, вокзали, погляди,
І вічне повторення сонця в перонних рядах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
І сьогодні, і вчора, і в будь－який інший день
Зійдуться прогнози любові в призначене завтра,
Що комета летить у незвідну нікому мішень,
Як і лінія доль, на долонях твоїх не карта,
А тільки гадання.
Що ти ще полюбиш, що безліч на небі комет,
Що, як не сьогодні, то потім, але неодмінно -
Завтра, в глибокому небі побачиш її силует,
Але не дорожчий за послух твого коліна.
Сприймай, як данність,
Як виклик, прокляття, як спосіб піти в обхід,
На карті, де місто притулку твого так поряд.
Коліноприклонний, любовний полюбиш світ.
Напишеш роман, сто віршів, надпивши горя, -
Напившись кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
…а між іншим, знаю – не маю права
І не меншає світ, щоб сказати тобі – люба.
Я вірив у провидіння, у босі ноги, що носять сандалії,
А з ними і тим хто кричав: - Варрава, -
В повітря (що подих бога), з якого тебе й придумав.
Тільки й роздуми, що про тебе:
Млосний погляд, жіночність; що стегна викручують знаки.
Я тлумачив на власну користь їх, як причинно,
Так признатися і без потреби.
Тепер, як завжди, я безправий, сумний кавалер.
Заздрю тим хто торкається уст твоїх, рук і більше…
А ще простоті з якою кричать про своє
Вони: A la guerre comme a la guerre!
Розписавшись у лоні безликим і білим віршем.
Я любив вас, здається, тепер вже, здається, любив.
А тому, залишилось признати поразку, що фатум
В який так напевно і трепетно вірили ви
Не стався. А сталось по волі лихих, не повірених дій,
Що плутають пристрасть
З любов’ю, але постфактум.
18.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
Сотню знайдено, двісті втрачено,
Двоє вибраних, дві в умі,
n-забутих і 0-допобачених,
Двоє списаних на письмі.
В серці－жодної, погляд －спрощений.
Ходять тисячі містом слів.
Йдуть по вулицях, в дощ і площами
Двоє вибраних тут на землі.
Двоє вибраних, безліч страчених,
Призабутих, далеких, і час,
Для якого ти був призначений
Не призначив єдину – Вас.
Двоє вибраних, двісті втрачено,
n-забутих і дві в умі.
Допобачення －допобаченим,
Всім покинутим на землі.
14.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Ти полюбиш не ту, що чекатиме.
Ту, що дух ні на йоту мінить.
Ні, не ту, що тобі прощатиме
І собою весь світ затінить.
Більше ту, що на цоколь храму,
Опускає коліна ієродули
І читає античну драму,
І спускається вгору сходами.
Ні, не ту, що на чорних туфельках
Струм стегна налива в поезію;
Ту, що пють, глиняними кухлями,
Ту, що п'яти втирає пемзою.
Ту, що любить, але сумнівається,
Віддається і б’є в живіт,
Ту, що любить коли повертається,
Щоб сказати тобі - привіт!
14.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Позіхаючи небом, хмарами
На світанні, спросоння, між
Ще нестиглими тінями, маримо,
І німує сонливий вірш.
Ще розгойдують промені сутінки,
І лінивістю пойнята грудь,
Заколисана, дихає скутістю
У химерну закута марудь.
Небом дихає, садом мариться,
В сон потоплена, край вікна.
Прокидається, прокидається,
Позіхає-зітхає весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
До вашої милості, більше немає до кого,
Писати історію, вітром по небі, древню.
Сонячний промінь надпивши пахкого меду,
Вибухнув цвітом липкого, задушного червня.
Ще в маках червоних гойдалося поле в узорах,
Немов на бретельках її легковажного плаття.
Здималися перса вдихнувши повітря прозоре.
І сходився плай обвиваючи дивні гори,
В долині, подібний на срібне її розп'яття.
До вашої милості, більше немає від кого,
Чекати на подих, що свіжістю дихає саду,
Із димки легкої п’янкого твого намету,
Де вільхи шепочуть, і співом живе левада
Де сонце проціджує тіні крізь пишні крони,
Ти кличеш проміттям, ти вітром торкаєш ланіти,
І маниш в пейзаж, що в тобі, і вже там за горою,
Смієшся дощем, і в просвіті між хмар, грозою, －
П’ють трави воду, гримить, і пахнуть квіти.
До вашої милості, більше немає для кого.
Мій голос спокійний, в безвітря зійшла печаль.
Такою живою прибула ти тілом і духом,
Коли розчинилась, в медову сільську пастораль:
Упало волосся шовковими хвилями вітру
І мохом покрилась за яром частина стегна,
Що лоно здавалось горою де правлять шабаш.
І наче в люстерко вдивлялася в озеро та
В якій пробудилася відьма і дика зваба,
Віддавши природі природу свого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Змінила кров і соком бузини,
атраментом залила аркуш – проза,
як в душну ніч пропала пишна роза,
спустивши долу пелюстки спідниць.
Змінила кров, зміліла і забулась.
В одвіт, як глянеш – сором не пече;
чомусь, тебе, в безликість зодягнула
любов. І дивиться, і мучиться з очей.
Мабуть твій місяць сонце переважив,
на вічних шальках терезів
і лотос крайньої межі
пахучу квітку цвіллю вразив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Немов життя настане інше,
кімнату звузивши до па-
де-де, де вадять стіни-вірші,
де з нею в парі вивчив па.
Немов вона прибуде знову.
Прийнявши виклик, зможеш ти
знайти подібну їй по крові?!
якби не вірші стін, якби.
08.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
В очах її – ночі, в очах її – спиці,
і в’яжуть тумани забутих старин.
Герої приходять, героям не спиться,
герої зникають усі, як один
в її темних косах, і в чорних зіницях,
ідуть чередою та просять вони:
- Поглянь же, кохана, на змучені лиця,
і щастя, забутим, назад поверни.
І чується голос, і чується – злиться:
- Забула героїв, про лицарів я.
Забудьте про мене, хай інша насниться,
хай інша дарує вам ваше життя.
В очах її – ночі, в очах її – спиці,
і в’яжуть тумани забутих старин.
Герої приходять, героям не спиться,
герої зникають усі, як один.
06.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Любов така і час такий:
зітри всю хіть, зітри весь жаль,
зітри з очей позір палкий,
хай буде чистою скрижаль.
Любов така і час такий.
Немов закляття вирок свій
бубни у ніч. І від руки
для інших рук привіт пиши.
Що голос твій – слова сумні
ідуть рядком, ідуть в похід,
що календар гортає дні:
На захід – час, на відчай – схід.
А ти звикай і слів не мов.
Зітри свій лик, зітри свій жаль,
як не по розміру любов, –
придумай роль, придумай рай.
Віддайся їй, зіграй, прийми,
люби, вируй, вируй, живи,
Цілуй, тривожся, обіймай,
І так скажи: - В любові час
я був для вас, для мене – ви.
05.07.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2020
Мій бог вас не любить.
Знаю, не любить і ваш мене.
Хто шукає – той вічно губить.
Все минає. І це мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
...а небо сьогодні то синє, то жовте,
то жилами випнуті грози із хмар,
то наче водою у вихор розбавлена
туш. І хитає ліхтар,
і хитає ліхтар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Коли ти між ноктюрном, гуном, гумном
приймаєш в дар останні два із трьох,
візьми ключі Малуші в темний льох
в надії, що під кільцями Сатурна
постане князь, чи хлопчик-напівбог.
Ціна натури множить лен на лоно,
як цінний лот на хлібний обмолот,
обмінює обман спашілим гоном
зв’язавши дротом зміряний город
п’ятою Марти.
А вже й тоді до рук і томик Пруста.
А що розмов за випитим вином, –
що від читань покликано на сон,
а сон на крилах розкриває устя
«Походження…» якого – полотно
відомого француза реаліста
Курбе.
Але і там за дзеркалом античним
не так вже й просто. Гірше в дзеркалах
не бачити відсвіт, що прагне вічно
хоча б на мить позбутися оков,
коли стоїш у позі контрапосто, -
яка вже тут з натурниці любов,
ачей, коли позуєш в образі ключниці
оголена. І давить на ключиці
замучене художником плече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020
Коли на захід ллється лимонад,
На тихий клен, стікаючи по кроні;
Гливке проміння цідить пополам
Крізь листя світ, в якому тінь холоне..
Так в’яже сонце корпус кораблів,
Рипучим скрипом палуби та щогли,
І пінії кидають швартові,
Як небеса, що тягнуть видноколи,
В льняне вітрило; так одіта в сукню,
Вона прийшла, осяяна в сонцях,
Що освітили прядиво ажурне,
В її прозорих, ніжних пелюстках,
Розлогий стан. І подих повнив бризом,
Що витинала сонячна жарінь,
Пройнявши контур нижньої білизни
Тонкі відкривши обриси колін.
30.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Idem per idem. За обрієм, сонцем, за горизонтом
По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,
За твоїм плечем, за ребром, під і вище,
За вчорашнім, прийдешнім, в шафах, на горищі,
За словом, в словах, в простоті, пустоті,
За ліжком, в пружинах, і в їх частоті,
За тінями, світлом, за світлотінню,
За поглядом, дотиком, за шепотінням,
За часом, безмежжям, і часом без меж,
За вірою, боже, в одне і те ж;
В сльозах, за любов'ю, в надії, руках,
За скалками, п'яних від болю очах,
За небом, за богом, за словом Прости,
Незмінно був я, до незмінної - ти.
29.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Як жаль, що я в безпам’ятті від вас,
Не випив час, щоб загубити пам'ять,
Що закрутив, дарма, в самотній вальс,
Забувши те, що спогади лукавлять;
Ведуть вони в безумство сновидінь,
Де сам на сам ведеш свої розмови,
А ти стоїш над ложем сну, мов тінь,
Яку ніяк на смерть не заговориш.
Як жаль, що світ, непевний, що за ним
Стоїть така ж непевна потойбічність,
Що випало любити тут живим,
Чи перейде і витримає вічність?
Що хтось черкає кому і тире,
Гримить столом і заправляє постіль...
Я вас люблю, та в ніч вона помре,
І зникне тінь і прийде інша в гості...
21.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Пишу, вам, до зустрічі, заодно і прощаюсь.
В літню ніч, за прочиненим навстіж вікном,
Чуєш, як млосно зітхають іриси
Розливши в опівніч блакитне вино.
Чуєш, як сойка заходиться сміхом,
Чи тільки здається і плаче в розпів,
Неначе навмисно підкреслює тишу,
Щоб тільки забути її не посмів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Ти думаєш, словом, до неможливості
Надто багато і за кожною комою,
Серце зникає в рядках наївності.
Ти стала для мене ще більш невідомою;
Ще більше далекою і безнадійною,
Вигадка мови, - ну, що ж, за назвою –
Любов, та як випадок – нерозділеною,
Театральною, недоказаною.
13.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Я боюсь цілувати твої повні губи,
Той контур із гена твого вітця.
Лякає твій голос і очі сліпця
Від матері. Вже тисячу літ як,
Хтось гладить і цілує твої коліна, не змінивши ніяк лиця.
Як лячно побачити рок достатку
Природи, стихії, як такої.
В стотисячний раз називали тебе: «Моя, крихітко!»
І тулились до щоки не виголеною щокою.
Скажіть: « - Хіба я посмію до Вас доторкатись?
Забути про речі зі старого, як світ ларця;
Відкрити скриньку Пандори, залишившись на дні надії. Ну, що ви!
Я не зможу додатись до вашого щастя.
Вам риси поета не до лиця».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Тепер він спить в обід на ложі травня,
Під шум дощу із восковим обличчям,
Чекаючи, він знає, що намарно,
Прокинутись від сну його покличе
Вона.
Але він спить не витримавши часу,
Що тінь твою видовжує до краю,
Де пустота зривається в провалля
Смичком, що ріже горло контрабасу.
Тепер він спить в обід на ложі травня,
Подалі від турбот і волі світла,
Віддавши волю серця волі тіла,
Прийнявши мертву волю задзеркалля.
Тепер він спить. Нещасний спить та хворий,
І в ньому дух гуде тремтінням в ефах.
В кімнаті пахне млосно каніфоллю,
Де він застив байдужим горельєфом.
Він змучений лежить; хай сон за вічність,
Для нього буде. День та ніч одну
Складуть йому з дощу прадавню пісню,
І щезне все, що сталося до сну.
05.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Прекрасно знала, що в епоху пірамід,
Тобі не місце. Сидячи на кухні
І поправляючи халат на грудях
Гортала білий тріснутий iPhone.
Паріс писав, як пишуть похітливі,
Ще пару слів про секс і запах мідій,
Що в тім кафе кладуть замало спецій,
Що травень весь погруз в холодній зливі,
А світ подібний більше до трапецій.
Втім. За маскою нудьги ховають більше
Зло. Тому нудьга і вбитий час, як норма.
А люблять тих хто не присвяту пишуть,
А пишуть (звично) звичне повідомлення.
Паріс писав, не знаючи, що маска,
Приховує покручені гримаси.
Ти помиляєшся, як думаєш, що зважиш
Прискорення, що множиться на масу.
Паріс писав, що сон тривожить Трої,
Що ковзає по вікнах світло фар його
Автомобіля. Підтакував про фатум їй.
А втім. Те вірно, що любов не приговориш, -
Падуть лиш стіни тих, хто був готовий
Впасти. Та… я пам’ятаю, як сказав один:
- Любов – це те, що їй-собі дозволиш
Коли звикаєш до її-своїх руїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Блискає, близько вечора,
Вітер дужчає. Град. Гримить.
Час зручний, щоб прийняти зречення,
Час такий, що згасає в мить.
Зверху б’ють, сиплють іскри підковою.
Світ стискається і в словах
Вас згадаю, я, просто знайомою,
Щоб забути на власний страх.
Час ще є доки хмарами вурдиться
Схід і Захід потоптаний в тьму.
Чорний вершник спустився на вулицю.
Я ще з Вами, в опівніч, живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
О, сьогодні вона заговорить тебе.
На ній маска, - маска давня, лиха, потворна,
Вона виходить з куліси розірваної пополам
І в обійми холодні горне.
- Ядолов! Ядолов!
Наче марево, морок марево!
Сон тобі не потрібен, звикай
Ти, до світла брудного, тьмяного,
Відізвись, не мовчи. Давай
Ми з тобою, як слід поговоримо.
Про сонце, що морок – марево,
Як і потяг, вагон, купе, як
Планета, як все, що тобою створене.
Все, що бачиш і чуєш могло –
Не існувати.
Що вічність – це вічні випади,
Омана, твоя мара, що примарилась, просто випадок,
Чи не скажеш мені, що я
Порятунок і вихід з картини,
Що морок – наступне життя.
Мучить безсоння.
І впираючись в холодні пальці,
Між ключиці кістлявих крил,
Тягне до тебе череп з очницями,
Які ти колись любив,
(Як Гамлет бідолашного блазня Йоріка).
Чорний місяць з очей її сходить
Розливається нафтою плаття опівночі,
Ах, це марево, морок – марево, - не проходить
Над тобою всесильна, велично стоїть
І кличе, кличе, кличе:
- Ядолов! Ядолов! Глянь на ту,
Що тебе привела до відчаю,
В ній відчаю більше було.
Поглянь – усе, що ти в ній любив,
Все землі до останнього віддано;
Вітер сонце її погасив.
І мистецтво твоє не вічне – тлін,
Прах, попіл, пил – ніщо!
Твій голос вона не почує,
До себе ніяк не покличе, той голос
Пропав зі щоки, і що,
Більше його не буде, нещасний романтику, а ще
Чи тебе дочекається серце,
Що сіяло з її очей?!
Я потрібна тобі, мій друже!
Глянь – ти блідий і скажений вщерть!
Ти нездужаєш, ти обезумлений
А тому порятунок – смерть!
Що сходить в моєму обличчі,
Зводить брови від радості в серп
І стинає твою печаль.
Я знаю, тобі не спиться,
Ти згадав свій роман тепер,
Початий давно й недописаний.
І от
Замовляєш і мучиш себе,
Виправдовуєш все і частково
Ловлю блошиць, але
Як бач – не спіймав жодної;
Впевнившись, що в чернетки
Писати спробував, а відтак –
Програв усе.
Скоро сонце зійде, розвіється,
Скоро сонце твоє проковтну!
- Ядолов! Ядолов! Ядолов!
Відступала вона і він
Вчепившись у нафтове плаття
Нарешті озвався: - Я тут!
Світало.
02.06.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Я сам опинився в тій ямі, що вирив тобі,
Чекаючи лань за без віку обскубаним деревом.
Ти літала і бавилась, і мабуть втішалась вгорі,
Явившись на світ легковажним та чистим метеликом.
Я дивився на тебе, на твій хаотичний політ.
Осипався пилок золотистими крихтами в промені.
Я чекав, я так довго чекав, що мені
Ти потрапиш у пастку, тобі, на землі приготовленій.
Я дивився у слід твоїх ніжних, тендітних порухів.
Ти ж пролетіла так низько, і рвучко подавшись кудись –
Зникла. А я озирався, але залишався непроханим,
Покинутим в ямі, що синю пильнує вись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
І звично все (мовчіть!), і кожне слово,
І кожен порух, кожен звук її,
(Із перебільшенням!) в твою горлянку заливає олово,
І (патетично!) шкрябає тобі
Графіт зіниць – гірке душі прощання.
(Все ще мовчіть…) У ній я бачив більше…
Такий тендітний голос, мій, що ах…- (апарт)
(Зібравшись з силами) мені здавалось – гірше
Тому хто втратив назавжди, але не так, -
Усе не так, коли вона з тобою,
А ти в дужках (знесилено) – мертвяк.
Ти сам собі (похмуро) не належиш,
Шукаєш дур чіпляючись до слів,
Повіривши тому, що без обмежень
Твоя любов, а міра смутку в ній –
Невдала сцена, репліка, що роль, –
Вже завтра (зиркає з-під лоба),
Поверне так, що ти її герой;
І божевільна (голосно, з апломбом)
Щаслива тим, що ти її чекав (!), вона…
Дарма…Ти будеш сам, і йтимеш сам за гробом,
Вкінці всіх слів, що їй одній писав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Ти от знову пройдеш по пам’яті,
В день теперішній – в час навиворіт,
Де залишився я, як пам’ятник,
Що до парку зітхань не вибраний.
Що забутий в ескізах і в кресленнях,
Я примерк і помер в поезії.
Я - не вибраний - став закреслений,
Словом з розуму, тихим, зведений.
Не забути того, що не справдилось,
Тут не легшає світ самотньому.
Кожен любить своєю правдою:
Любить спогадом та безпам’яттю.
26.04.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2020
Скоро і слова від Вас не отримаю.
В лютому сніг не випав. Не холодно.
Той голий пейзаж за тонкою шибою –
Описати не хочу, не стану, не здужаю,
Як в приклад поети Озерної школи.
Що ви…
Скороминучі страждання Вертера.
Не знаєте хто це? Нічого. Завбачливо
І в двадцять першім сонеті Шекспіра –
Все сказано, списано, – та прошу пробачення:
За слова, за любов, за надію, віру і за що там іще?!
За те що в тобі відшукав призначення
І те, що у ньому не було міри,
Чи більш поетично сказати б – талії.
Скоро скінчиться бій колісницями.
Ти не повіриш, на цьому проміжку,
Я більше прив’язаний серцем до місяця
Був, а від нього скаженим стаєш та стривоженим.
Можливо тому, що нічим не вражений,
Можливо тому, що не можеш зважитись
І полюбити себе самого.
Тому так важливо було Вас побачити.
А зараз читаю Фредеріка Массона.
Спитаєте для чого? Ах, а ще Соломею.
Згідний – безсоння. Тільки сьогодні
Я Вас побачив. Ну, що ж, але…
Я б не хотів шукати причини.
Які тут причини в читанні книг – звичка?
Я б розміняв на розмову з Вами:
Жозефіну, Тетрарха та, мабуть і сирійця.
А поки – читаю
В той час, коли
Ви мовчите.
Що ж, нехай.
Так пишеться книга,
Яку ще не знають.
Але словами:
Опівніч! (тривога!)
Дописую лист.
P.S.
До завтра кохана,
До завтра.
До завтра,
До завтра,
До завтра,
Або до колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
Користуючись тим, що відсутня ідея бога,
І накинувши плаття добутих з природи тканин…
Дощ. Мізансцена. І лихий драматичний спектакль
Проговорений в діях, у формі сценічних картин.
О, як же давно не було цього О на початку,
Стискалося обручом, - що ви! мені все одно!!!
Тримайся колони, за руки, облапані поручні,
Коли прокидаєшся погляд закинь у вікно.
День тридцятий, а скоро і сорок безсонних ночей, -
Ти бач, як завгодно розкидаюсь словами та числами!
Мені все одно, якого покрою це плаття і цей
Короткий спектакль, що крихтою випав із вічності!
О, я знаю чим тебе розізлив, -
Що перед грозою – ні дому з чудною маркізою,
Де цоколь, який би тебе приземлив, (бог з тобою!)
Та ти біля нього стоїш із пустими валізами.
Та, користуючись тим, що відсутня ідея бога,
І все-таки плаття ближче до тіла лежить;
Тим, хто розуміє та хоче прокляття земного
Є дім та вікно за яким безнастанно дощить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020
О чем мы говорим? О времени,
О смыслах бытия, необратимости,
О мыслях, что в твоем родились темени,
О свете, темноте, необходимости
Любить
Но кажется, что в этой данности
Все те же возгласы и поиски,
И разорвется красный занавес
Под громкий треск землетрясения
Любви.
Так правду не понять без истины, -
Соединить две части целого, -
Возможно, если мир с чернилами
Не пачкает бумагу белую.
Но пишет, пишет ей признания,
Воспламенённый дух неистовый,
Всю жизнь отдав как дар служению
Любви – познанию, как истине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865601
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2020
Дощі були кулісами театру, що
Ділили час на вихід і безмовність;
Тоді, як сон рятує від утоми
Постійно думати і бачити себе.
Можливо так народжувався бог.
В якому день і ніч, і кожне слово,
І крихта часу вічності у борг
Тобі приносить дар умиротворення.
Дощі були кулісами театру, мов
Їх паволока випила самотність
З її дзеркал розхлюпаних і знов, –
Тягнула відчай у невідворотність.
Дощі були кулісами театру, і
Вона любила їх збираючи по краплі.
Спинила час на сцені в самоті,
І обвела різким світінням рампи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020
Ми сірі, запилені часом камені,
З вершини високої вітром звалені.
Втоптані, биті, війною створені,
Вічно забуті і відсторонені.
Скалкою сонця зігріті і скалами -
Схилені болем на груди Танталові.
Грозою омиті, грозою пахнемо,
В небо пожбурені, - спинені птахою.
Мертві, забуті, як місяць надщерблені,
Тріскаєм, сиплемо, сунемось щебнем.
Звуком пустим нагороджені прірвою, -
Меншим із меншої, більшою мірою.
Ми не хворіємо правдою, вірою,
Тільки з падінням осяяні іскрою.
Камені бога, -
Ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Білим димом з димаря,
Тягне тиша бинду вгору,
І нудьга в холодну пору
Тягне чорний дим з пера.
І прибулий в небі синім,
Дим не сходиться до хмари.
Так і білий лист чорнилу –
Не завжди йому до пари.
20.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2020
Не повні печалі вітрила твої,
Не п’яні від теплого бризу, що в хвилях.
Ніяк не відчалиш від тих берегів
Де мила твоя залишалась.
А море сліпило лускою хвилин,
Годинами, днями над серцем глумилось.
І він залишався один на один
З безвітрям, де все зупинилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020
Все было бы легче, когда б забывалось
Все. Было б понятней если бы так.
И каждая точка лишь точка начала,
И каждая жизнь, как отдельный спектакль.
Как новое действие. Не было б прошлого,
Только мгновенье и в будущий миг
Со счетчика времени странствием сброшено,
И всякий тупик – это новый тупик.
Все было бы легче, когда б забывалось
Все. Было б понятней, если бы так.
Не зная о прошлом и, ты б повторялась
В хронической точке небытия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864217
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2020
Що бачив ліпше погляду її?
Відважившись йому до порівняння
Знайти слова.
Лазур небес? Але і там вона
Заслоною зійшла тому рівнянню.
Чи може дух спашілої весни
Зведе чуття захоплення в тотожність,
Та лиш підкреслює, як пудра для краси,
Але зрівнятись з поглядом не може.
Вітряк, ще крутиться, і шість подертих крил,
Скрегочуть жорна під шатром прадавнім, -
І перемелює поезію на пил,
В якій немає слів для порівняння.
07.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2020
Все частіше думаєш про неї
І гуляєш в золотих садах,
Де усі протоптані алеї
Протяглися по її слідах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863767
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.02.2020
І небо чорне,
І місяць спілий –
Хвилює, квилить,
Як буря морем.
А в ньому тоне
Корабель білий;
Так серце хилить,
Скидає з трону –
Холодне слово,
І тягне на дно.
Але все одно,
Коли в оковах
Любов безмовна, –
І так дано.
05.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2020
Спи любове, спи в обіймах ночі,
Засинай, нещасний хто зорів,
І в тобі хай спомин серце точить,
Як вогонь у ньому догорів.
Спи, прощай, можливо якось знову,
Нам випаде прокинутись од сну,
В новому імені заб’ється вічне слово,
Хоча твого, я досі не забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2020
Легко дихати від безпам’яті,
І писати, писати в стіл,
Сторінки, що із серця вирвані
Та складати в шухляди пусті.
І не варто читати, насамперед,
Бо воно не роз’яснить те,
Чому не впізнали автора
Раніше, а тільки тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020
Так дивляться, коли слова вмирають
Змовкаючи потупившись униз,
Над чорним сонцем випитої кави,
Чіпляючись за крісло, за карниз,
Звертаючи на будь-яку дрібницю,
Погляд. Чи я хіба не став із їх числа,
Як світло сонця покриває місяць –
Темніє день чіпляючи до скла,
Пустих кімнат, примарний полиск вулиць.
О так вдають спотворене по суті,
В тих сутінках невмисне сум’яття,
Завиграшки скриваючи присутність,
Того, хто бачить все своє життя
В тобі.
А втім, весь обман в тривіальності.
В байдужих зап’ястях заломлених рук.
І ти,
Вже завтра роздивишся дух театральності,
І знову повернеш на чорний круг
Її
Щойно звареної свіжої кави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020
Союз двох душ немислимий чи може
Примара вірності хитає в стегнах міру
І зворухобить в серці світлу віру,
Що хтось тобі призначений. Мій боже!
Свобода волі?! Що ж, нехай; в театрах
Готують монологи на котурнах,
Ця віра більше дух літературний,
На ділі ж дух спускається до жарту.
Ще вчора як, на сторінках роману,
Писав главу присвячену любові,
І вже за день закреслити готовий,
За день, повіривши наступному обману.
І все так далі, і тому подібне,
І страх – любов, і вигода й розпуста,
Мовчання теж любов, нехай в мовчанні пусто;
Закон в судах, але закон довіри
Двох душ немислимий чи може
Ще зворухобить в серці світлу віру,
Що хтось тобі призначений, о боже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020
Високе занадто низько,
І нижче високих гір.
Далеке – занадто близько.
Не знаєш, тоді повір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2020
Мы все хотим причастны быть к чему-то,
Большому, вечному, не ведая призванья,
В себе, ни то, что множит фатум скуку,
Без должного, но тщетного сомненья,
Что в нас таланта меньше чем находим,
В других. Но хуже, что глаза свои отводим,
От зеркала, что может на мгновенье,
Открыть в лохмотьях нас самих и злобных,
Все дело в том, что нет воображенья,
Возвысится, призвав к себе подобных.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862623
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.01.2020
Немов крізь сон пливе той образ любий,
В цю ніч, вагітну соком беладони,
І ніч в її очах його полонить,
І усмішку з отрут її пригубить.
А впившись, знатиме пропорцію падіння,
Що сік отрут безплідний - сік уяв,
Як те, що сум вкладає серце спати,
І нудитись. З тих губ пригубить пустоту халяв.
І, випивши обман гомеопатій,
Із порожнечі вип’є пустоту,
В якій себе на гільйотині стратить, -
Дурних дзеркал.
***
І все тому, що він не сам, а з нею,
І кличе в сон, вдягаючись в хорею
Душевних мук, і фібрами у ній
Нуртує день і ніч в дрижаннях тіла,
Міцніше в’яже сутінки небес,
Змикає тінь в жовтавому промітті
Дверей. Явився дух її, однак явившись в світлі,
У морок ночі загорнувшись, – щез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Слухай безмовність,
Скидай на вроки.
Це тихе жевріння твого життя,
Всього лиш маленька,
Нещасна повість,
Безмежної віри,
Що ти - моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
В той час коли біліють в колі сонця,
Блискучі спиці золотого дня,
Таким же полум'ям обняте вірне серце,
В зіницях тої, що тобі одна.
Вона ув'язнює, захоплює та мучить,
І п'є захланно той вогонь до дна,
З очей її спікаються обручки,
І бачить щастя він, та тільки не вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2020
Далекий чар казок забутих,
Сьогодні кутає твій сад,
Шумить у вишнях листопад,
І тільки голосу не чути,
Твого. Туман і ти. І не заснути,
І не розплутати назад,
Сліди потоптані стократ,
Що в цій імлі під листям бути.
Ти все, ще тут стоїш безмовна,
Бліда, замучена, безкровна,
Ховаєш очі в вишині,
І вишні тішаться тобою,
Скидають цвіт над головою,
Явившись спогадом мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Не стукай у двері, іди по вулиці,
Не читай обличчя прохожих, не читай афіш,
За дверима, що манять тебе спідницями,
Кімната порожня і ти стоїш,
Один, як колос обростаючи тінями,
Шумом листя з пустого, що ніч, вікна,
І тільки лінії, лінії, лінії,
І тиша до жаху тобі голосна.
18.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2020