| Сторінки (8/703): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Подібно до птахів і тварин люд відчуває страх,
Як наче механізм корисний та непривітний він...
Для захисту від небезпеки, як необхідний шлях.
Отак - в організмі виробляється адреналін.
Він змушує людей противостояти небезпеці.
Стинає груди, душу змусить утікати в п*яти...,
Лякається людина, як та риба і не вперше.
Під зорями і місяцем в напрузі її втрати.
Сам страх - емоція холодна і ближча до болю,
Яка є випробуванням характеру істоти.
І може шкодить день і ніч до ранку голубого
Чи захистити справу добру. Боягузтво стогне...
Тому плине реакція на страх - це наша мужність.
Сміливість - моральна чеснота вищої святині
І має славу гордовиту, сльози, зрілі муки.
Поразки, перемоги... Гасне людяне в людині!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Володар свого здоров*я-людина. І це не белькіт.
Бо "люди не помирають,а самі вбивають себе".
На вітер не пускав ці слова і філософ Сенека.
Спадковість і довкілля, і спосіб життя - наші нетрі...
Саме по собі не існує стан здоров*я людини
І не буває постійним та не змінним, як сльозина.
Воно ни ким не дається на Ваше єдине життя.
Вітчизни полум*ям святим не стане ще довго буття.
Нормальний процес життядіяльності тривожно чахлий.
Здоров*я потребує турботи не протягом часу.
В мені цей вогник з давньої пори "вітрами" душу рве.
І рівень розвитку медичної послуги лиш вереск...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Чомусь якийсь Осел, в ім*я, якоїсь "вищої мети"
Прирік народ, країну всю і на вбогість, муки, злидні.
Знедоленість, економічний крах - вітання сліпоти.
Тяжкі думки про добру працю - це спільне наше лихо.
На все, на все недобре ллються сльози горя у людей,
Життя яких не стало ще світлим, кращим і щасливим.
Які шукали святковість миру і радість для дітей.
У наслідок принижень зло в людині забрало сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Людська сліпота...Людям рятуватися треба.
І рятуватися треба від самого себе...
Історія наша - великий третейський суддя.
Час виніс свій вирок всім законам життя.
Кінець усім соціально-політичним вершинам.
Наш уряд загруз у злочинах проти людини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Часова дистанція не змінить те, що станеться колись.
Сонце - джерело світла і тепла, слідів життя умови.
Ми залежимо від нього. Це ядро енергії, мов схов...
Свідчить нам наука - вибухне воно злобою полите.
І в один останній день життя все живе піде в минуле.
Перестане існувати наша добра матінка Земля.
Що належило людині зникне все майно в непотріб, лячно.
Серце вражене, істота кожна межу свою забула...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Ми, українці, є спадкоємці мудрої нації!
Чи, може, байдужий та зневірений запроданців рій?
Безсилого бити, принизити бідного... Не наклеп.
Відсутня культура, совісті крах , дух одурених мрій...
Лиш там нація здорова, де патріотизм не хворий.
Живе ворог серед нас, який народу топче долю.
Корупція і економічна нестабільність, норми,
Фінансові кризи, злочинності ріст - міст у неволю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Осінь поспішає свято свого народження справляти.
Ніжно свіжість обвіяла груди, а потім - і обняла.
Сонце згубивши в повітрі жару, наче йде спочивати.
Осінь, ніби додому, вернулась та звикло влагу дала.
Дощ ударив, що є сили - похилилася суха трава.
"Де ти в світі пропадав?" Не розчувши, далі він подибав.
Рвійно прошумів шальний... Лякав вогнем, грім гримів на славу.
Гомонів здивовано комиш під натиском краплин води.
У дорогу осяяна блакить сумним пташиним співом.
По країні всій пролинув він і віддалив себе від нас.
Звідки ця планида? Клином в*ється тонка срібна нить птахів.
Кличуть хмари, небо їх. Шукають всі тепло, нових прикрас.
Скоро снігу благатимуть сосни зелені, голі вільшини.
Кожній вершині буде місяць приміряти срібний вінець.
Гусне день... Дошумовує гай у найбарвистіші днині.
Осінь люба красою і тим, що ця мить життя не кінець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
На небі сяє багато ясних і світлих зірок.
У кожної людини своя, як не даремний крок...
З далеких далей відкликається нам синє небо.
В диханні спалахають зірки і зовуть до себе.
Краса на диво вночі. Нас розлучає час і мла.
Зірок сяє стільки, скільки людей живе на Землі.
Народжується дитя - засвічується нова зоря,
А помирає людина - гасне, "падає в моря".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Бідний край там, де серце з щедрістю ще не в лад...
Жменя рідної землі боронить солдата.
Навіть буремно розгортає книгу слави,
Де страждання його береже кожна дата.
З давнини збереглося багато повір*їв.
Свідчать міфічні історії, навіть казки
І легенди про велич нашого світу...
Стогне Земля, палає планета, топче кат.
Мати-земля. Тобою кляли і клялися.
Це була клятва найвірніша, гордовита.
Нею знедолить, знеславить, принизить могли.
Клятва - сила кипіння подиху щомиті.
...Темінь ночі, землею найстрашніший прокльон.
Плач жіночий, розпач слова і дійсність справи.
День по дню затужить, охолоне піт долонь...
Серце - кріпак і пан, володар і управа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Питання задаєш і чуєш у відповідь образу.
Лиш губи розтулить, що слово, то культуру "підніма".
Він пан, господар. Геть недарма високий чин займає.
Цей дар, скажімо: "Найвища повна вільність, як зараза."
Живуть собі такі, як хочуть, хоч знань у них замало.
Верховна Рада. Галас... Тут всюди точать теревені.
Гуде висока стеля. Скандали, бійки, мовить "геній"...
Суспільний дім, люди інші. Країни долі тут нема.
І наче кожен із них захисник державного блага,
Повинен відстоювати наші права - спільні, людські.
Для чого ми їм дали вільні крила і гострі штики?
Народ повний докору, пожадливі - злочинцям баласт.
Усі вони занадто добряче дбають про власний рот.
Навчились ловкачі між трудяг-людей нечесно жити.
Обранці вдовольняють втіхи і збещені, і ситі.
За що така їм плата, коли наш втрачаємо народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
Хворобу країни відчував я відразу.
Всі смерті приймаю за кровну образу.
Шлю Україні лиш побажання прегарні.
У чари зануривши всі насилля марні.
Бо люди загубили, забули смак правди,
Яка світлочола, величава до справи.
Державу не дасть розірвати, знищить горе.
І Конституція наша вірте, ще гожа.
Нам досить жити у жорстокому цейтноті
І працювати до ста років на роботі.
Лиш шахраї приховані резерви мають.
І добре пенсії, зарплати в них зростають.
В себе повір, в добро. Відкрий нарешті очі...
Це не пусте, повір - засяють дні і ночі.
Та ось прийшов фінал, де знешкодим кримінал,
Покращим і моральний стан, знищемо накал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Ой, люди, Ви сміховиськом зробилися в Україні.
Покиньте олігархів, не потрібно Вам водиться з ними.
Ой, мовчання Ваше стане вже могилою країни.
Гонгадзе, Скрябін, Шеремет геть не шукали домовини...
Небесна сотня, одеські смерті - підтверження фактичне.
Крім вогнища, що немає винних? Задумайся людина!
До правди нахилися. У зла приховане обличчя.
Лиш у повітрі чистім засяє та радісна година.
Невже у Вас припало серце байдужістю і гниллю,
Не бачите своїх усіх бідот людських на Батьківщині.
Вшануйте долю покоління в суспільному зусиллі.
Таке життя несе непереможну стать героям нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Давайте на деякі речі дивитися прямо.
Кого і що чекає в майбутньому не будем гадать.
Бездарні люди у владі і вже, мабуть, незрячі.
Ось зріє знане питання: "За що нашим душам страждать?"
Людська біда таким іде з рук на руки, з баришем.
З своїх палат вони не бачать , не чують плач народу.
Лише б*ють себе в груди ці лжепатріоти-шельми.
В країні повсяклюдно йде грабіж нахабно і "сходу".
Злочинність і шахрайство з демократією в змові.
Гадюча зграя тут завелась на утіху горю, злу,
Щоб в небі смеркла вся безплямна лазур волошкова,
Щоб не згасла сирітська і материнська сльоза розлук...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Наші багатства безкрайні - поля, луги і сади,
Могутні ріки і гори та дари щедрої вроди.
Шануймо. Те втрачене - відродим. ...Не буде диво.
Люби добро і не рий комусь могилу. Досить шкоди...
Простори країни - отча земля і райський наш край.
Вітчизна - постать жіноча, свята, провісниця долі.
Скарби і багатства свої, людино, не продавай!
Це спадщина "вдячних" рідних потомків. Не сльози голі.
Народе мій! Не дайся горю і біді, не гасни!
Колись казали батько й мати: " Де правда, там і щастя."
Ой люде! Вгомони жадобу, бо попадеш на гак
Затягне арканом правди гнів і лишися "масті".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2020
Ми знаємо все про хімічні процеси в тілі людини,
Але слабо вміємо запобігти фізичним хворобам.
І зовсім не знаємо, звідкіля у нас хижість тварини,
Чому люди не можуть жити в світі одним щедрим родом.
Не знаємо, чому відчуваєм ненависть, завість душить,
Чому страждаємо від почуття тривоги і провини,
Чому знищують люди одне одного, стали байдужі...
Живучи в зловісній тіні, руйнується знову країна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Батьківський садок, батьківські руки.
Радує око ніжністю рута.
Слух чарують пташині сонати.
В пам*яті років і подій натиск.
Сад навіває згадки весілля.
Обізвалось мов шелестом гілля.
Обізвалось мереживом тіней -
Днів суєтних, сердець палахтіння.
Ти, як пташка летіла до мене.
Чашу щастя ми пили до денця.
Доля мрію перетворила в яв.
Я твоїм коханим єдиним став.
Травень - рідний та лагідний місяць.
Молодість пливе у райське місце.
...Добрий дім і в земній турботі сад.
Дідуган-горіх нам завжди радий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Соняшник - дивна врода. В ньому барви палають.
Сонечко манить його теплом привітних кларнетів.
Небо вабить до себе ніжною ласкою.
Свідчить природа і не тільки словами поетів.
Соняшник - красень городів, степових ланів.
Все повітря просякнуто жовтим їхнім полум*ям.
Куля висить на стеблинах, вогонь з пелюстків.
Жар-рослина, що хвилини у день змінює погляд.
Соняшники горять на подвір*ях, на полях.
Вже вони повисходили до самої дороги.
Добре ростуть на вільному місці. Мужній шлях.
Їм води ковток, світла, тепла. ...Життя без тривоги.
Тішить зір краса. Квітуче стає на душі.
Світла врочистість, святковість сонця - сила рослини.
Радість підносить, схиляє голову в тиші.
Спалах жари очікуваний гість навіть і нині...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Неприємно бачити, який у злочинців достаток дома
І не помічати, як знесилюється могутність держави.
Що це за людина-потвора? Яка нам ще здавна знайома...
Яку матері і батьки ростили в силі правди і слави.
Та тепер піднялась у вишину і занесла пута-чвари.
Свій народ кривде жорстоко і руйнує свою Батьківщину.
І чого від таких чекати? Рабський дух - не наша примара.
Зрада люд знову лякає. ...Українці - єдина родина?
Прийде той день і час, коли в країні підлість стане минулим.
Не забудемо хижих і злих , усіх владних людців країни.
Тих, які носять сьогодні золоті галуни і руйнують
Святість, науку, освіту. Зло виростає - чия провина?.
Україні навіщо безграмотні діти, кривду чинити,
Нелад на нашій землі, за яку лягали батьки кістками?
Шахраї, вгомоніться люд грабувати, розладдя робити.
Досі втішатись, радіти, вважати людей бидлом, рабами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Живіть, українці, на землі, настроївши душу,
Своє серце і розум на хвилю пізнання буття,
Бо зріє право людське. Настала година слушна...
Нам усміхнеться мачуха - доля, а щастю - життя.
Масштабами країни мислити - наша потреба.
Потрібна впевненість люду, що краще стане життя,
Що буде воно цікавіше, не тільки для себе.
Потрібне нам усім зростання власного почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Тривожний рух у великій лабораторії неба.
Процес відбувається наростання дихання грози.
Бешкетниця у полон захопила полум*я рясне.
Зловісною синявою палахкотять висот низи.
Гроза над великим містом темні хмари гуртувала.
Підсвічувала блискавка церкви, вулиці, квартали.
Ставало боязно людям, що аж душа завмирала.
Негода, розбередивши себе, бурчанням лякала.
В глибинах будувалася, стугоніла гнівна сила.
Заметушилися розгублені птахи у повітрі.
Знов прокотилось ліниво страшне гримотіння з тилу.
Яскраві блискавки рвали чорні запони без вітру.
Освітлювались сумні та затихлі сиві хмарини.
Тривожно гриміло все ближче, спішила зріла злива.
Упали на землю перші холодні, дрібні краплини.
А потім залопотіло - полився дощ без упину.
Могутньо ударив, що є сили - похилилась трава.
І щедро сіяли хмари. Тихо воду пила земля.
В дощу чудодійна сила справжня і незгасна, жива.
Купаються сади, зеленіє ліс, радіють поля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Стоїть персик задумливий, печальний.
Йому час знов іде вбрання скидати.
Жовтіє з суму лист - провідник часу.
Крилатий крок важка в природі дата...
Скрізь листя шепчеться у всіх на виду.
Здається, прощається лист з листками:
"Я згасну в турботі земній, пропаду..."
Летить у даль, розлучившись з братами.
Йому не хочеться на вічний спокій
І тліти серед собратів померлих.
Кружляє, підноситься, мов на сповідь
Та хиляться до землі його перси.
...Танцює смерті танець у повітрі.
Ось сили залишають, -затихає.
На землю тихо падає на віки...
В природі рух ніколи не вщухає.
Всьому на Землі є межа і строки.
Було, одвіку так і буде завжди.
Вогнем думок висот сягають кроки.
Життя суєтних днів - зріє загадка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Соціальна справедливість - міф чи реальність?
Може, наївне прагнення нашого світу?
Відповіді сутність ясних днів не начало...
Тільки сходи честі і совісті щастя цвіт.
Українці знедолені і принижені...
Стратегічні об*єкти України продані.
З плямами зради народу віє знищення.
Знищення нації - це всі злочинні кроки.
Чесні люди в нещасті, забуті в державі.
Влада працює на себе. Знов гріють руки
Ці гнобителі природних усіх наших прав.
...Їхні програми осудять діти і внуки.
Виродилася наша еліта незнана.
Неучам ми нашу Батьківщину віддали.
Став бізнес гральний осередком криміналу.
П*янство, розбещеність, наркотики - замало?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2020
Світанкові зорі чарують міцніше,
А серце стукоче жвавіше, скоріше.
Не гасне, палає, горить щастям людським,
А час підганяє, хоч стає запальним...
Кохання завжди, неначе свято душі.
Наповнене ласкою, теплом у тиші.
Приємно кохати і бути коханим,
Живеш - не старієш, коли сам собі пан...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Сьогодні живе в дисгармонійному світі людина,
Яка сама постійно руйнує всі духовні здобутки.
Тому приречена вона на муки в буйному плині.
Моральні приписи втратили сили від букви до букви.
Бажання жити не всім талант відкритий, дан від Бога.
Як реагує людство? Чи шукає зернини досвіду?
...Потужня " праця"ворожої душі - гибла дорога.
Тому зникли: добро, людяність, гуманність, мудрість і досвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
Моральні орієнтири втратила людина.
Не розрізняє вона де добро і де зло.
Не має більш святих крітерій. Суспільство гине.
Знов не працюють закони і влади "стебло".
Стандарти життя викликають думку на зміни.
І факти цього це аргументи вагомі.
Тому нам варто дивитись на долю країни.
Обізнаність свідчить і про зрілість та гомін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
Звучить голос поета сполохом над землею.
Щасливе життя без втрат приємлю, як належне.
Що б істина завжди в душі народу горіла.
Зову живих без клятв безгрішне творити діло.
Що б кожне слово впивалось злочинцям у груди.
Що б правду почули, не задихаючись, люди.
Цю думку на волю пускаю. Іде час громад...
Набрид вже обстріл ворожнечі людської і зрад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Летить павутиння у далі.
Стоять, мов голі сухі деревця
Беззахистно чекаючи жалю.
Сушить губи неправда ченця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Українські масиви ще неозорі.
Їм не легко стає - відсутні згустки тепла,
Бо у кожній кровині незнане горе.
Бачу тут зло скрізь холодне мереживо скла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Завжди літом він пахне сонцем і небом.
В*яне зірвавший та аромат не втрачає.
Зеленіє судьбою ,лікує нелад.
Астму, гастріт і різні хвороби лякає.
Лихо людське - темний кадрик круговерті.
Не схиляється лиш ця рослина від вітру.
Царство чабрецю не знає силу смерті.
Ти не думай, що правда посохне у світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Ми згадали про рідні околиці,
Про добро і про минуле своє.
Вуркотіли, як наче ті горлиці...
Радість сповила, заснуть не дає.
Наше щастя таємниця юнацька.
Знати її нам можливо лиш двом.
Жар душі, торжествує серця струна.
Трель кохання чути знов за вікном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Мовлення - хід міркування мовця, борця.
Різні твори лиш точка зору творця,
Інтелект, темперамент і мудрі знання,
Де відтворюється вербальність щодня.
Слово художнє не красить безліч думок,
Ряд уявлень, питань і ряд помилок.
Все емоційно впливає на читача.
Вухо мимоволі його поміча.
Не погляне в далеч з-під руки земляка
І кульгава рима, кустарність рядка.
Смак гарних слів не покращить, мабуть, всього.
Люд, відчуй дійсність існування всього.
Наша мова, суржик і сленг - пишемо так.
Вчись поважати себе, ти ж не будяк.
Вчись поважати і свою Батьківщину.
Вже куди ти мандруєш? Слав Вітчизну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
На диво вродлива зросла вже верба.
На диво розквітла закохано в світ.
Знов віти хилила, та це не журба.
Завжди серед поля одна стоїть вік.
Вже зеленіє невтримно голова
Тож довго плакуча падала верба.
Безсильна, але була, мабуть, жива.
Схилялась з тріском. Злому вітру - ганьба.
Розгульно стиснув - біль страшенний завдав.
Побив її грім і зламав буревій.
У слід падіння сильний стогін звучав.
Щось обірвалось на опорі живій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
На все, що кличе, закликає
І за собою вабить йти у світ
Частіше слуху не хватає,
Душі не достає воєнних літ.
Не випадкове добре слово,
Немов роки давні викликає.
Згорає пам*ять, лиш розмови...
Як щит, нас ще твердь земна тримає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Час. Невже ти, як вічний тягар,
То ж не буде гріхам забуття.
Кожна хвиля - страшенні чвари.
Горе стинає наше життя.
Божа істота - вічність сама,
Відгримілих часів, як суддя.
Світ без тебе... Такого нема.
Серце в грудях - іржава руда.
Що чудово, а що огидно?
Розбере, не шкодуючи сил
Тільки час. Цей простір ще гідний,
Він - володар усіх білих крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
У галасливому житті і у поспішному -
Я ні в гірку, ні в мирну щасливу годину
Широку свою тіньолюбну душу людини
Не виставляв на показ. Не зникає підступ...
Не оголяв я її безсоромно донині.
Тепер в туманний час майбутнього початку...
Не спи...Ми коли його розсіємо, нащадку?
Не спи над безладдю гіркою в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
У згадках - спотворна вуаль,
Худа тінь невтішної дами.
Скрізь млу років дивлюся в даль,
Коли назустріч ішла біда.
Її погляд, мов горя струм.
В очах ці приховані муки.
Ти ходиш у мареві дум.
Слабіють до праці і руки.
Мене біда вела в оман.
Біда - самотності задуха.
Біда ставала, як паркан.
Біда мене зробила дужим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Світоносного літа надійшла вже пора,
Тільки швидко листи спадають з календаря.
І січуть знов дощі на зелені гектари.
Не згаса гріє сонце з-під чорної хмари.
Лагідне й гоже світило міцніше води.
Благотворна земля...Твоє чую дихання.
Не боюся втрат. Все приємлю, як належне.
Щастя і радість оглядаю обережно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Не прагни бути видатним - тебе здолає суєта.
Не прагни бути самобутнім - відвернеться простота.
Не прагни бути досконалим в байдужому безмір*ї.
Не прагни бути і сучасним, де кублиться зневір*я.
Сьогодні день не добрих дій. Він беззахисно відкритий.
"Його не затулить лукаво тінню" - сказав так критик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Чому собі ніяк не дам я ради?
Життя у тьмі...Наш люд дивиться в пітьму,
Схиляє розум свій над суттю справи.
Передає з уст в уста про силу мук.
Розкритий світ, безмірний, наче вічний
І підступає суть до нього жахом.
Бо кроками відзначається наш вік.
Лягає спомином на плечі жалість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
Поезія - це сенс емоцій слова.
Вона навчає нас красу берегти.
Збагни премудру рідну знану мову
Та стався ти до життя без німоти.
Найкраще стався і до свого слова.
Позбався злого, сірого, простого.
Буває нас стискає знань окова.
У вічність не одна лиш путь готова...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
Буває і геніїв не розуміють за життя.
Надія одна - з часом, мабуть, належно оцінять.
Велика втіха правда - не забуте ще почуття.
У світі впевненість і вагомість не долі цівка.
Можливо у тебе виходить не гірше за інших.
Хоч лаврів не маєш, та ти - не продажна людина.
Скрізь виросли, немовби грибки ці лаврові вінки.
Гойдає людей слава й гроші, мов та хуртовина.
Творець повинен шанувати себе не на стільки...
Самодоволеність, пихатість і вибір не гожий.
Вірш... Проступають мовно словесні "співи" і тільки.
Відсутність смислу - не власна уява, хоч зміст голий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2020
Зачаровуюся і дихаю блакиттю
Та милуюся красою... Душу сповило.
Розмовляє гай... Шепче змовно верховіття
І здавалося мені, наче небо попливло.
На душі безсилля плодить та біль помітив...
Скільки вроди, " ласки" в червні літа я знайшов.
Враження калічать роки, а люди - квіти.
Круговерть життя. Влади - невдячні розмови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020
Не зупиняється людина на досягнутому,
Тому увесь час зріло прагне до вдосконалення,
Поріднюється з красою та торкається сяйва
І жити вчиться не стардатним словом на полі знань.
У кого величезний мовний запас, легкі крила.
Велике вміння людей - потрібне вибрати слово.
Тому шумлять про досвід життя поета вітрила
І л*ються здобутки, де логіка тексту готова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2020
Хто такі ми у Всесвіті: сущі чи вже колишні,
Що не можемо зігріти свій край любов*ю, теплом.
Бережіть своє ім*я та імена своїх близьких
Від лакейських всіх інформацій за ворожим зразком.
Треба пізнати самого себе, мораль - головне.
Егоїзм, байдужість, холодність - не сутність людини.
Неуки владні знов душать суспільство наше рясне
І до благ громадських вони, як та - хижа пташина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2020
Політики очима, мов "цвітуть"до людей
І черстві серця спокушає зло і брехня.
Скупа в них душа і руки скупі день у день.
У них жага до крові, для них гроші - рідня.
Їхні обіцянки стають, як ті вже мозолі.
Донині багато слідів - злочини цебто.
Не сплять у мовчанні людей загиблих долі.
...Брехливі - оновлюють своє завжди лице.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020
Талановитість, мудрість, краса - сила слави.
Історія свідчить про реалії життя,
Які тепер втрачають свою велич, лаври.
Із року в рік, із краю в край кривдить забуття.
...Османської імперії воїнів набіг.
Захоплена у полон священика донька.
Рогатін впав до турецьких притомлених ніг.
Гуркоче простір в козацькі часи недолі.
Прощай, рідна земле. Життя веде в неволю.
Згадаємо дні бранки Насті Лісовської -
Життя - тернового вінця і серця болю,
Труди і матріархати, пісні і совість.
Красою визначалась у спогаді вона.
Світилася розумом, музичним талантом...
Порив висот - підкорилась мова не одна.
Арабська влила в долю світову сил, змагань.
Ось, пятнадцатирічне білолице дівча.
Її краси, мабуть, ще і не бачив Едем.
В обіймах султана - дурман, жага і чари.
Зростають пориви - є щасливі в гаремі.
Минає рік - стає дружиною султана
В політиці її думи поривань святі.
Вона сорок років впливала на весь табір.
В османській імперії тож послабшав батіг.
Ця жінка на Землі удостоєна честі.
...Тому стоїть - усипальниця многогранна.
З рахунку, часе не скидай та знайди четьї...
Бо Роксолана - рідне, святе існування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Щось сучасна людина, мабуть, здрібніла
І чомусь морально розвинута слабо.
Наче ерудована, зрідка хворіла.
То ж бракує надійної долі слава.
В неуцтві рада, в неуцтві наш і народ.
Тільки злочинець тут стає найбагатшим,
І на запах влади лізе нечисть зброду.
Розбрат у державі, "живуть" лиш пихаті...
Наші люди, лиш згадують честь і працю.
Гомонять за зраду, знов мріють про гроші.
...Скуповаті виглядають із палацу,
Дні похмурі - із життєвої пороші.
Шахраї гріють руки, мають декілька лиць.
Досить керувати: Бадону, Соросу -
Вибір один, щоб народу не впасти ниць,
А країні цвісти, не маючи сором...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Вирвав камінь із холодної скелі.
Стиснувши волю, обламаєш кути,
Створиш всі контури тіла в шинелі.
...Світло, молитви, металеві дроти.
Не спинити залізну волю різця.
Зосередженість, граніт і почуття.
Скульпторські руки знають мужність бійця.
Твориться диво - обеліск для життя.
Ось стоїть мовчазний, безсмертний солдат.
Він піднявся чолом у зоряну синь.
Слава зросла і про тата, про брата.
Миру володар для усіх поколінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020
Величава, активніша людина в праці.
Якщо їй дати волю для часу захоплень,
То життя духовне більш заохочуване.
Наше корисне буття - повнота практики.
Вимагати до себе поваги - природно.
Мати власну точку зору - є необхідність.
Власне все це. Але головне - сама гідність.
Час не зупинити, хоч змінює погоду!
Чим охочіше ти його сам витрачаєш,
Тим гостріше відчуваєш нестачу потім.
Ниті життя, не мають всіх надій поступу -
Дні в труді, в скорботі - ночі. Чуже начало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
За зраду, за хабар, коли вже буде суд над владними людьми?
Як далі жити - не однаково мені, бо наш шлях миршавий...
Не діє правда. Посміємось над собою, поки час не згас.
Народ бажають, в який раз, пошити в дурні. Істина - гасло.
На нашій землі ніхто не повинен бути забутим, зайвим.
Кому із нас все одно, яким буде небо в країні завтра?
Лягають спомином на плечі веселий сміх і дитячий спів.
Не затуманити захмарене життя, де пінява морів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Серце мріє, каже:"Втішайся, люби".
Сплять незабутні наших предків хрести.
Мислю, оглядаюся - ми як раби.
Вітер не чує. Земля шепче: "Прости".
Скільки у світі зірок і блакиті?
Стільки горя і пекельної туги.
Скільки людей помирають шомиті?
Стільки слідів протертої наруги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Безцільні роки у славі, мабуть, стільки в ганьбі...
Людина Батьківщину не вибирає собі,
Не вибирає і матір - порадницю в судьбі,
Що наставляла:" Увесь світ щиро завжди люби".
Дари безцінні ми одержуєм з життям разом:
Вітчизну, материнську ласку і рідну мову.
Надходить час найглибшій думі. Не перший раунд...
У цій піднесеній блакиті земля - основа.
Несе істоту крізь роки до отчої землі,
До того куточка, де вперше побачила світ,
Де все їй знайоме, звичне і рідне, як літо.
Ось зустріч, нестримані сльози, надій буйноцвіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
Просто і дійсно - біда приходить не звідти
Звідкіля очікуєш її кроки завжди.
Самовладна причуда - судьба, зоряний світ.
Чуються ритми життя, поривання біди.
Ні знання, ні обережність, ні радість душі
Не врятують людину від зустрічі з нею.
Більш очікувана вона, тим більше грішить
І перемогти стає важче... Давить нелад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Важка демографічна картина в обкраденій Україні.
Громадськість б*є вже на сполох, щомиті піднімаються хвилі.
Психічні, онкологічні хвороби більше зростають нині.
Кричить немовлятко... В аптеці немає цілющого зілля.
Нервові стискання. Панує пневмонія і туберкульоз.
Нестримані сльози. Медицина безсила. Де всі умови?
Гіпертонія, інфаркт і інсульт та діабет...! Це не прогноз!
У мовчазності наша злочинність живе. Це, - сказано мовно.
Нам поважати треба працю розумну та призначення знань.
Час підганяє: жвавіше, скоріше. ...Люд, врятуй рідний свій край.
Здаля, крізь тінь густу світиться: совість і честь, верховенство звань.
Сьогодні в Україні тішить долю людини, мабуть - онлайн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Кипить піною байдужості світ. Брехунів дзвенить злослів*є.
Не дайся горю, не гасни, будь мудрим люд. Вже час підганяє.
Зваж свій кожен день на вітрах у рідному своєму подвір*ї.
Ми всі мов поле без сонця. Зрадженість, продажність не зникає.
Земля. Ростуть квіти і дерева, могили і мрії людські...
Стоять верби з опущеним гіллям, мов чують горе країни.
Шумлять про топтану долю і сьогоднішні дні неспокійні,
Шумлять і про не знайдене щастя у непоказній годині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
На нас блакитними очима дивиться прийдешняя весна.
Вона ніжно-молода , усміхається чисто і святково.
Цвітіння в природі. Білий квіт у тріумфі. Пора голосна,
В ній радість, осріблена сміхом і тихі, як поле, розмови
І свіжості таємниця збудлива у чутному диханні,
А шовковисте, лагідне повітря, як поцілунок вітру.
Земля випромінює присуд долі, а наше життя - плоди.
Все, ніби казку, приємлю. Хтось чекає, кличе чи шле привіт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Вітаю тебе найповніша тиха річка країни.
Дунай! Ти пам*ятаєш мужніх предків славні походи:
Чумацькі, бурлацькі і давні козацькі. Час не згоди.
Ці муки й болі, солдатські могили, війни родини.
Колись про тебе складали поети пісні невгасні,
Які і сьогодні лунають. Через століття пройшли.
Вони до неба сягають. Чуйні слова та вродливі.
У них єдність кровна звучить. Сльози нестримні тут вчасні.
Нікому не випити твої повені наш Дунаю.
Пливеш пробиваючи гори. Не даєшся ти горю.
Несеш безсонні, блакитні води до Чорного моря.
...Струмить прорізаючи долини лиш течія одна.
У хвилях правдиво інколи сивина прблисне,
А рум*янцю іскорка жива - купається в повазі,
Де колір воронованої криці - щирість вікова.
Іскрин життя не змиє, не розтисне Дунай тужливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Немає сенсу закривати очі на останній факт.
У кожного з нас є примхи свої і навіть дивацтва,
Приховані муки, коли погляд і подих мов важель.
Від букви до букви люди лукавлять про фейк і теракт.
На це свою руку наклав "вселенський" шкідник - капітал.
Хвороба автономію має на опорі живій
І сили захисні має людина - згортання крові,
Імунна система - плоті щит та здоров*ю - " номінал".
Який розпізнає й видаляє сторонній елемент,
Обмежує деструктивний вплив його, знищує злобу
Та передбачає і попереджує про хворобу
І забезпечує видужання... Зникає інцидент.
Все незабутньо никне, що кров*ю підтекло в народі.
Тремтить капіталізм та безсердечності готує "фарш" -
Вакцину з чипом. Самовдоволеність, впевненість їх фарс.
...Замало з нас зробити гуманоїдів та роботів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.04.2020
Перетворилося у пекло життя на українських просторах,
Та сонце в диму світить на землю полянську, засіяну горем,
Де марево згарищ, палахкотіння заграви, у маках трава.
Підступний чобіт фашиста навічно залишив слід свій кровавий.
Минули десятиліття гіркої долі в лихолітті війни.
Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, згорів у вогні.
Немає цілого міста й села, нема такого поля, гаю,
Де б не пролилася кров солдата - захисника рідного краю.
У наших серцях пам*ять не згасне про тих, хто віддав хвилі життя.
Врятуймо наш рідний край зниклих могил... Війні не дамо вороття,
Бо скрут і туга ножами проймає наше бідне кожне дитя
І пережиті давно сподівання втрачають свої почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873519
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.04.2020
Постривай, солдате! Зупинись, нехай спочинуть ноги.
Хоч не бачив ти своїх дітей, пройшов усі дороги.
Розкажи, не сердься про війну і мужній дух народу
І про час тривог початку, про гарант безсмертя роду...
До Берліна він дійшов, знищив геть фашистську вражу кров.
Повернувся переможцем, забилось мрійно серце знов.
У духовному двобої той шлях призначено пройти.
Вищий дар людської долі - у собі людяність знайти.
Йшов по вулиці солдат, його родина вже чекала.
Шерех під ногами і тільки травиченька мовчала...
Скільки літ прожив боєць на світі, не узнає й мати.
Втомлений, зазнавши біль і горе, поспішав до хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.04.2020
Хочеться, щоб зникла реальність кожної війни.
Наче б не існувала вона на нашій Землі.
Навіть не віриться, що ми у полоні вини
Перед тими, хто жив і йшов на смерть, в бою поліг...
Вже давно відгриміла та Вітчизняна війна.
Змінюються покоління солдатів країни.
Кров жива пролита за перемогу...Знов весна
Неспокійна, бо на Землі бентежно й понині.
І при думці, що зло коїть не вперше людина,
Коїть споконвіку не раз, стискається серце,
Каламутиться розум, плаче кров*ю калина.
Спокій зневаживши, страх ворог незримий несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872783
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2020
Світ слів і мови від народження оточує всіх нас.
Обпікає долю нашу життям суворим без прикрас.
Чуєш дзвін у злитках втілених думок горнеться в пісок?
До цієї теми з року в рік влада не зробила крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872680
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2020
Зріє злиденність в душі, хто не знає рідної мови.
Щирість роздолля її, мелодії звуків готових
Слово створює майстерно красу та чарує мозок.
Мова - дивний витвір людини і виховання модус.
Слово - найшвидше і найтонше доторкання до серця.
Сяє живою водою, чашою горя до денця
І стає гострим ножем, металом у горні і пером.
Слово у тяжку годину повертає віру в добро.
Проявляє у кожній людині гординю, свій голос
І гнітить нерозуміле і зле, та діє на когось...
Необдумане, нетактовне приносять біль і біду.
Словом можно вбити, оживити. І це все на виду.
Ще посіяти тривогу, безнадію , з таврами світ.
І розсіяти сумнів, одухотворити "Заповіт".
Поетична грань живе у слові, втілена в природу
І вона немислима без неї, як дитя без роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872675
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2020
Шпак - вісник пори року - весни, погоди і суєти.
Птаха знають усі. Та хочу про нього розповісти.
З ним пов*язано вже багато прикмет і навіть легенд.
Наші сади розцвітають і злилися ноти пісень.
Ці пернаті по-сусідству з людьми жити прагнуть здавна.
Розумом славиться птах. У нього здібність це не одна.
Він соліст, парадист. Всі слова іметує пернатих...
Цвірінчить як горобчик, скреготить як сорока, хтозна.
Та немов сова кричить. Відтворює будь-які звуки
Кішки, собаки. Балує, після довгих днів розлуки.
Шпак щодня проводить дезінфекцію своєї хати.
Він приносить рослини, які про життя вміють дбати.
Всі пернаті природі славу несуть, дивують наш день.
Кожний птах - це лікар...Дихать не може земля без пісень.
Вже розквітла весна. Врочистість, свіжість чарує людей.
Їхній крок у житті все тяжчим стає , час сумний іде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Кожне життя- не річ, не товар, яким можна маніпулювати
Та дозволено знищувати для досягнення своєї мети.
Вірусна хвороба, карбоване слово, війна...Що нам ще ждати?
Скрижаніли люди, не бажають зернами дозріти до "черти".
Знову недоля і отрута в душі, темінь, неспокій та втрати.
Горе знається з нами. Ми знищуєм не тільки здоров*є своє
Та своїх майбутніх дітей. покоління цілі і це - не жарти.
Звикли ми скромно мовчати, хоч нас скоро гріхів рука обів*є.
Сьогоденні підходи чинуш до законів - ряд освітніх проблем.
Геть порушені санітарно- гігієнічні правила, норми.
Наша система здоров*я слабка, вже ніяка- здавна під вогнем
І її персонал кинутий на виживання , кинутий в жорна.
Спосіб життя, поведінка системи , як і відсотки здоров*я
Громадян України в жахливому стані. Щось треба міняти.
"Хвора істота у владі і вже не одна"- це лікаря слово.
Бо коли людина здорова, вона майже все може здолати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871588
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2020
Людям шановним Бог дарував цей талант особливого смислу.
Хист натхнення засобів художніх і на образ вплинути вміння.
Дійсний поет - митець над словом, наче творець див, краси цвітіння.
Філософської сентеції мудрець нестандартного мислення.
Механічна суміш стилів письма, мов перші розмовні умови.
Образність, упередженість, точність - це властивість і риси життя.
Простота, стислість і ритмічність, тотальність - ніби самі почуття.
Знаки розділові- відтінки дихання, інтонація мови.
Майстра рима проявляє голос - шлях пера. Оживає віра...
Висловити факти, дії правди, даруючи любов і тепло,
Бо знаменність людини закладена у труді, боротьбі, слові.
Афоризм мудрий, хоч древній: "Життя коротке, а мистецтво вічне."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871258
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2020
По-різному ставляться до Батьківщини сини...
По-справжньому згасає патріотизм без вини.
По-всякому пестують люди і тіло своє.
Хитнувся світ та помітно рід людський зникає.
Часи лихі, часи нещастя - сумні всі дати...
Роки гріхів - всім забуте треба пригадати.
Життя, мов дзеркало, де бачимо нашу сутність.
Людська біда. Знов самотність смерті брови супить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870851
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2020
Люди п*ють з власних рук отруту - ця справа викриває ситу "знать".
Свідчать факти останніх років, хто народи позбавляє долі.
Нас віддали на страту владні сноби, треба швидко захист шукать.
Зрілі олігархи більше всіх лукавлять, прикладів геть доволі.
Зло - найвища їх культура.Метою всього життя є лиш гроші.
Зріє глобальна екологічна криза. Природи гине вокал.
Буде безлюдна пустиня, каменів гори, і місія грому.
Люди! Довіртесь щирій правді, як мечу, бо всьому іде фінал.
Дійсність страшна: отруєні річки, озера, ставки, навіть весна.
І задушливе шкідливе повітря та голі ділянки "лісні",
Сотні зниклих видів тварин і рослин, відкрита гібридна війна,
Небезпечні дороги, лабораторії...Влада вже у багні.
Так грабують комори, які багатьом поколінням належать.
Це бездумне втручання невдячних людей у природні процеси.
Кліматичні аномалії загроза всьому...І планеті зле.
І сьогодні_ відплачує Бог чи природа незвичайним вінцем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870464
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2020
Минули роки, змішались суспільні устрої...Гребемо далі,
Де потрясають світ нищівні війни, злочини, марево згарищ.
Є часу сіль, є духу спіль...На землі зникло вже слово товариш.
Нас сушить лихо, духовні пута і думи журливі недбалі.
Мов ті журавлі розлетілися люди по далеких чужинах.
Не скрізь вони знаходили надійний та небезпечний притулок,
Не всюди їх зустрічали з розпростертими руками без смути.
Цілюща пам*ять жаліє землю, де бідує люба родина.
Довірливе, друковане слово - розрада і світла надія.
Лиш Батьківщина, як ніхто, може влучливо твоє серце погріть,
Де мерхне білизна і знов легко хижацька віддзеркалює хіть.
На ріднім порозі жити в тривозі - це приховати не смію .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869894
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 29.03.2020
Пройшов він білий світ віками створений,
Здобутий величчю релігій і могил.
Над ним ясніє німбом чистий небосхил,
І синява німа бовваніє поряд.
Тож Хрест - символ християнства, захист, сила.
Це знак святий спокути, осяйність світу.
Як знак чотирьох вітрів- вічний чесний слід.
Знамена хресні мають могутні крила.
У Християнстві Хрест усьому початок,
Яким освячують та благословляють.
І лагода з добром душу полюбляє,
Смолистих пахощів пронизує нас чад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869659
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 27.03.2020
Як наш Всесвіт виник, так і завершиться існування його
Заборонні дії в природі - час біологічної зброї.
Мабуть, росте винахідливість інтелекту думки чужої.
Карантин навіть став господарем у кожній хаті сьогодні.
Буде пізно, коли згадаються слова навіщо голова.
Туго думає дурень, що не торкнеться вірус його віку.
Зневажає влада свій народ - кричать так погляди без ліку.
Міністрів і "чинуш" некомпетентність видно, як ти не ховай.
На планеті нашій коронавірусу об*явлена війна.
Ненаситні люди вже підняли ціни на продукти, ліки.
У трагічні дні в них проснулись хіть звірини та дії дикі,
Кров*ю вони вже лягли і на папері. Діє вірус здавна.
Мабуть, високий статус, становище псує цілком людину.
Кожен шукає вигоду й зиск і до правди відроду не звик.
Розшифровка генетичного коду, неначе стогін чи крик.
В Бога пограти спроба - пориви головні до самотини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2020
Дихання весни знов розкрило ніжну душу природи.
Дихнула раз, другий і набралося сонце відваги.
Ось спалахнув радісний та життєдайний променів вальс.
Гаряче повітря сипнуло на земну щедру вроду.
Заметушилися, побігли швидше мовчазні хмари
І в усмішці широкій розпливлося блакитне небо.
Що суджене людині, хоч небагато ще їй треба...
Кохання, щастя, сяйво дня і мелодія флояри.
Та щире слово від близьких і вірних друзів почути.
Весна... Підвелася, потягнулася, оглянулася.
Все зеленіє, одягає живу красу після сну.
Вогонь в очах, гріє віра. Нам цю весну не забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Живи з перемогами та під чистим небом.
За щастям земним мабуть бігати не треба,
Не треба його ніколи навіть шукати.
Воно поруч... Світлий ранок- всьому початок.
Людино! "Виробляй" стійкість, емоційний тон,
Щоб поважав тебе не лиш Основний закон.
Брехні не піддавайся, яка нас обвила.
На душі безсилля не плоди, не тлій,- живи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868719
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.03.2020
Знов вірусні діла і неостиглих ряд слідів.
Неспокій непокоїв - корони вістря в бутті.
Сім*я, родина, Батьківщина - поняття віків,
Слова святі, та чи потрібні кожному в житті?
Бездарні шаліють, кривдять народ божевільно.
Сліпим, жорстоким, мабуть, став Всевишній до людей.
Без спокою вбачається життя - лихо спільне.
Багато помилок... Паніка куди нас веде?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.03.2020
Над землею, мов срібною рікою, в*юниться туман.
Бавиться яскравою росою зелено-рутий лан.
Пісня життєдайна по гаях звучить, несе надії.
Ласкою ранок віє, наш люд рожевим світлом мріє.
Українській землі світову славу приніс соловей.
Божа пташка - душа і ніжність природи, гордість людей.
Спів досконалий пернатих - райської творчості витвір.
Повертає туга створінь поодинці із вирію.
Лиш самці спочатку прибувають до теплого краю.
Місце для майбутнього гнізда так дбайливо шукають,
Сповіщають про це голосним співом весняним вітрам.
Самка почувши "соліста" пару собі вибирає.
Хвиля горнеться в пісок, а пісня серце обіймає.
Може солов*їна слава нам тільки болю завдає.
В тривожну мить всесвітньої незгоди в життя не грають.
Соловейків не знайти, які однаково співають.
Є мовчазні дати, де співати батько припиняє.
І відчуває подих дня, тільки крила не складає.
До справи він береться - повітря рятує від мошок,
Та несе малечі мух, жучків, павучків і мурашок.
Час летить. Невідворотній світ. Вже юні пташенята.
Голосу для співу не жаліють наші молодята.
Наче маленька пташка, та горде серце, щедра врода,
Хоч здавна вона відома, зараз написалась ода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Чарівниця весна... Вже пару собі обирають птахи.
Лебедина вірність - чистий, ясний погляд навіки- віків.
Знак уваги заяснів. Єднання. Залунав веселий спів.
Світ на себе задививсь, давні біліють грядою шляхи.
Тиші простору, голубіє небокрай і вітер грає.
Самка висиджує малих, а самець - охороняє їх
І вартуючи гніздо, він попереджує завжди своїх...
Небезпека, та мати швидко пухом яйця прикриває.
І батьки подалі разом відлітають, - строгі, молоді.
Так відволікають від дітей, домівки ворогів вони.
Долю виклика забули лебеді про всі щасливі сни.
Тихо в небі, тихо в полі і знов - тихо стало на воді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867466
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020
Звичайно, на планеті є що славити нині...Любов - це сила.
Безсоння...Кохання, мов спів життя краси, політ душі, не тіла.
Дзвенітиме тиша від ласки, тоді світанно поллється тепло.
Правдиві вірні друзі, любов, добро, кажуть, розвіють хиже зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867311
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 08.03.2020
Жіночність. ЇЇ роль не скінчиться на планеті цій людній.
Приносить у це життя родинний вогонь, чари кришталю,
Вогонь любові і щастя, всі високі, святі надання.
Жіноча доля пульсує, як темінь вечорів, сяйво дня.
Блискучі слова: жінка - мати, жінка - сестра і дитина
Та жінка - дружина, розрадниця, кохана і єдина.
В історії є доказ цікавий, актуальний, важливий,
Як приклад кохання, добра, вірності і любовних долин...
Жіночність- це світанкові зорі і материнська сльоза,
Це мирні діброви, повінь буйна, інколи сильна гроза.
Вшануймо вірну жінку-трудівницю, берегиню життя.
Хай свято Весни і квітів завжди красять осяйне буття!
Вітаю всіх жінок зі святом 8 Березня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
Країна мала й має велику культуру, науку,
Мільйони талановитих людей, жебракову муку.
Духовна, політична руйнація іде майбуття.
Бажають нас загнати хапуги владні у небуття.
Історіє, дай нам снаги, сили. Набридла каламуть.
Ми бачим все, кого, куди несе, яка потрібна суть...
Катастрофічні втрати чи відчуває покоління?
Біда, ярмо колоніальне це все не сновидіння.
Ось розгортається картина,-лиш ворюги мають все.
Голодомор і геноцид скрізь Україну знов несе.
Ми наступаєм на граблі, часто б*ємо себе в груди.
Не вчить нас минуле, то ж зникають селища і люди.
Народ на себе задивись. Хто тисне, розумом збагни.
І хто від чого відхиливсь, і кому хочеться війни.
Згадаймо батька й матір, про гнівну долю, що спалахне.
Дивись: хвороби йдуть, освіта - "жуть"... Ніщо не обмине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866958
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2020
Збурений простір. Ми вимірюємо юним поглядом милі.
Несвідомо вітер налетів. Раптом захитався корабель.
З неймовірною швидкістю розчарувались бентежні хвилі,
Бо СКР не поспішаючи, йшов, а наші очі пили далеч скель.
Ми сповиті в ранній тіні, а розбурхане море, наче вир.
Дружні вали з наділеною силою здіймались угору.
Так погрожували вони нам тривалим штормом. Мутнішав зір.
І на бак корабля валилися величезні сльози моря.
Срібною піною розсипаються хвилі, у прірву впада.
Хочеться у розпач поринуть і в непізнане думку втопить.
Вітер шумить, ноти достатньо звучать. Іде з норд-весту біда.
Ми не просимо щастя у долі за сльози чиїсь ні на мить.
Судна кидає з боку на бік, збільшує схили. Доля сумна.
Наче ходе палуба ходуном, зірки стоять ненадійно.
Загартоване стогне залізо від гніву царя Нептуна.
З болем ридають русалки, коси розметаючи на воді.
У полоні ефіру радіохвилі бушують незримо.
А на штурманській карті наш курс корабля виринає з пітьми.
Поєднались радість і туга у серці матроса, як рима.
Назву порту приписки не можуть стерти ні час і ні шторми.
Дружба на флоті - сила і згусток тепла, життєдайний пломінь.
Кличуть землю покинуті зорі, місяць приміряє вінець.
Злякано, покірливо каються хвилі. Ледь чути їх гомін.
Мов змія, піна шалено шипить, наче каже: шторму кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2020
Поважати кожну істоту вчили нас з давнини.
Крізь роки до нас прийшов символ - український рушник.
Він символізує донині чистоту почуттів,
Глибину безмежної любові усіх хазяїв.
У рідній хаті оберіг захищає оселю.
Добра людина все життя не черствіє душею,
Стеле рушник близьким і друзям та звичайним гостям.
Люди прагнуть правди, добра, ніхто не буде телям.
Рушники в*язали і брали, коли йшли у свати.
Своєрідні святині ідеалів і чистоти,
Невід*ємна частина родинних свят і обрядів.
Ними вітають, їх дарують на згадку, на радість.
Це щемливий спогад дитинства і пам*ять про матір.
Лаконічність, образність, неначе мислення майстра.
Розмаїття тонів, мов зорить вишивальниць Весна,
Кожна ниточка з любов*ю казково заплетена.
Рідний символ - здобуток культури нашого роду.
Український рушник, мов вишита доля народу.
Візерунками переплелися людські радість і біль,
Щастя і горе... Щирість в душі. На столі - хліб і сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
Держімося землі, нині твердь її тримає нас, як щит.
Надійний, не тільки на папері, як у недрах моноліт.
Широкий світ, теплом весни сипнуло. Оновлення збагни.
Парує слід зими. Спинися, глянь. Подумай і не стогни.
Своїм життям, добробутом ми лиш зобов*язані землі.
Вона не тільки грунт родючий, тавром вже стала на чолі.
Берегти повинні всі її, шанувати, величати,
Яка придає сил рости і жити, тихо спочивати.
Всіх матінка-Земля народжує, ласкає і ховає.
...Помітний дім. Не пустим в хату ми біди. Це кожен знає.
Наступний рік - нова цікава книга, розгорнемо собі...
Зустрінемо ми тут блакить весни та ряд добрих справ судьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865262
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.02.2020
Наш дім - це Всесвіт, де ми всі маленькі мізерні істоти,
Які безцільно і неосмислено принижуєм себе.
Сама природа, як орієнтир моралі відточений.
Відхилення від норми аморальне, грішно-розбещене.
Спотворення дару любові вже у суспільстві тривожне.
Зросли позашлюбні стосунки, інцест, статева розпуста.
Продовження роду людського... Сьогодні в розпачі, Боже.
В нещасті світ. Нащо на Землі узаконені пустощі?
Хворіє істота, бурна механічна причина росте -
Неадекватне використання всіх частин свого тіла.
Хвороба з Європи прийшла, втопталася поволі в пусте.
Хай буде сонце нам учитель, коли десь зростають крила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864842
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.02.2020
Контрактний підхід до моралі - демократія наша.
Це значить: поширені випадки обману, наклепів,
Неправди і несправедливості до окремих людей,
Порушення податкової системи та ще дещо...
Розквітли організована злочинність і насильство.
Безкарними виявляються вбивці. Гроші їх сила.
Теракти, війни...Час іде, світ відділив себе від нас.
За все відповідаєм ми! Закон за межею погас.
Мораль вимагає жертв у практичних деталях життя.
Вона пропонує підпорядкованість нормам буття.
Так тільки нормальне суспільство захиститися може
Від гноблення, жорстокості, несправедливості, мора!
Повинна моральність автономною бути не для втіх.
Тут логіка проста: дія законів стосується всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864470
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.02.2020
Наче небо поближчало, пом*якшало. Синява чує: йде весна.
Дихання її бажає розкрити в очах ніжні пелюстки душі.
Бджоли у вуликах тихо гудуть у полоні тепла, в тумані сну.
Мабуть, скоро вже зазеленіє природи краса, загудуть хрущі.
І весна відчине нам двері, знов побачимо самоцвіти з роси
Та назустріч весняним вітрам, як у казці, сипне біла пороша,
Пахне яка водяною свіжістю, хоч прагне зупинити часи.
Де початок, там кінець. Земля квітує, їй родить - природна ноша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864278
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2020
Задумливі наші гаї, здавалося-іділія тай годі...
Але природу не красять вони, де багна і сміття до гори.
Безмежні і неповторні поля зеленіють, хоч гнуть їх вітри.
Всі хлібні рослини наливаються соком при добрій погоді.
Їм хочеться подихати снігом, зігрітись під вечір зимовий
І бути вдячними в неозначений час в долі білой хлібини,
А поки під вітром лиш шепочуть вони між собою в родині:
"Тяжке життя на зрілому стеблі і тяжкий клімат-нездоровий."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864186
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2020
Сьогодні життя людське нестигло-коротке, недремне.
Не вистачає часу для спілкування, на стосунки.
І зустрічаємось з красою, підлістю недаремно.
То відчуваємо радість, то горе, вникаючи в суть.
І нашу душу трясуть прояви мерзотності, любов.
Чи суворе щастя, години торжества і страждання.
Дні тисне зимові весна. Чуємо її розмови...
Все відступає, як людська ціна. Знову зневажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863927
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2020
Набридло людям правило багатих: що хочу - те і роблю,
Але тягнуться жити і працювати в безладі, хаосі.
Наш основний документ- Конституція, розумом зроблений.
Сплюндровані іудами права громадян,злочинів- хаща.
Кого карати, судити за порушення змісту закону,
Який виокремлював у найвищій моралі добро від зла.
Усі правила існування в суспільстві приносили користь.
Вони упорядковували життя для всіх зі світом тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2020
Моя Батьківщина - зозулина туга чи батьківські відлунки.
У формуванні наших думок, почуттів чужа тішиться мутність.
Відіграють вирішальну роль суспільство та суспільні стосунки...
Тому розбещує нас хаос, спотворює благородну сутність.
Вина підступає до скронь. Берегти не вмієм родовий вогонь.
Відповідальний владний люд пустив у світ закони злої долі.
Натомність радості народу жменька обіцянок у долоні.
Вдихнувши дії їхні, ми українці станемо босі й голі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863288
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.02.2020
Теорія еволюцій - фактів дана плутанина.
Високий розбіг свідчить - відсутній предмет для дискусій.
Згадаєм погляди Дарвіна - оживає картина.
У кого ум заслаб, давно придбав язик, елей лакуз.
Завжди цей природний добір - сліпий і несвідомий був.
Без прийдешнього, не обдарований зором - це не жарт.
Життям наділені люди Землі забули про табу.
Сьогодні кличе воно, чи шле привіт? Може, зве назад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862513
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2020
Тільки тепло, добро і щирість самої людини
Допоможуть стати щасливим у нашому світі.
Істини вічні, і в наші метушливі години.
Кожне серце здатне на радість у владній блакиті.
Щастя- це наявність усього доброго потроху.
Вчасно, природно і водночас під власним контролем.
Позитивне, досконале, бажане не за роллю.
Рівень з гідністю, справжній і творчий, не захололий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862370
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 24.01.2020
В нове ступивши коло, в людей зникають витрати на все.
Освіта і медицина змінюють щодня своє лице.
Іде із віку в вік неспокій, темінь в майбутнє зло несе.
Терпіти більш немає сили царів з чаруючим вінцем.
Мистецтво вже інструментом гине державного соцвпливу.
Стає історія важким знаряддям в руках владних людей.
Практична байдужість один до одного є біль щемливий.
Уявлення про непристойність живе нашим "полем чудес".
Нам неуцтво затуляє життя тут лукавою тінню.
Чи не від неї у нас, в Україні, бездарні реформи,
Які затуманюють всю правду недбайливою лінню.
Печальні: самовражений спалах, його істини норми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862214
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2020
Хмари, мов білосніжні вершини зими.
Сірий туман - одна і та ж речовина.
Вниз крапельки води сипнули намистом,
Вмились гаї в ранні незнанні години.
Свіжістю віє від прохолоди роси.
Тиша незвична схилилась над лісом.
Срібні хмарини пливуть у лагідну синь.
Змінені строки, межа, дихання землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020
Дії, факти, злочини проти людського суспільства
Дають свідчення про порочність природи людини.
Ганебні вибухи влади, геноцид - істини біль.
Безумна поведінка у більшості з нас щоднини.
Чиновники геть обтяжені серйозним пороком...
До соціальної напруги веде стан країни.
Корупція, жадоба кривдять люд знову жорстоко,
Бо втрачена гармонія тіла й духа донині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.01.2020
Знову серце торкає струни сумовиті.
Нас знедолили, принизили, знесловили.
Влади свита, як велич світу гордовита,
Опускає народ на дно, - так глумиться зло.
Провокує нас на безліч ганебних вчинків.
Де відчуження, ворожість жертва обману.
А несправедливість, нахабність - суд і вчитель.
Влади продажність - безцеремонна омана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2020
Сили набирають дружні колоски жита й пшениці,
Зерна живого світу, невмирущого, як твердь земна.
Лакомий землі шматочок та не кожний вдовольниться.
Дні в труді, в скорботі ночі, Батьківщина в серці одна.
Злаковий і картопляний край - це українські поля.
Не байдужий до тебе ніхто, починають труїти.
Довга, довга дорога народу, вже втомилось теля.
Стерлись жорна надії. Досить нам безсилля плодити...
Наші ниви без меж, злакові хвилі краси давнини.
Перед якими, навіть і час відступає безсило.
Він стирає з лиця міста і навіть держави, як сни.
І руйнує храми, палаци, а зерно колоситься...
Вже минають віки, згасли світи, живе паляниця.
Поле у щедрім колоссі, і скоро почнуться жнива.
В радість співають млини, їх серця чарує пшениця.
Біла хлібина, добра зернина для нас буде жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861435
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2020
Знову закуріли дими, вогнище тисне. Виють пси.
У чорно-сірій золі пеньки, як обгорілі стовпи.
Горять школи, сади, вагони, склади, зникають ліси.
Гектари в занепаді, бездиханні посадки, степи.
Людина володар світла, тепла, що дає нам вогонь.
На жаль, він приносить не тільки затишок, радість, добро.
Нам величезні збитки несе халатність рук і долонь.
Скрізь гинуть люди, майно, тварини, рослини... Де розслід?
Вогонь часто називають добрим і злим, ненаситним.
Злочинці допускають появи лютого полум*я...
Зникають сліди у мареві згарищ, людей голоси.
Зло домовляється всяк... Страховий спрацьовує поліс.
Матеріальні надбання всі повинні ми зберегти.
Пожежа- це небезпечне явище мирської біди.
Злочинність- біль Вітчизни, а господар - символ доброти.
Сумнота хмура,коли запрацюють чесно всі Суди!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2020
Свої у нас долі і є власна у кожного путь.
Як добре під вечір слухати життєві сонети.
...Початок стежин, самотності жах куди нас ведуть?
Обсіли нас присмерки і на дорогах замети.
Всі наші сльози -це не пухнастий розсипаний сніг.
У серці нездоланне горіння і втрати живих.
Знак слави і мужності породжує підлість і гріх.
Не приховати цвітіння багатих, злочини їх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860782
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.01.2020
Природа лукава, щось смуту велику надумала.
Не справжню білокрилу Зиму привів до нас Дід Мороз.
Старенька і горбата, а в погляді туманна суміш.
Обіймища зволожені, ходить без холодних погроз.
На бабі полатаний кожух і чоботи подерті,
На голові хустка дірява, волосся сиве стирчить.
Байдужість в очах: ось далі пустельні, ось голод гряде.
Земля зголодніла за снігом, тільки чомусь ще мовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2020
Ввічливий вираз, гречне ставлення до людини-
Мабуть не крапля гірка і для нас не новинка.
Риси ці історичні, українського роду.
Мовні формули і культура- розум народу.
Предків глибинне коріння чи вчить спілкуванню?
Школа, вуз, семінари значні миті навчання.
Кожна родина-частина єдиного людства.
Ввічливості не чутно, наче стало безлюдно.
Розігнавшись йдемо у цивілізований світ.
Милосердя і доброта наш феномен чи хіт?
Чи відродимо втрачений знайомий етикет?
Хай допоможе нам культура, кожного "портрет"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859937
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2020