коли прилітає вночі
у дощ із-за меж потойбіччя
з-за хмар де ховають зірки
розсудливість хижих ідей
і знов долунають до вух
забутого Тартару бубни
де блудять у хащах вовки,
полюючи стомлених кіз
не треба чекати на сон
шукати поблажливість в рухах
суворої Матінки світу
вона не пробачить йому
кокетства засохлих річок
й задумливих танців на схилах
палаючих знищених міст
підвішених в ЗМІ на гачок
в новинах де прагнуть знайти
найменш непомічений лайк
від мертвих дітей що ввійшли
вже в спокій в склепінні повік
в безладному світі війни
у тисняві дивних людей
що втратили розум давно
від щирої віри в пусте…
хай швидко минають роки
співають ченці і митці
миттєвість то наше усе
вона лиш підгрунтя життю
якому вже варто знайти
в Пандори ту скриньку лиху
напхати й сховати її
від всесвіту у небуття
220523
