(Від чоловіка)
Як малим був, я пас овець,.
Завжди за всім спостерігав,
Чому не ходить горобець?
Себе раптово запитав.
Ця пташка надто спритненька,
Увесь час скаче - скік, скік –скік,
Хоча на прочуд й маленька,
Напевно щоб, не спіймав кіт?
На траву ліг і слідкую,
Пташка скік-скік, шатається,
Ото собі, сам міркую,
Мабуть мені ввижається.
Я придививсь на дорогу,
То ніжки бач, коротенькі,
От і втрача рівновагу!
Ой, ви ж нещасні, маленькі!
От ніжки трішки б та й довші,
Тоді вагу б іншу мали,
Й більші на зріст, й крильця ширші,
То не лише б всі скакали.
А спромоглись крокувати,
Собі той харч, ще й смачніший,
Легше було добувати,
Усім світ здався б миліший.
Враз задививсь на хмарину,
Думка ятрить, зупинився,
Пригощу хлібом пташину,
Це від сніданку лишився.
У небі хмара - примара,
Боюсь промокнем до нитки,
Та й непокоїть отара,
Швидко забрав всі пожитки.
Поспіхом йшли на дорогу.
Весела зграя горобців,
Їх цей політ на підмогу,
А горобцю, що хлібчик їв.
Впевен, згадати приємно,
Відчував, став - розумніший,
Проводив час недаремно,
Тож став цей світ веселіший.
06.05.2023р.
і дійсно, коли в дитинстві пасли вуличну череду то десь так і було...корови пасуться, а ти або за природою спостерігаєш, або лежиш, дивишся на синє небо і тягне на філософські думки...чудові рядки...навіть дитинство згадав
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна! Так- так! То добре,що є що пригадати, стає тепло на душі!
коли горобчик хитається - 
рядки...навіть дитинство згадав 
Нехай щастить!
