Каже дівка Маргарита:
-Порадь, тату, що робити?
Бо прийде Микола завтра
Про весілля говорити.
-Парубок Микола гарний,
Добрий, чемний і багатий…
Не впирайся, давай згоду,
Будеш щастя, радість мати.
-А мені здається, тату,
Для заміжжя мало цього,
Є недоліків багато
У характері у нього.
Самовпевнений, пихатий,
Хіба вміє він любити?
От візьми такого в хату,
Як з таким я буду жити?
Він не вірить в Рай і Бога,
І в небесні подарунки,
І для нього не існують
Всякі відьми і чаклунки.
Має розум недалекий
І уява не багата:
Відкидає всяке пекло
І що буде там розплата.
Засміявся батько щиро:
-Оце в цьому вся причина?
Переродиться твій милий,
Все вирішується чинно.
З мамою ви доведете –
Він повірить в протилежне,
Що існує відьма й нечисть,
І сприйме це, як належне.
В цьому пеклі для Миколи
Буде праведна дорога:
Сам придумає молитви
Й з ними звернеться до Бога!
Напевно батько все на собі відчув 
Щиро дякую, Ніночко, за такий чудовий коментар! Гарного Вам настрою і творчого дня!
