Найкращий вірш я ще не написав,
Не намалював свою картину,
Останнє слово не сказав,
Бо не відчув і ту годину,
Де вже не буде і війни,
А буде вільним кожен крок
І падатимуть з неба лиш зірки,
Та знов не клацне заіржавлений курок.
Бо досі в дім наш лізуть вороги
Нас знищити отим «братерством»,
Що в них було лиш на крові’,
Ніколи навіть і партнерством.
Країни позбавляли нас і мови
Навалою імперської брехні.
В сітях тримали людолови,
Щоб нас приспати у ярмі.
«Дешевою» труїли ковбасою
В країні черг і самовідданих катів,
В часи морального «застою»,
Де вишів було менше таборів.
І за генсеків нас агітували,
Та мали власні ми думки.
А щоб життя нам не псували –
Ми боротьбу свою вели.
Те, що «більшовики» награбували
В час громадянської війни,
Те надто швидко проїдали,
Від комунізму утопічного вожді.
Тому і зараз пре орда,
Аби вирішувати все за нас.
Кайданами вчорашнього буття
Нахабно прагне зупинити час.
Але не бачу іншої я долі,
Ніж незалежності вітрила.
Іти крізь бурі до омріяної волі,
Щоб хоч би діти мали крила.
Юрій SH(Шторм) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нажаль, це наша історія, для когось - навіть і особиста. Та зараз ми творемо її самі. І беззаперечно переможемо, бо потяг до волі надає сил і нашим вітрилам. Щиро дякую за підтримку та розуміння. З повагою і незмінним душевним теплом.
«Крізь терни до зірок»
На жаль, багато років нас просто обмінювали на ядерну, на буферну зону між рф, на копалини, ітд.
Хоча і політична еліта йшла на поводу цих обмінів отримуючи «пампухи». Зовнішнього ворога видно - а як бути з «какая разніца»? Тих ще бити і бити
Юрій SH(Шторм) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так, дякую за сприйняття та підтримку. З повагою.
Сильно, вражає! 
Ми здолаємо кляту орду, розвіємо їхній прах на сонці... 
