Ти стомлений від болі,
І я також. Ми не на волі.
Є хтось, як вільний птах у морі,
Є заблукавші душі в долі..
Так, і я і ти блукаємо, хотіли б все,
Не можемо нічого. Грошва та Стрес.
Сум’яття. Депресивний стан,
Це вільність, де у душі регрес.
Це крапка. Ми є нерухомі.
не рухаємось. Стоїмо на місці!
Є почуття добра, бажання.
Для світу не потрібні ці зізнання.
Так, ми з тобою ще не хворі.
Є людяність і щирі здивування.
Ми ще не хворі, ми не зомбі.
Шукаємо, і тих, хто має запитання.
Для світу ми лиш зазіхання,
На чуже щастя, долю та бажання.
Не імітуємо ми щастя та кохання,
У нашім серці щирі є зізнання...
Ти зтомлений від болі.
І я також. Ні ти, ні я цього не обирали.
Ми прийняли все дане мимоволі,
І повернути б час, щоб люди не вмирали...
