Ще заспівають солов"ї,
в моїм садку, я вірю...
Я сили віднайду свої,
й "Ку! Ку!" - я ще почую...,
Вже до кінця біжить зима,
весна повіє всюди...
Можливо й вірус відійде,
повеселіють люди...
А поміж ними, десь і я,
весну стрічати буду...
Хоча й старію знову я,
та ще й радіти буду...
Залишу смуток у зимі,
зітру з обличчя сльози...
І поброджу ще по росі,
такі мої прогнози...
Піду до річки, і в воді,
побачу щось ще нове...
Й мені згадається тоді,
моє дитинство босе...
Залишу біль без вороття,
а спокій приголублю...
Ще буде в мене майбуття,
не осуждайте,люди...
Я розумію, що стара,
лину все більш в минуле,
коли була я молода,
планую ще й майбутнє...
Почую співи солов"я,
й дзвінке: "Ку - Ку!" зозулі...
Запах весни відчую я,
вдихну на повні груди...
Те що минуло, не вернуть,
це знають усі люди...
А спогади мої живуть,
як дмуть вітри усюди...
Отож, чекаю солов"їв,
і не стомлюсь чекати...
І сили я верну собі,
терпіть умію й ждати...
Підтримую я Вас, дорога Валечко з усіх сторін!
Хоч ми старіємо уже,
Та в нас в душі весна живе.
Хоч один рік за три пливе,
Весна нам щастя принесе.
Бо ми надіємось на те!
А надія помирає останньою! Добра Вам, натхнення та міцного здоров'я, дорога Валечко!
