У сподіванні, я поруч з тобою,
Що ти, зігрієш, хоч надворі мороз,
Твій погляд теплий, як сонце весною,
Притягуючий, як цей букет мімоз.
Що дарував, як предвісник кохання,
Так несподівано сполохав серце,
Віщала щастя, нам зіронька рання,
Ти ж намагався стримать хвилювання.
Я пам`ятаю, білосніжну зиму,
Що залишили, давно за плечима,
Ти витирав непрохану сльозину,
Одній побути,знав була причина.
Ясні зірки, скрип снігу під ногами,
Уповні місяць… шепіт про кохання,
Та час летів, відстань лягла між нами,
В душі таїла сум і сподівання.
В морозний вечір - вітер ятрив душу,
Ти обіймав жадав мене зігріти,
Втішав,- Пробач та я їхати мушу,
Адже дав слово, його не порушу.
Я почекаю, як ота калина,
Нині під снігом, у білій вуалі,
І також вкрита вузенька стежина,
Вітер здіймався… порошив печалі.
У метушні, позирну, що за вікном?
Лапатий сніг - підкрався, як цей спогад,
Земля прикрашена сріблястим вінком,
І мій коханий - ти зі мною поряд.
13.02.2021р
Фото з інтернета.
Нехай чоловіки дарують жіночкам мімози, щоб не дістали їх морози й не котились сльози. 
Щастя та любові Вам на довгі літа, щоб іще чарувала краса. 
