Біля хворого в лікарні
Промовляє жінка тихо:
-В нас новини дуже гарні –
Покидає тебе лихо.
Слава Богу, вийшов з коми,
Вернеться до тебе сила…
Я молилась до ікони,
Гроші лікарю носила.
Зараз побіжу додому
І бульйончик приготую,
Щоб прогнати біль і втому –
Ним тебе я нагодую.
Чоловік сказав, що пам’ять
Повернулась враз до нього,
Кволим голосом промовив:
-Не неси з харчів нічого.
Чи, бува, я не сказився,
Щоб із долею так грати?
Твого супу я наївся,
А тоді вже став вмирати.
Бачив світло у тунелі…
Тепер твердо буду знати:
Всі твої супи і кнелі
Можуть на той світ загнати!
Жінка рада медицині –
Вміють зараз лікувати,
Тільки нащо було пам’ять
Чоловіку повертати?
Да, да... ещё и память! По себе знаю, женщины мечтают, чтобы муж был: слепой, глухой и капитан дальнего плавания! В это их изюминка, что они изворотливей нас мужланов, или рыцарей на белом мерине! О чём классно, Катерино, всё нам довели!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Мастере, за такий чудовий трактат, присвячений жінкам! Сонячного Вам настрою і радісного дня! Дуже Вам рада!
В это их изюминка, что они изворотливей нас мужланов, или рыцарей на белом мерине! 
О чём классно, Катерино, всё нам довели!
Дуже вдячна, моє сонечко, за таку високу оцінку! Сонячного Вам настрою і радісного дня! Дуже Вам рада!
