Соснова гілка снігом припорошена,
Гойдалася від вітру в самоті.
Зима прийшла у гості так не прошено
І доторкнулась холодом її.
Стежки позамітала всі хурделиця,
Вона цю пору з радістю сприйма.
А сніг додолу білим пухом стелиться,
Соснову гілку ніжно обійма.
Десь голоси луною відзивалися,
Вони щось гомоніли у цей час.
А може один - з - одним сперечалися,
Серед заметі тих далеких трас.
Всю ніч зігрітись гілка намагалася,
Ні місяця у небі, ні зорі.
Лиш зимонька в обличчя посміхалася,
Бо ж дуже було весело її...
Вона лише надранок заспокоїлась,
Струсив хтось з гілки біленький сніжок.
Руденька білочка на ній вмостилася,
Лишивши слід для вранішніх стежок.
Про малу соснову гілку
Стільки гарних й ніжних слів
А на ній маленька білка
Лишила свій маленький слід.
Як гарно, дорога Танюшко!
Щастя тобі і світлого сонячного настрою!
Щиросердечно дякую Валюшко! Твої коментарі для мене радість!!! Завжди приємно тебе бачити сонечко! Гарного тобі дня і чудового настрою, творчого натхнення і Божої ласки!!!
