(Віланела)
На шиї – червоні коралі,
Нанизані срібні дукати.
А очі – так звуть в сині далі…
Я тільки зітхаю в печалі –
Чи може так серце кохати
На шиї – червоні коралі?
Світанки, що разом стрічали,
Мов спалах, мов постріл гармати,
А очі - так звуть в сині далі…
Всі рухи твої - досконалі,
І будуть, мов маки палати
На шиї – червоні коралі…
Кивнеш мені злегка, недбало,
Немов би хотіла прогнати…
А очі – так звуть в сині далі…
Зустрінемось ми на причалі…
Тебе в моїм серці – багато:
На шиї – червоні коралі,
А очі – так звуть в сині далі…
Фото - інтернет.
Віланела, здається, це щось із серії сільської пісні, у середньовіччі поширено серед пастухів (може, я помиляюся), але твір такий мелодійний, перечитала кілька разів, дуже гарно!
Ви теж любите намисто? Я ніколи без нього на люди не виходжу 
дякую
тішуся, що Вам подобається 