В ріднім серцю, у дворі,
В’ють гніздо лелеки на стовпі.
Щастя в дім несе весна,
Порадіймо: ти і я,
Що живі, що друзі є,
Цвіркун в травах задає
Ритм веселий при ходьбі,
В естафетній боротьбі.
В боротьбі з самим собою,
Не глумись над чистотою.
Світ дитинства у душі
Крізь роки ти пронеси.
Рай земний у серці май,
Яму іншим не копай.
Впасти легше, аніж встати,
Краще долю навертати
В лоно матінки природи,
Де віками сталі сходи.
Там любов, тепло, краса,
Жита клин, крик журавля.
Нескінченність висоти,
Неба синь в собі неси.
Де б не йшов, щоб не робив,
Не цурайся власних крил.
06.05.20
світлина автора: Валентина Ланевич
Найкраще місце на землі - це рідний край, рідний двір. З любо*ю написано цей прекрасний вірш, в якому є ще й мудрі настанови. " Не глумись над чистотою, "Де б не йшов, щоб не робив,
Не цурайся власних крил."
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ішла пішки, карантин же, споглядала навколишню красу, а тут щей лелеки додали у серце тепла. Дякую, Світланко!
Найкраще місце на землі - це рідний край, рідний двір. З любо*ю написано цей прекрасний вірш, в якому є ще й мудрі настанови. " Не глумись над чистотою, "Де б не йшов, щоб не робив, 
