Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Вечірній гість / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Вечірній гість   / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 7

Пошук


Перевірка розміру




Вечірній гість / проза /

Пізня осінь… Навстяж відкриті двері до балкону… Легенький вітерець погойдував шовкові голубі фіранки, пахло свіжістю й вогкістю. В кімнаті настінний великий старий годинник відбиває «Тік – так»… Книжкова шафа вщент заповнена книгами, старий диван, з дерев`яними поручнями, торкався килима, що висів на стіні, над ним сімейне фото. В кутку кімнати невеличкий телевізор, який Павло дуже рідко вмикав. Не до вподоби плітки й розваги, що говорити вже за фільми. В самого життя, що можна й фільм поставити, чи написати книгу. Серед кімнати круглий стіл, покритий вишитою скатертиною , то рукоділля дружини. В середині скатертина і по краю вишиті червоні троянди в сплетінні з зеленими листочками й стеблинами. Вона авжди розстелина, як пам`ять про кохану. Нагадування, що вона поряд з ним, хоча минуло більше трьох років, як пішла в інший світ. Павло підійшов до дверей, в роздумах, чи закрити? Та ні, нехай, ще провітрю кімнату й вийшов на балкон. Сьогодні має прийти Софія, єдина люба донечка, як сонце для нього. Він не уявляв життя без неї. Інший раз,як погляне, перед очима мов його дружина. Красива форма зелених очей, білявка, губи пишненькі, як стиглі вишні. Справді, так дуже схожа і характер м`який, лагідний. Та правда хитренька, що не сказати про дружину. Задавав собі питання, чому доні щастя нема? Вже й квартиру має, сама собі господиня. Їй недавно минуло двадцять сім років, а все сама. Оце нині субота, має вихідний, тож десь до обіду з`явиться. Щось смачненьке приготує, пощебече, як пташечка. Та сьогодні має бути вечірній гість, як вона сказала, так про свого хлопця. Сказала, вже дуже хоче він познайомитися з родиною. А яка тут родина,лише дві рідні душі. Він тримався за перила балкону. Вдивляючись вдалину, до центральної дороги, почув скрегіт заліза, це трамвай перетинає стрілки. Кожного разу, почувши різкий скрегіт, або звуковий сигнал трамваю, пригадував свою роботу, на якій пропрацював більше тридцяти років. За кермо трамваю сів відразу після служби в армії, знав всі маршрути по Одесі, зупинки та постійних пасажирів. На одній з кінцевих зупинок і зустрівся з Полінкою, допоміг їй, підніс валізу до під`їзду. Дівчина в той час, закінчила університет в Києві, отримала диплом педагога. Знайомство переросло в кохання, а згодом і побралися. Дружина в школі викладала географію, через рік народила Софійку, якою тішилися, як маленьким янголятком.Здавалося щастю не було меж, розуміли один одного, з пів слова, як кажуть люди. Та біда не оминула їх. Павлові лишалося трохи більше трьох років до пенсії. Одного дня, як завжди уважний водій за кермом та не помітив, коли чоловік, років п`ятидесяти опинився під колесами трамваю. Дякувати Богу, чоловік залишився живий, лише пом`яло кінцівку правої ноги. З пасажирів хтось сказав, що сам кинувся, хтось відмовився йти за свідка. А ті люди, що в цей час були поблизу на вулиці, помітили лише тоді, як почули скрегіт заліза, коли Павло різко натиснув на гальма. На жаль, Поліна не змогла пережити такої біди, судової тяганини, не витримало серце. Суд, взявши до уваги експертизу, що постраждалий чоловік був напідпитку, засудив Павла на два роки, пославши в Красноярський край на вирубку лісу. Як не намагався довести свою невинність та зробити це, не вдалося. Молодий адвокат вимагав великого хабара, але де ж ті гроші, як зарплата, що в нього, що в дружини невелика. Хто ж знав , що потрібні будуть гроші, лише два місяці минуло, як придбали квартиру для доньки. Все життя збирали гроші, трьом жити в однокімнатній квартирі, доволі не комфортно. Одночасно дві біди, які лягли на його плечі, чуттєво позначилися на здоров`ї. Відбуваючи срок, без підтримки дружини, страждала душа в переживаннях, в хвилюванні. Одне тримало бажання жити, це Софійка, хотів бачити її щасливою. А час летів… Згодом в житті чорна полоса минула. Вийшовши на волю, останній рік до пенсії, пропрацював двірником. Життя продовжилося, хоча важка ноша пережитого давала про себе знати, підіймався тиск, часто турбувало серце. Павло почув, як відчинилися двері, голос Софійки, - Тату, це я, привіт! Він закрив балком, поспішив в обійми доньки, поцілував її в чоло, -О, ти сьогодні така красуня! Бачу зачіску змінила, а в оченятах веселики скачуть. А чи й незакохалась часом? Софія поправила волосся, що ледь спадало на плечі, -Так, я на кухню! Запечу рибу нам на вечерю, а ти відпочивай. Павло тільки посміхався, її співучий голос заспокоював його. Він поглянув на фото і вкотре подумав, як же вона схожа на дружину. Пройшло трохи часу… Надворі темніло, Павла розбирала цікавість, - Софійко … І, як того чоловіка звати, чи то хлопця? - Дмитром. Він адвокат, тату. - відразу відповіла донька і продовжила, - Холостяк, на два роки старший за мене. Побачиш, такий солідний, чорноокий і до того ж одягається гарно. Ну й видно не з бідних. А закохатися, ще не встигла, бо ж його знаю лише два тижні, але він дуже наполягав, щоб я вас познайомила. Як навіть не складеться в нас, то хвилюватися не буду, мені ж не вісімнадцять років. Щоб бігти світ за очі незнавши людини. Гадаю, хоча б рік треба позустрічатися, щоб зробити висновки, хто він, який він, тоді й можливо й закохатися. На обличчі усмішка, кілька раз хіхікнула. -Ой, дивися доню, така професія, чи й справедливий ? Ти ж знаєш моє відношення до людей з такою професією, - голосно сказав батько і трохи замислившись, продовжив, - Прокурори, адвокати, судді, такі люди рідко живуть чесно. А до речі, мого адвоката, теж Дмитром звали. Тебе на суді не було, ти б послухала, що це за народ. А, ще й відверто казати за гроші, ну тобто за хабар, жах, до чого котиться світ… На кухні пахло рибою… Софія готувала салат з свіжих овочів, тішилася, що все задумане встигла приготувати до приходу гостя. Павло стояв на балконі. Думки, легке хвилювання в душі, дивувався донці. Як в цієї молоді легко все? Їй двадцять сім, а вона й не журиться, що незаміжня, каже не хвилюватимусь. От щебетуха, мабуть і справді, ще не зустріла своє кохання. Він помітив, як по алеї йшов чоловік з букетом троянд. Світло ліхтаря впало на букет, о червоні, напевно він йде до нас, - Доню, видно наш гість йде, якийсь чоловік з квітами в наш під`їзд зайшов. Через пару хвилин пролунав дзвінок в двері. Павло, від хвилювання стиснув руки в кулаки, присів на дивані. Донька поспішила до дверей. Привітно щебетала біля гостя, поки той знімав плащ і запросила в кімнату. Усміхнена? жвава Софія тримала в руці великий букет червоних троянд, - Ось знайомся, мій тато Павло Петрович. Батько побачивши гостя, ледь збліднів, зашуміло в голові. Намагався не показатися непривітним, він десь бачив цей погляд та все ж всупереч волі посміхнувся, але з дивану не підінявся . Хлопець першим подав руку, - Дмитро. Приємно познайомитися. Батько подав руку, відчув гарячу долоню Дмитра. Думка, як стріла, про себе, ой, що ж це я, як першокласник хвилююся, маю руки холодні. Дмитро в другій руці тримав пакет й ледь посміхаючись, - А це вам, гадаю для знайомства так годиться. Батько взяв пакета, подякував і відразу віддав донці, - Софійко, ти на стіл поставиш, скуштуємо гостинці. Й трохи розгублено до Дмитра, - А ви … Он там ванна, можна руки помити… Дмитро направився до ванної кімнати. Софія торкнулася батькового плеча, кліпнула очима й кивнула рукою, щоб йшов за нею. На кухні на стіл виложила баночку червоної ікри, баночку шпрот, півлітрову пляшку коньяку « Коктебель» і коробку цукерок « Київ вечірній». Весело підморгнула батькові та тут же здивувалася, він помарнів на обличчі, мов росою, чоло покрите потом, -Тобі, що погано? Змарнів… Батько взяв її за руку, -Ти не звертай уваги, це трохи перехвилювався, цікавий твій вечірній гість та чи за зарплату придбав такі гостинці? І , махнувши рукою, повернувся в кімнату. В доньки роїлися думки, а й справді з першого візиту такий широкий, як кажуть люди. На сто шістдесят карбованців , так жити не будеш. Чи то щирість така, чи хоче себе показати достатньо заможнім? А тато, як побачив його чомусь зблід. Невже це він? Вона брала в руки виделки, а вони чогось раз - по -раз випадали з рук, торохтіли по столі. - Тьфу ти,- сама до себе тихо, а потім голосно, - В мене все готово, давайте разом накриємо стіл в кімнаті. Вечеря вдалася на славу; запечений короп, прикрашений лимоном, салат з свіжих овочів, тушені свинячі ребра з чорносливом і варена картопля притрушена свіжим кропом і котлети. Тут же, красиво викладені на тарілочки гостинці Дмитра і неподалік,на підвіконні лежала коробка цукерок «Київ вечірній». - Ну ти господиня! Молодчина! - Вирвалося у Дмитра Він весь час посміхався до Софії, був уважним, подавав їй одну за другою страви. Вона дякувала й клала страви в його тарілку, запрошувала скуштувати . Розмова не в`язалася, хоча й випили по двадцять грам коньяку. Батько весь час мовчав, ховав руки під столом,час від часу стискав кулаки. Дмитро дивився на нього прямим поглядом, наче очікував на якісь запитання. Софія часом схиливши голову подивлялася на батька. Роздумувала,чого нічого не запитує, ні це неспроста, тут щось не так. В Павла, в душі горіло полум`я образи. Тоді, як ще знайомився, брав сумнів, чи це він, той адвокат, що вимагав хабара. А тепер був впевнений, його величність. Так- так, ото життя, не дарма кажуть, земля кругла. Невже він мене не впізнав? Намагався вгамувати хвилювання, хустинкою витирав змокріле чоло й знову провалився в роздуми. Та то й не диво, може і не впізнав, я за ці роки зовсім посивів, постарів. Сказав би йому пару неприємних слів, якби десь зустрілися сам на сам. Але зараз краще змовчу, не буду ж доні псувати вечір. Одне тішило його, що донька молодчина. Добре розуміє, що треба хоча б один рік, для знайомства, щоб приймати серйозні рішення. Від цих думок, немов камінець відліг від серця. Він не мав наміру про щось говорити, запропонував випити. Дмитро після другої чарчини повеселішав. Протягуючи руки до риби весело, співоче промовив, -Ну,тепер, як кажуть рибку беруть, як жіночку, обома руками, щоб не пручалася та не вискочила часом. Він забрав найбільший шматок риби й запихав в рот, так жадібно, неначе зроду й не куштував.Та закінчивши істи рибу, рукою витер губи й порушив тишу, - Я Софійці, ще не сказав, що маю крутий автомобіль, «Дев*ятку» вишневого кольору та трикімнатну квартиру . Зізнаюся, я не дуже заможній та зате в мене багато друзів і всі мають високі посади. Якщо, щось потрібно, то скажіть, нині такий час, без друзів ніде не обійтися. На згоду, батько лише кивнув головою й собі поклав в тарілку шматок коропа. Виделкою розділяв його на маленькі шматочки і не поспішаючи клав в рот. Дмитро продовжив, -Оце я наполіг, щоб нас познайомила Софійка. Тож треба знати з якого гнізда пташка та якого роду. Мені ж нині тридцять років буде, одружений не був. Знаєте такі речі треба зважено робити, як то кажуть, треба знаки кого в вищий світ показати, вивести в люди. В цей час , Софія помітила в руках батька паперову серветку, він знервовано рвав її на шматочки, сам почервонів, як буряк. Вона різко піднялася, -Дмитро вийдемо на балкон, мені здається тут стало занадто жарко. Він вирячив чорні очі, здивовано, - Та я ж це…. Ще не наївся. Софія, підхопила його за руки, - Ну пішли, потім, хай поговоримо та кімната провітриться. І прошепотіла батькові на вухо, -Тату, піди на кухню постав чайник на газ. І не хвилюйся, прошу не сприймай все так близько до серця. Все буде добре. Дмитро війшов на балкон. Павло кліпаючи очима, кивнув головою, - Добре доню, добре! Не звертай уваги на мене. Я й справді піду на кухню, не буду вам заважати. Вона, як завжди веселилася, легенько й мило всміхнулася, поспішила на балкон. Павло на кухні здвигував плечима, не міг зрозуміти, який чайник на газ, коли в них електрочайний. Ні , мабуть, я трохи охмелів, подумав про себе. Ввімкнув електрочайник і присів на стілець. Він задивлявся в вікно, злегка трусилися руки, щемно на душі, по щоках текли сльози. Намагався вгамувати душевний біль, свої почуття. Сказати чи ні? Запитував себе, достаток це добре, але ж не завжди людей робить щасливими. Схиливши голову, згадував суд, обличчя і промову цього адвоката. Перед собою, немов бачив дружину, якій після суду викликали «Швидку допомогу». Раптово почув голос доньки, - Таточку, як ти тут? Прости мене, прости! Я ніколи не думала, що це може бути він. Вибач, зарано привела познайомити. Так вийшло він дуже наполягав. Він піднявши голову, рукою прибрав з очей сиве волосся і запитав, - То де він? Софія поклала руки на його плечі , дивилася в зажурливі очі, - Ти уявляєш, ту коробку цукерок, що приніс, забрав! Ото жлоб…. Та, ще й такий неохайний, а несе себе, як не знати й хто! Посміхнися, не журись, він пішов і більше ніколи не прийде. Я по твоїй поведінці зрозуміла, що це він. Вибач і забудь. Знаєш, можливо ця зустріч і на краще, наші стосунки далеко не зайшли, можна сказати були піонерські. Я йому не сказала, що він був адвокатом по нашій справі. Просто суворо заявила, що нам не по дорозі, щоб більше ніколи не з`являвся в моєму житті. Батько піднявся з стільця, ніжно взяв за плечі. Погляд в очі, намагався зрозуміти, чи й справді вона не шкодує за ним, -Ти розумниця в мене, як не пошкодуєш, то біс з ним, з цим вечірним гостем. Тоді давай забудемо, як неприємний сон. Й кивнув рукою до вікна, -Он поглянь! Який чудовий вечір! Кілька днів підряд все хмарно… А нині привітне зоряне небо і місяць майже вповні, так ясно світить… Вона усміхнено погодилася й повернула голову до вікна, -Так тату! І він здається посміхається мені! Значить в нас з тобою все буде добре. Не журися, що я сама… Пригадуєш, як мама казала; на все свій час » Прийде така неділя, що і в нас буде весілля». 05.01.2020р

ID: 868649
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 20.03.2020 11:02:10
© дата внесення змiн: 20.03.2020 11:03:50
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 18 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Lana P., Ніна-Марія, dashavsky, Сабилла, Чайківчанка, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Валентина Ярошенко, Катерина Собова, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (134)
В тому числі авторами сайту (33) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Міла Перлина, 02.04.2020 - 23:20
12 12 12 цікаво give_rose shr
 
Ніна Незламна відповів на коментар Міла Перлина, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Дуже цікава життєва історія Ніночко!!! Ви просто майстриня прози!!! 12 16 16 give_rose give_rose Гарного вам весняного ранку і чудового дня!!! Бережіть себе!!! icon_flower shr icon_flower cup flowers 22 22 21 21 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Танюшо! Навзаєм! Шануйтеся!Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Lana P., 28.03.2020 - 03:09
Дякую, прочитала із задоволенням!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 22 22 21
 
Сабилла, 23.03.2020 - 23:36
Талант-его не спрячешь!
Понравилось! Сколько чувств удалось раскрыть!
Очень легко и приятно читается!
Вы - молодец, Нина! 16 give_rose 22 22 19 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар Сабилла, 01.01.1970 - 03:00
Большущее спасибо! give_rose 21 22 22
 
Мабуть немало зла приніс людям той адвокат, бо сам хотів швидше познайомитися. Але добре все, що закінчується. Відвів Господь доньку від злодюги.
12 12 hi give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Людмила Григорівна, 01.01.1970 - 03:00
Рада,що завітали. Щиро дякую! give_rose 22 22 21
 
Маг Грінчук, 23.03.2020 - 17:15
12 12 12 16 22 22 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 22 22 21
 
Дорога Ніночко, я настільки близько
сприйняла Вашу розповідь, що трішки розпереживалась...Так все шикарно описано, що все неначе відбулося у нашій сім'ї.
У Вас справжній талант! Щиро дякую за теплу зустріч! Щастя Вам і здоров'я, натхнення і успіхів! 12 16 ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ярошенко, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже рада,що сподобалася проза. Тепло на душі від вашого коментаря. Дякую за підтримку! Прийміть найкращі побажання. Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Микола Холодов, 22.03.2020 - 13:27
12 12 12 Цікава історія і дуже майстерно написана! give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Микола Холодов, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за підтримку! Удачі Вам! give_rose 21 22 22
 
dashavsky, 21.03.2020 - 16:10
Дуже цікава життєва історія. Прочитав з великим захопленням. sp 021 22 21 22 give_rose give_rose give_rose friends hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар dashavsky, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, шановний!Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
Галина Лябук, 21.03.2020 - 15:15
Надзвичайно цікава життєва історія, що описали так майстерно в творі. Захоплюючі і повчальні відносини дочки з батьком, де перемагає життєва мудрість і повага.
Дуже сподобалось. 12 12 16 23 23 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Лябук, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Галиночко!Дякую за підтримку!Весняного настрою Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
Святослав_, 21.03.2020 - 06:43
Тісний світ намагається стиснути, вдавити чорне в біле. Та на щастя, не завжди те виходить.
 
Ніна Незламна відповів на коментар Святослав_, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, що читаєте мої твори. give_rose 22 22 21
 
Зворушлива історія, яка дуже гарно відображена у цьому змістовному творі. 12 12 Успіхів та наснаги, Ніночко. 12 12 give_rose 021 ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Наталочко!Навзаєм! give_rose 22 21
 
Капелька, 20.03.2020 - 21:58
12 Достойна, зворушлива проза! Дуже шкода що за несправедливості життя страдають невинні люди.
Добре що донька- помічниця батька і ставиться до нього з повагою і розумінням!
16 23 16 21 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро дякую за підтримку! Весняного настрою Вам і натхнення! give_rose 21 22 22
 
Правду кажуть, що земля кругла і, буває, що двом людям аж ніяк не розминутись, хоча ті зустрічі можуть бути і не зовсім приємні. 12 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Валюшо!Гарного весняного настрою Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
ТАИСИЯ, 20.03.2020 - 20:25
Серьёзная тема! Спасибо.Нина!
На этой страничке нас привлекают самые разные
жизненные ситуации. И Ты их преподносишь с
должным мастерством... Удачи! 12 22 22 give_rose ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар ТАИСИЯ, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо, Таичка! За поддержку,за тёплые слова. Весеннего настроения Вам и удачи! give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Синонім до слова:  Ізоляція
Данило Київський: - Самозбереження :22:
Знайти несловникові синоніми до слова:  ковач
: - коваль
Синонім до слова:  Любов
Г. Орел: - Туга Душі за досконалістю.
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Г. Орел: - Власницький інстинкт
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Поступовність
Синонім до слова:  Ізоляція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю".
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю"
Синонім до слова:  Еволюція
Genyk: - Тримання удару
Синонім до слова:  Ізоляція
Genyk: - Виокремлення
Синонім до слова:  Ізоляція
Максим Тарасівський: - Синя ізолєнта
Знайти несловникові синоніми до слова:  Еволюція
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ізоляція
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
boroda-64: - асясяй
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Нервотрус
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Серценеспокій
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Злинці
Синонім до слова:  Любов
мышь: - Дихання, вічність, дар божий
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Любов
Ооооо: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Ооооо: - Любов
Нові твори