Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Сашко / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Сашко / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 8

Пошук


Перевірка розміру




Сашко / проза /

/ Трохи з минулого / Зимовий вечір … Все вікно в білому рядні, чути свист вітру, гуляє хурделиця. В комині час від часу, аж гуде й відразу чути сильний тріск дров. На плиті, в щілинках між кругами видніються язики полум`я, вони, то зовсім маленькі,то від вітру,аж вискакують через щілини. Мама на кухні в своїх справах, старша сестра Оля в спальні, читає книгу. А я, наполегливо втримую великі ножиці, вирізаю з газети «Правда» різні картинки. З веранди чути голоси, згодом сміх і гупання ногами. За мить слова мами, -Он віник, обтрусіть сніг з себе… І хто в таку негоду ходить… Я зрозуміла прийшов брат( Микола) з друзями… В кімнату ввалилися хлопці, веселі, усміхнені,хіхікали й моргали один одному. Як на мій погляд великі, а я ж тільки піду в школу, правда вже вісім років має бути. А в сім років, мене в школу не взяли. За кілька днів до навчального року, мама одягла мені сукню сестри, правда, в якій вона вже три роки в школу відходила. Та то нічого, я до цього звикла. Остання в сім`ї, що не подерлось зовсім, чи то відремонтує мама, все мені перепадало. Сукня коричневого кольору, мама сама її пошила, на жаль вона мені була майже по кісточки ніг. Мама ж вміло й швидко підшила низ сукні, зробила трохи нижче колін. Та й в ширину теж була трохи завелика, але мама посміхалася й цілувала мене в лоб. Втішала, сказавши, що на вид, я не така худенька, що обов*язково мають взяти до школи. Та мої мрії не збулися, вчителька запросила мене присісти за парту. Я така задоволена, сміливо залізла на сидіння парти. Але на жаль, мої очі, перед собою побачили дошку парти. Мама швидко підклала під мене кофтинку та й так із-за парти виднілись тільки очі. Ніс впирався в дошку, я скривилася, ледь стримувала сльози, щоб не розплакатися. А вчителька, мило посміхнувшись, погладила мене по голові й наказала гарно їсти. Бо, як буду така мала, то й на наступний рік не візьмуть до школи. Ото взнавши про це, мій брат, він за мене старший на сім років, прямо при своїх друзях назвав мене «кнопкою». Хто був в кімнаті всі засміялися. Тільки Сашко, друг брата, присів біля мене, погладив по голові, - Ну чого ви дитину ображаєте? І до брата,- І не сором, дилда… Мені запам`яталися його сині привітні очі. Я дивилася на брата, вони ж однолітки, чого такі різні? Пройшло три роки… За цей час всі підросли. Хлопці закінчували десятий клас. Микола з Сашком і Віктором, так і дружили. В нашій сім`ї їх називали; тополя, дуб і верба. А й справді, їм підходили ці назви. Брат був чорнявий, високий, Сашко ж, русявий, майже такого зросту, як брат, тільки добре вгодований, як мама казала. Віктор трохи нижчий за них, мав красивого кучерявого чуба, чомусь мав звичку сутулитися. Вражало мене те, що колір очей був однаковим, правда погляд Сашка завжди здавався ніжним. Одного дня, мама спекла пиріжки з капустою. Поклала їх в миску й прикривши рушником, поставила в кімнаті на столі, де я робила уроки. Їх запах рознісся по кімнаті, аж слинка потекла, хіба можна було втриматися, не взяти? Смакуючи пиріг, я читала казку, яку нам в школі задали прочитати. Це казка про дванадцять місяців, тільки й відволікли мене пиріжки,я занурилася в книжку. Раптом відкрилися двері, в кімнату зайшли хлопці, брат відразу два рази смикнув мене за косичку і суворо, - Дивися читанку не замасти, ще ж іншим по ній навчатися. Я скривилася, від болю, аж сльози виступили на очах. Сашко відразу до брата, - От дурень! Це ж твоя сестра, що ти її ображаєш?! І нахилившись до мене, погладив по голові й різко розвернувшись, дав брату щегля й за мить відскочив в сторону. Віктор став між ними, розставивши ноги. -Так харе, півні. Миколо, краще пиріжками пригости та й підемо. Я забрала біленький рушник, яким були накриті пиріжки, стиснутим голосом, -Беріть, пригощайтеся. Віктор першим схопив пиріжок, поспішив до дверей, -Пока «кнопка»! Сашко знав, що я ображалася, коли мене так називали й відразу сердито, до Віктора, -Тю … Та пішов ти! Яка вона кнопка, подивися, як підросла, а вії які довгі і очі має красиві. Микола не звернув уваги на ці розмови, теж взяв пиріг, -Бери Сашко та пішли. - Ой, ще теплі, дякую! – взявши пиріг, сказав Сашко й підморгнувши, вийшов за хлопцями. А час летів… Хлопців призвали в армію, служили всі в різних містах. Микола повернувся з армії останнім, він служив водієм в Казахстані. Вечоріло… Ми всі сиділи за довгим столом в нашому саду . Поруч три старі яблуні «шафран», яблука, ще невеликі, не стиглі, але тоненькі червоні смужки виблискували на сонці. Довкола яблунь цвіли матіоли, я тримала в руці декілька квіток, це подарунок Сашка. Він також кілька квіток дав і Олі. Хоч і зірвав їх, на ходу, підходячи до столу, все ж мені було приємно. Я тішилася, що не зробив різниці між мною і сестрою. Хоч я вже навчалася в восьмому класі та мене завжди в любій ситуації принижувала сестра, докоряючи, ти ж менша за мене. Веселі розмови, розповіді про службу затягнулися до пізнього вечора. Гуртом прибирали посуд зі столу, хлопці спішили до клубу. Прощаючись, усміхнений Сашко підійшов до мене, -Ну,що Нінок, підросла, мабуть я б тебе й не впізнав, якби десь зустрів. Знаю, Микола скоро буде одружуватись, а я напевно тебе почекаю… Він пішов, я на якусь мить наче завмерла, відчувши, що горять щоки, побігла до хати. От Сашко, таке вигадав! Сам,як дядько мені, а таке утнув, подумала я. Брат одружився, адже його дочекалася дівчина, яка проводжала в армію. Пройшло два роки… Я після восьмого класу пішла на шестимісячні курси й згодом працювала телефоністкою. Одного разу, приїхавши з нічної зміни, застала в нас Сашка, він з братом за столом пив пиво. Здивувалася, давно не бачилися, розмови були, що поїхав на будівництво, а тепер повернувся, бо хворіла його мама. Він один був у батьків, я тільки, як подорослішала, дізналася, що в нього була сестричка, яка маленькою померла від запалення легенів. Тільки тепер я зрозуміла його ставлення до мене. Його погляд і зараз був щирим, ніжним, як завжди. Та він побачивши мене, з сумом опустив голову і раптом мелодійно, мов співав, *- Ой, Нинок - Нинок… Сегодня жизнь моя решаеться, сегодня Нинка соглашается….* Я здивовано до нього, -Тю…. Ти, що п`яний? Він вставши з стільця, взяв мене за плечі, прямим поглядом дивився в очі. В його очах я бачила сльози, ніяк не могла второпати, що за Нінка й чому сумний такий? Він, розмахуючи руками, продовжив, - Бачиш, чекав коли підростеш… А тобі, ще нема сімнадцять. А мене женять, мама каже, вже старий дуб, всі одружені, а я ще гуляю, пора гніздо вити. Залягла мовчанка, Микола смакував оселедця й посміхнувся, -От набрався… Напевно перед пивом вже щось пив…. Я дивилася на Сашка, зрівнявшись зі мною, він мав вигляд дядька - велетня. Розуміла ті слова - «Я тебе почекаю», що колись мені казав, були жартом. В душі бажала йому щастя. Але цікавість ятрила душу, -Сашко! А, як звати твою наречену, чому співав такі слова? Він переводячи подих, присів на стілець, нахилившись, обійняв голову двома руками, - Як… Як… Ніною звати, так, як тебе… Якби інакше, я б на ній не одружився… Я розуміла, що в цьому винне пиво… Хоч кажуть, що в тверезого на умі, те в п`яного на язиці. Та я так не думала. Мабуть,ще молода була,багато чого в житті не знала, не розуміла Так, таке життя, всі одружуються, але чому примушують одружитися? Хіба можливо не кохає? То ж нащо одружуватися?! Мені по неволі пригадалися моменти з дитинства, як він захищав мене. Якась жаринка пекла під серцем, мені було його шкода, а чому й не знати….. *---*- Рос мовою.

ID: 861072
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.01.2020 16:39:20
© дата внесення змiн: 14.01.2020 05:15:58
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 24 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Lana P., dashavsky, Ольга Калина, Надія Башинська, Ганна Верес, Світлая (Світлана Пирогова), Любов Таборовець, Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (181)
В тому числі авторами сайту (37) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Любов Іванова, 29.03.2020 - 17:44
Шкода, що саме так сталося...а міг би ще пару років почекати... frown apple inlove icon_flower icon_flower icon_flower 021 021 love11
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Любочко!.Як кажуть ,що робиться,то все на краще. Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Артур Сіренко, 14.02.2020 - 22:23
Дуже цікаво написано! give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Артур Сіренко, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже вдячна Вам! З Днем закоханих!Щастя Вам! give_rose 22 22 21
 
Сабилла, 03.02.2020 - 19:51
Хорошо пишите, Нина! Интересно!
Легко читаются ваши рассказы. 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Сабилла, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо! Всегда Вам рада.Хорошего вечера! give_rose 22 22 21
 
Мабуть подобалась Сашкові Ніна ще з молодих років, але я не помітила, щоб у неї були до нього почуття, сприймала як братового друга і як людину, що її розуміла і співчувала. А одружувався він напевне не по любові... Гарне, життєве оповідання, Ніночко.
12 12 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Людмила Григорівна, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, п.Людо!Різні долі,тут хоч,які б відносини не були...Хтось керує нами...По житті вже підготовлена стежина,по якій ми маємо пройти. Всього найкращого Вам!
give_rose 22 22 21
 
Ірин Ка, 20.01.2020 - 13:34
Цікаве оповідання з жаринкою якогось невимовного жалю...
12 12 12 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ірин Ка, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую. Іринко! Рада,що завітали! Успіхів Вам!Хай Новий рік принесе мир,здоров*я,достаток, повагу і любов! friends give_rose give_rose give_rose 22 22 21
 
ВАЛЕНТИНАV, 17.01.2020 - 14:06
16 Згадалися й мені ті далекі роки нашого дитинства та юності. Яскраво та чуттєво пишете, Ніно.
Дякую give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам!Успіхів Вам і натхнення! friends give_rose 21
 
меланья, 15.01.2020 - 22:17
Не можна відірватися від Ваших творів, Ніночко 12 Я пам'ятаю їх магію ще з давніх часів 12 12 12 Дякую за задоволення hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар меланья, 01.01.1970 - 03:00
Рада Вам! Щиро дякую! give_rose 22 22 21
 
12 12 12 Да.на думці одразу слова Омара Хаяма.Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно не мало, / Два важных правила запомни для начала: / Ты лучше голодай, чем что попало есть, / И лучше будь один, чем вместе с кем попало
 
Ніна Незламна відповів на коментар Олег Крушельницький, 01.01.1970 - 03:00
Благодарю Вас! Ответ таков-
Бог великий всего на земле господин,
Не вернёт вам назад и денёчек один.
Удачи Вам! friends give_rose
 
Lana P., 14.01.2020 - 21:47
зацікавили...
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Ланочко! Щастя Вам! give_rose 21 22 22
 
Ольга Калина, 14.01.2020 - 05:01
12 12 Гарні спогади, гарна розповідь.. give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дужедякую п. Олю! З Старим новим роком Вас!Основне здоров*я й миру Вам! give_rose 22 22 21
 
А я здогадуюсь, чому Вам було його шкода... wink Дуже-дуже гарно написали Ви життєву історію, пані Ніно! Захопилася, читаючи... 12 12 16 16 21 22 22 Чудових свят Вам! Наснаги та здоров'я! el el ny1
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Таборовець, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Щедрого вечора Вам!З Старим Новим роком!Нвйкращі побажання! friends give_rose 31 21 22 22
 
Галина Лябук, 13.01.2020 - 13:55
Люблю читати, Вашу, прозу, бо вона завжди тепла, світла, життєва, як і цей твір. Ніночко, дуже сподобалось, прочитала в захваті. Нехай Новий рік принесе, Вам,здоров'я, натхнення і радості багато. 12 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Лябук, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Галинко!З Маланкою Вас!Гарної Святкової вечері! friends give_rose 21 22 22
 
Катерина Собова, 13.01.2020 - 08:43
12 12 12 Читається на одному диханні, Ніночко, відчувається, що це правдива історія, пережита автором! Супер!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Катерина Собова, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,Катрусю.Завжди Вам рада.
Величезне спасибі за підтримку.Успіхів Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
Надія Башинська, 13.01.2020 - 06:49
16 39 16 Ось воно, наше життя, без прикрас...
ny5 021 Гарно, правдиво пишете, Ніночко! shr shr shr
 
Ніна Незламна відповів на коментар Надія Башинська, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро дякую, Надійко! Рада,що завітали. Всього найкращого Вам! friends give_rose 22 22 21
 
Дуже гарний твір, в якому так цікаво і захоплюючо розгорнуті події. 12 12 16 021 Доброго ранку, Ніночко та гарних емоцій. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку!Щиро дякую Наталочко! Гарного дня Вам і натхнення! friends give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Синонім до слова:  Ізоляція
Данило Київський: - Самозбереження :22:
Знайти несловникові синоніми до слова:  ковач
: - коваль
Синонім до слова:  Любов
Г. Орел: - Туга Душі за досконалістю.
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Г. Орел: - Власницький інстинкт
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Поступовність
Синонім до слова:  Ізоляція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю".
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю"
Синонім до слова:  Еволюція
Genyk: - Тримання удару
Синонім до слова:  Ізоляція
Genyk: - Виокремлення
Синонім до слова:  Ізоляція
Максим Тарасівський: - Синя ізолєнта
Знайти несловникові синоніми до слова:  Еволюція
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ізоляція
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
boroda-64: - асясяй
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Нервотрус
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Серценеспокій
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Злинці
Синонім до слова:  Любов
мышь: - Дихання, вічність, дар божий
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Любов
Ооооо: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Ооооо: - Любов
Нові твори