Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Кроха / проза/ - ВІРШ

logo
Ніна Незламна: Кроха  / проза/ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Кроха / проза/

Ніна Незламна :: Кроха  / проза/
    Я проснулся от громкого разговора родителей… Лёжа в постели, слегка потягиваясь, посматривал в окно… Ну вот, опять дождь моросит. Ух и наверное холодный, как и в понедельник. Не люблю осень, надоела…. Желания нет, но это придётся, на себя напяливать ботинки и целый ворох одежды. Увы, это не лето, да, ушло, убежало. Ох, как печально, но надо вставать и собираться в садик. И вдруг вспомнил, ведь надо спешить. Вчера к нам в группу пришла новая девочка, звали её Светочкой. Вы знаете имя подходит ей. Ведь такие чудные глазки, как цветы фиалки на клумбе, синие - синие, а ресницы длинные – длинные. Мне кажется я на неё бы смотрел и смотрел, завораживает. Да разве я  мог  не обратить внимание на неё? Радостный взгляд, как лучик солнца блеск в глазах и такая милая улыбка. А волосы светлые кучерявые, едва касались плеч. Ну, просто вылитый ангелочек, да, подобна тому, которого я видел в церкви. Мы  как то с мамой туда заходили, на какой то праздник, а на какой, я уже и не помню. Она одета в красивое платье, в белую и синюю клеточку, оно ей очень подходило к цвету глаз, словно маленькая принцесса.  Света стояла возле воспитательницы, то закрывала глазки, то снова открывала, наверное ждала, что она ей скажет. Мне показалось, что никто не заметил, что в группу зашла новая девочка. Мальчишки складывали дворец из деревянных кубиков, а девочки, сидя за столиками, что - то рисовали. А я сидел возле входа, здесь у нас на столике лежали книги и раскраски.
Воспитательница, Любовь Ивановна, увидев меня, сказала,
-Вот, у нас новая девочка, зовут её Светочка, ты Алёша представь её деткам, мне надо на минутку отойти.
И она ушла в спальню.
Я взял девочку за руку, думал будет выдираться, но нет, она хлопала глазками и улыбалась.
Я, не мешкая, позвал всех ребят,
-Вот Любовь Ивановна сказала, что у нас новая девочка, познакомьтесь, её зовут Светой.
Конечно все ребята её окружили и каждый начал называть своё имя. В это время вошла Любовь Ивановна, с улыбкой на лице, хлопала в ладоши,
-Я всё слышала, молодец Алёша, с заданием справился, а теперь ребята, идём мыть руки и будем завтракать.
Я, честно признаться, даже не заметил как прошёл день. На завтраке, Любовь Ивановна посадила Свету вблизи себя, наверное думала, что не будет есть, захочет капризничать, как у нас  некоторые новенькие, ,на удивление, всё обошлось.
Затем мы со Светой складывали пазлы и  в книгах рассматривали картинки. Время так быстро пролетело и уже все садились обедать. Я конечно сначала удивился, что Любовь Ивановна её посадила за наш столик. Ну, а потом подумав, решил, может и правильно сделала, ведь Серёжи, который прежде с нами сидел за столиком, уже два дня не нету, наверное заболел. К сожалению у нас так бывает, можно сказать все по очереди болеем, но я пока держусь.
После обеда все ложились спать, я уже лежал на своей койке, когда вошла Любовь Ивановна со Светой, размахивая рукой, что - то ей рассказывала. Мои глаза закрывались, сквозь дремоту, услышал голос воспитательницы,
-Все глазки закрыли и спать.
Проснулся я, когда почти все дети были одеты, возле моей койки стояла Света. Увидев, что я проснулся, мило улыбнулась и сказала,
-Ну ты соня…. Что дома не выспался? А я вот, на чуть- чуть глаза прикрыла, вот на столько.
Она большой и указательный палец соединила, а потом сделав между них небольшой промежуток сказала,
-Вот на столько уснула, видишь?
Улыбаясь, одевался, было приятно, что она рядом со мной.
После полдника Свету забрала мама, а я остался играть с ребятами. В четверг, меня всё время забирает папа после работы, он обычно задерживается, поэтому, я ухожу из садика последний, иногда предпоследний. И он, мне каждый раз говорит,»Извини сын, на работе заколебали». Я сажусь в машину, где вечно на сиденьях валяются его чертежи на строительство новых домов и он всегда напоминает,
«Смотри не брось под ноги, аккуратно пожалуйста».
- Алеша, подъём, - позвал отец,- Бегом в ванную чистить зубы и одеваться…
Ну вот, подумал я, теперь бегом, нельзя было раньше позвать. Сейчас мама будет торопить и так каждый день.
Отец на ходу жевал бутерброд, почти непонятно что- то пробурчал и чмокнув маму в щеку, помахав рукой, скрылся за дверью. Было слышно как он бежит по лестнице. Мама, прикрыв дверь, сказала,
-Кроха! Давай сынок побыстрее одевайся, а то я опоздаю, первый урок математика, мне надо было бы придти пораньше.
Я возмутился,
-Мама какой Кроха? Говоришь,что я большой, а называешь меня так, как маленьким называла.
Она лишь улыбнулась и заглядывая в зеркало, подкрасила губы, продолжила,
- Да Кроха, хорошо не буду. О, да, сегодня пятница, с садика я тебя заберу, как всегда, сразу после полдника.
Я одевался, не мог заправить рубашку в штаны, она увидев, возмущённо сказала,
-Ох сын, пора взрослеть! Уже должен быть самостоятельным,а ты всё возишься.
Мама, что - то искала в своей сумке, а потом побежала в спальню. Она держала в руке телефон,
-Вот, чуть не забыла,- сказала и положила его в сумку.
Я одел ботинки, подтянув шнурки, стал их завязывать, как назло у меня не получалось. Я иногда уже завязывал их сам, но сейчас спешил, наверное поэтому не получалось.
Она нервничала и ко мне сердито,
-Надо взрослеть сын, почему не научишься быстро завязывать?
Вздыхая, завязала мне шнурки на ботинках и мы поспешили в садик.
Через дворы идти ближе, поэтому мама решила пойти этой дорогой. Мне казалось мы не шли, а летели, потому что её зонтик всё время клонился то в одну, то в другую сторону и мелкий противный дождь попадал мне в лицо.
Она поздоровалась с воспитательницей и оставила меня в гардеробной, сама, как мотылёк, поспешила в школу.
У двери меня ждала Любовь Ивановна, я тихо поздоровался и взглядом искал Свету. Она, в том же красивом платьице, сидела у окна.
-Привет, Светочка! – я коснулся её плеча.
Она улыбалась,
- О! Привет,а я вот сижу… жду тебя… Давай, те пазлы сегодня сложим, что вчера не успели.
   Мы весь день были вместе, я видел, что она со мной во всём соглашается и мне это нравилось. Девочки с группы, искоса посматривали, то на меня, то на неё, о чём - то шептались. Некоторые мальчишки звали её в свою компанию, но она мило улыбаясь, крутила головой и мы вместе продолжали играть. Я в ответ улыбался ей. Ведь приятно, что из всей группы, она выбрала играть со мной, а не с другими ребятами, хотя они тоже не плохие, но иногда бывают задиристые.
После сна, уже подали полдник, я посматривал на дверь, ведь за мной должна придти мама.
Едва успел выпить какао с печеньем, как я услышал голос мамы,
-Кроха! Кроха! Пойдём домой!
Я сдвинул плечами, вот еще, возмутился про себя. Светочка допила какао, поставив чашку, улыбнулась,
- Ну, пока, до понедельника! Я буду ждать!
Я слегка опустил голову, в ответ махнул рукой ,
- Пока!
Мне так было не приятно, что мама при всех, опять назвала меня Крохой.
К моему счастью, ей кто - то позвонил, она разговаривая вышла на лестничную площадку, я не спеша одевался. За окном уже темнело, дождя не было, но мне на душе было отвратительно.
Мы вышли из парадного входа, освещенного фонарями, мама весело сказала,
-Ну вот, молодец сын, сам оделся, на глазах взрослеешь.
Я подняв голову, неожиданно для себя, от лучей фонарей закрыл глаза,
- Мама, я думаю… Знаешь, твоё время взрослеть, уже давно прошло. Но ты, всё ещё как ребёнок, ведь столько раз, я тебя просил, не называть меня Крохой.

                                                                                                    Ноябрь 2019 г


ID:  858848
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.12.2019 21:20:00
© дата внесення змiн: 26.02.2021 19:43:16
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 23 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Н-А-Д-І-Я, Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Надія Башинська, Світлая (Світлана Пирогова), Капелька, Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (777)
В тому числі авторами сайту (51) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Як цікаво, повчально, майстерно!
Дорога Ніночко, Ви великий фахівець українського слова! Натхнення Вам, удачі, процвітання, пошани і перемоги! 12 16
shr love03 clapping icon_flower yahoo ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сонячно дякую ! Ой, не хваліть,мені по майстрів далеко... Але коли такі коментарі,той дихається легко 16 Удачі Вам, Валюшо! give_rose give_rose give_rose 22 22 21
 
Ніночко ваша проза чарівна і така повчальна!!! Дуже цікаво!!! 12 16 16 16 give_rose sp icon_flower 021 22 22 21 21
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Танічко! Рада,що сподобалася проза. give_rose 22 22 21
 
Галина Лябук, 23.12.2019 - 11:27
Дуже цікаве оповідання і повчальне , як для дітей, так і для дорослих, має ціннющу виховну мету. Знаючи дитячу психологію, Ви, настільки змалювали тонко дії і поведінку героїв, вихователя, що мені здалось, ніби, Ви, були присутні там. Майстерність, краса думки, слова - чудово. 12 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Галиночко! Вражена таким теплим коментарем.... Гарного настрою Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
Катерина Собова, 23.12.2019 - 09:20
12 12 12 Ніночко, Ви так глибоко проникли у дитячу психологію! Дуже цікаво!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку, Катрусю! Я щиро дякую за підтримку.Успіхів Вам! give_rose 22 22 21
 
dashavsky, 23.12.2019 - 08:47
12 16 Цікава і життєва Ваша розповідь. 22 22 21 give_rose give_rose give_rose friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, п.Володимире! give_rose give_rose 22 22 21
 
Доброго ранку, Ніночко, захопили такою неповторною розповіддю, ніби побувала в дитинстві. 12 12 42 42 Приємних Вам спогадів...
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую. Наталочко! Рада Вам і що сподобалася проза. Гарного дня і натхнення Вам! give_rose 22 22 21
 
Чайківчанка, 23.12.2019 - 00:53
give_rose 12 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дяккую, Марійко! give_rose 22 22 21
 
12Дети взрослеют быстро, но не всегда родители это замечают.То работа, то домашние дела, а с детьми нужно больше общаться. Поучительный рассказ для взрослых. 12 16 give_rose give_rose give_rose 31
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо, Светланочка! Вы правы... give_rose 22 22 21
 
Капелька, 22.12.2019 - 22:16
12 shr Замечательная, интересная проза о детских радостях и переживаниях! Так дети и взрослеют и всё реже их называют Крохой! Благодарю, Нина, за чудесный рассказ! Словно в детстве побывал. 16 16 icon_flower icon_flower icon_flower
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мне очень приятно читать такой отзыв. Большое спасибо! Я рада,что понравилась проза.Доброй ночи! give_rose 31
 
Капелька відповів на коментар Капелька, 22.12.2019 - 22:28
31 Взаимно, доброй ночи и хорошего отдыха! 16 23 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
31 23
 
Юлія Еней, 22.12.2019 - 22:01
Сподобалося дуже! 12 42 43 16 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я рада,щиро дякую! give_rose 22 22 21
 
Genyk, 22.12.2019 - 21:35
Маленький дорослий... give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Нині діти й онуки дивують нас...Поневолі всміхаємося їх кмітливості. give_rose 21 22 22
 
Дуже гарно написала, Ніночко! 12 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Валюшо! give_rose 21 22 22
 
Маг Грінчук, 22.12.2019 - 21:31
12 16 22 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую! give_rose 21 22 22
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: