Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Вивчала б кожну рисочку лиця,
Слова б збирала, наче намистини,
Гердан латала б ними від творця.
Слова ж звучали співом лебединим...
А що слова? Коли жага в очах!
Тамую спрагу голосом любимим -
Найбільше щастя у простих речах...
Спирає подих ніжності лавина,
Найбільше щастя в теплоті долонь...
Не надивилась...
Ще би півхвилини...
Губами, щоб торкнутись твоїх скронь...
07.12.2019р.
Буду занадто суворим до Вас, але вирок такий: "Поетична "наркота" та енциклопедичний підручник з української мови". Я багато, чого читав, бачив та викидав у смітник на своєму торгівельному книжковому віку, але після Вас вже "можна помирати" - Україна відбулася і я був сучасником не лише Ліни Костенко, і може одним з перших, роздивився генія...
Я вихований на "торгівельному мотлоху", який я щотижня скидаю в макулатуру, але Ви наше "надбання". Сучасні "писаки" українську знають або погано, або пишуть так важко, що і не хочеться втрачати час. А з вами п'єш мінеральну воду Української поезії. Я особисто знайомий із переможецію Всеукраїнського конкурсу з мови та літератури. Хочте вірьте, хочте ні, але після перемоги я взагалі заборонив їй писати. І вона до мене прислухалася. Так то була "краща з гірших"...
Дуже щирий і ніжний вірш. Прекрасна лірика кохання. 
Сергію, дуже Вам дякую!
Так ніжно і чуттєво, романтично 
Хай і Вам пощастить!