Всміхнись до мене сонячним промінчиком,
Пошли мені усмішку чарівну,
З тобою ми вже зорями повінчані,
Ми поселили в серденьку весну.
Весна буяє, білим цвітом піниться,
П"янить, неначе молоде вино,
Чому з тобою пізно так зустрілися,
Злились два серденька закохані в одно.
В піснях кохання серденько виспівує,
І пісня лине з душ у небеса,
Душа в піснях любов свою оспівує,
Кохання пізнє, - це ж така краса!
Хоча воно й з засніженими скронями,
Та в серденьку іще вогонь горить,
І ловим зорі в зорепад долонями,
А дотик тіл, як в юності п"янить.
А серденько з грудей, от-от і вискочить,
Й полине піснею у сині небеса,
Одного погляду твого для мене вистачить,
Від нього помирав я й воскресав.
Твій голос ніжний, лине в душу піснею,
П"янію так, неначе від вина,
Любов"ю насолоджуюся пізньою,
А в серці квітне, юності весна.
може краще було б так:"і ловимо зірки у зорепад долонями..."?Щоб зберегти ритм. 
