О, як дзюркотить дощик із небесного джерела!
хоч бери, набирай у каструлю цілющу воду...
панно осене ,готуй смачненьке , розпалюй дрова-
заколиш як мати дитя у дощову погоду .
На кленовім листі пиши нове меню на вечір
від бульбашок закипають і парують калюжі,
і шальний колючий вітер торкається за плечі
під парасолькою тікають додому перехожі.
Пролив осінній дощик на духмяні отави
рясно засіялись сиві опеньки на долині,
маринуй, у комору зимою ходи, як пава...
за святковим столом добро смакувати в родині.
Вслухаюсь, у тиші в осінню мелодію дощу,
як шелестить листя на довгому вітті смереки...
Зорю; у блакить ... промінь сонечка тепла прошу-
чисте мирне небо для сизокрилої лелеки.
Догорає жовте листя відлітає у небуття...
і як воскова свіча тліє полум'ям багряним,
час ,спалює до тла.. і стирає у порух життя,
у зимовім сні ,земля дихає повітрям пряним.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
А тут все ще немає... 
