Красива жінка, як ясне сонце сяє...
Випромінює красу і тепло весни,
Увінчана вінцем волошковим маєм
В золотій іконі королева краси.
Осяйна розквітла троянда кохана,
До якої тягнуться тисячі сердець...
Гострі колючки шипи її охрана,
Портрет ,її малює художник митець.
Як інші жінки, прагне любові щастя,
Сонячна і яскрава грішна і свята,
Світиться серденько, як фея із казки
Неповторна ніжна зажурена сумна.
Прекрасна лада ,не кориться нікому,
І знає, собі цінну -шляхетна душа...
Хто завоює серденько у любові...
Дарує, усмішку високе почуття.
Небо, намалювало вроду чарівну,
До неї ,хочеться торкнутись руками,
Птицями злетіти у Всесвіт на луну
Зореквіт щастя встелити пелюстками.
Погляд очей ,засліплює перехожих..
І відзеркалює, пречистий храм душі...
Блаженну окрасу омріює кожний,
Цілувать ,уста довгі коси золоті.
М ЧАЙКІВЧАНКА.
