на землі
чорні хрести доріг –
вістрями під кожен поріг,
у драглистій небесній імлі
чорні хрести ворон –
виснуть над німотою крон
і над кожним дахом
забобонним жахом
двоє на лавці,
худі-блідолиці, наче вигнанці,
пиво холодне п`ють,
без відтінків про щось балакають…
а праворуч лавки –
на сірому сірі стежки
поспліталися у допоміжні хрестики
чорні хрести
ставить на всьому зима дозріла,
хоча собою сама – біла
у місті відлига,
необхідності і терпіння нудьга
…здрастуй*, каже, а ось і я –
сіра в крапку твоя депресія…
упирається вістрям в поріг дорога хре́сна:
скоро – лютий, скоро - весна
28.01.2018
Академічний тлумачний словник подає
слова "здрастувати" і "здрастуватися",
а "здрастуй" - не визнає, але це не логічно...
А я, пані Валю, зустрічала те слово в українській казці, причому у формі "драстуй",певне,розмовній.
Чудова гравюра зими! Проте щиро вітаю Вас з провесінню!
Зрима і відчутна картина. Хай цей пригнічений настрій буде тимчасовим і скороминучим! Залишається ще якось пережити лютий, а там вже й весна!.. Отоді і душа оживе разом з природою після затяжного зимового напівсну. І настане час чудесних метаморфоз!
"Словники України" on-line подають слово "здрастуй". Пригадую, мені в одному вірші під час публікації в газеті це слово виправили на "добридень"... Хоча воно цілком існує.
ні, я не погоджуся з думкою про "слабака" - таке припущення не відповідає тому, що ми читаємо і бачимо на сторінці Михайла Гончара - там усе путнє і я вже не вперше заперечую подібні сумніви, Михайле: мені подобаються Ваші вірші, тому я їх читаю, і думаю, що також здібна відрізнити, у всякому випадку - на моєму рівні сприйняття - відкиньте сумніви геть, Поете
Ось вона - метафора депресії, втілена у затяжній сіро-блідій дошовій зимі. Чудово підкреслено беземоційність двох осіб з пивом, які компенсують брак емоцій, потоку розуміння і депресію штучним стимулом (алькоголем). Класно, реалістично, проективно.... Дуже близька мені тема зараз після роботи в терапії з цією проблемою
дякую Вам, Окрилена Ви мене розумієте а розкажіть, якщо можна, детальніше про "роботу в терапії з цією проблемою" - думаю, пора вже мені подібною терапією поцікавитися
Якщо коротко, то слід відокремлювати вигорання емоційне і депресію. При вигоранні є бажання спокою і "виходу на зупинку", щоб повернутися потім знову в "потяг". При депресії не рятує ні відпочинок, ні спокій. В арт-терапії дієвими є тілесно-рухові практики. Наразі це моє бачення цього, і з цим варто працювати більш наочно і практично. Про те, як шукати ресурс в цьому стані раджу прочитати статтю http://www.tutkatamka.com.ua/nathnennya/psihologiya/niyakix-ugod-z-diyavolom-16-vazhlivix-rechej-yakix-navchaye-depresiya/
дякую, прочитала - так, рух лікує, "Бог і біг рятують од депресії" - колись я вивела була таку формулу для себе причина, думаю, в тому, що доводиться постійно робити не те, що сам хочеш, а що комусь треба, якщо навіть погоджуєшся з тим "треба" (необхідність) - постійне подавлення власної волі (бажань)- живеш, як виходить, а не як хочеться змушений до чогось обставинами, а не хочеш і робиш - так десь... цікаві думки авторки і її висновки, ще раз дякую
пані Галю, вдячна Вам за інтерес і увагу, також з приємністю згадую і тепер про нашу коротеньку зустріч в реалі дасть Бог, може побачимося ще якось, десь і колись
так, госте, Вам вірю цікаво випало: поки я "дополіровувала" текст - пішов сніг і чорні хрести доріг зникли під білим покривалом та й ворони спати повлягалися у якихось своїх криївках - уже все змінилося: як каже персонаж із мультика, який я люблю передивлятися - "ми живемо у світі, який тане (...в танущем мире...)
віра у цьому океані дезорієнтацій, як компас, а надія - як хвилеріз, любов же - дороговказна Зірка: без них ніяк не втриматися на плаву решта все - так, тече і міняється