я знаю, в душі десь глибоко
є місце, до якого я причетний:
причетний лиш я, а більш ніхто.
я шукаю себе, шукаю те місце й час,
і ось я сам один. можу заплющити очі,
й того, що бачу, не побачить ніхто.
я гуляю самотою – чи ти не бачиш?
непричетний, без прав, без обов'язків.
дозволь мені бути самим собою:
то є все, про що мріяв ціле своє життя.
мої ноги не знаходять иншого опертя,
як ця грішна земля, що її попираю ногами.
ти не знаєш мене, та я й сам не знаю.
я не бачу тебе, ти не бачиш мене.
в разі чого мовчки закрий мені очі
і так само покинь цей світ:
чи причетна, чи непричетна.
тут я не маю серця. так, моє серце не тут.
тут я не маю домівки, бо домівка моя не тут.
я не причетний до цього місця
ні словом, ні ділом, ні пальцем –
чи так кажуть? не знаю, бо я непричетний,
і не маю причин з цього приводу непокоїтися.
я гуляю самотою. я ніколи не мріяв бути ніким,
а лиш собою самим. так, я буду самим собою.
топчу цю грішну землю – вона мені за опертя,
а більш ні за ніщо. так було ціле моє життя.
все просто, коли подумати. десь я цю думку чув:
у себе в голові, бо де ще міг би чути?
не маю де прихилитися. де все моє, забув.
маю ще сховиток – де він? зможу й про нього забути.
дівчино, десь в глибині душі я знаю
місце одне, та його ніколи не видно:
я причетний до того місця;
там я сам, але більш ніхто.
так шукаю себе, шукаю себе весь час,
і коли опиняюся там, можу заплющити очі,
і ніхто не побачить того,
чого я не бачу сам
за твором: i walk alone, kiss
