я працював, і трудився,
аж падав і підскакував, – все заради неї;
я й крутився б, і вертівся,
шахрував би й дурив би,
й закладав свою душу,
й торгував би всіма традиційними цінностями
для моєї дитинки;
я вкрав би і вбив для моєї дитинки,
я грабував би, я рвав би й метав би
все для моєї дитинки;
я повзав би, і плазував по-пластунському
через все це флоридське болото,
щоб до неї прилужитися делікатно та чемно.
я щасливий хлопець, я майже ніколи не плачу.
якби вона десь втекла,
я все одно не підвівся з колін,
а так би навколішках кинувся наздоганяти.
я марную свій час, коли мрію про неї,
так залюбки марную, і ні про що не шкодую.
їй легко догодити, й вона не вимагає нічого.
я хотів би знати про неї все:
що її звеселяє, і що навпаки засмучує.
все одно, навіть коли з неба не падають гроші,
вона все одно не журиться.
вона мені показує все, що знає та вміє,
через те я такий щасливий,
і навіть дуже дурний.
коли я щось пояснюю, вона уважно слухає,
а потім усміхається, й каже: "хочу танцювати".
ми гайцюємо рокенрол:
то коли вертяться, й крутяться,
і гойдаються, й скачуть. вона мене веде
десь у первісницько-дике суспільство –
цей стиль життя їй подобається,
а мені хоч не дуже, та все одно нехай
за творами kiss
