В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Перед тим, як писати привітання, захотілося ще раз перечитати
"ВІДСТАНІ... РОКИ... І ПЕРЕЖИТЕ" – збірку поезій Тетяни Луківської, що вийшла з друку минулого року. Чіпляє за живе доля жінки і чиста, щира відвертість, – що нині мало кому притаманна – думок та почуттів, обрамлених в красиві о́брази.
Ніби із сестрами чи подругами ділилася наболілим, таким близьким і зрозумілим для кожної з нас.
Фрази, на які особливо відгукнулась душа, я виписувала на листочок...
і, несподівано для себе, переплела їх своїми словами.
Ось що з цього вийшло. (Рядочки зі збірки подано курсивом).
"Усі щось пишуть – я ж все про любов...
Про відстані... роки... і пережите."
Тетяна Луківська
Читаю, вкотре, сагу про любов,
на відстані вдивляюсь в пережите,
де крізь роки сльозами знов і знов
гірчить твоє кохання недопите.
Яке велике й ніжне почуття,
умите в росах у колисці ранку,
несе маленька жінка пів життя,
із болем... й чистим сяєвом світанку.
Здебільшого іде все по стерні
босоніж, як русалонька прадавня...
Вже ступні з болю зіткано й мені, –
взяло за душу відчуття страждання.
Коли бувають вчасними слова?
Коли "по темі" хочеться сказати:
від болю посріблилась голова –
та саме він і надихнув писати.
І ти писала, мов плела вінки
з волошок, жита... полину й куколю,
окроплюючи рясно сторінки
сльозами незагоєного болю.
Прийшла ти в світ в ось цю осінню мить –
красива, світла, добра, з творчим хистом.
Чому ж так серце, осене, щемить,
коли грайливо й щедро сиплеш листом?
Ти вибач, осене, сумний Тетяни щем,
коли твої золо́тяться принади.
Зі сліз її букет дощу зберем,
а ти розсип в осінні зорепади.
Тетянко! Смутку час сказати: "Ні!!!"
Не варто пити лиш гіркі приправи.
Хай вороги ступають по стерні,
тобі ж під ніжки – шовковисті трави!
Ти так ще хочеш вірити в добро,
пройти обабіч сумоти й печалі –
зерно є в кожнім... лиш знайти б ядро,
відкинувши лушпиння якнайдалі.
Душа моя чомусь за всіх болить
і просить в неба ласки і терпіння –
то хай цю душу Бог благословить
за співчуття до всіх і розуміння.
Ми ж зичимо, сердечно і з теплом,
любові й щастя гарній молодиці,
а поетесі – Муза, ще й з пером,
та не простим, а із крила жар-птиці,
аби писалися натхненно і з добром
пресвітлі вірші, мов з роси й водиці!
Танюшо, вітаємо тебе!
Любимо щиро і ніжно
– твої друзі-одноклубники.
5.10.2017 р.
приєднуюся до привітань!!! 
