Скажи... Хоч шепотом посеред ночі
Що все лишиться, як було
Коли я бачив твої очі
Коли у серці щось жило
Без тебе бути я не хочу
Я смакував те щастя там
Коли, гадалка, що пророчить
Пророчила родину нам
Невже важливіше буває
Щось за родину?... Розкажи
Невже ти іншого кохаєш
Але брехала лиш мені?
Чому у сні я бачу нас
Щасливих, як і було нині
А ти спотворила у фарс
Всі мої мрії на родину...
Єдина в серці та душі
Та та чи ти, що гоїть рани?
Чи та, що б'є підступно зі спини?
Не зраджують душі коханих...
Я буду пам'ятати дні
Твої чарівні очі, ніжна
Я пронесу через роки
Всі ті хвилини наші грішні
І рідні, і святі моменти
Де я став мріяти в сім'ю
Я не посмію тебе стерти
Допоки дихаю й живу
Мені приємно відчувати
Що відчуваю нині я
Мені так прикро помирати
Деся там поки іще в душі...
