Жили собі дід Андрушка, а із ним баба Марушка,
А із ними дочка Мінка, а в дочки́ собачка Хвінка,
А ще жили з ними кицька Варварка,
І маленька мишка Сіроманка.
Взяв весною дід мотику і скопав город великий,
Гною трохи наносив, грабелька́ми розпушив,
Потім пальцем у землі зробив дірку,
А у дірку посадив він ріпку.
ПРИСПІВ:
Ріпку, ріпку тягнемо-потягнемо,
Тягнемо ми ріпку всі гуртом,
Ріпку, ріпку тягнемо-потягнемо,
Величезну ріпку із чубком.
Працював наш дід не марно, зійшла ріпка дуже гарно,
Дід приходив на город, ніс водиці повен рот,
Поливав дід ріпку, добре поливав,
До життя їй сили дуже додавав.
Росла ріпка та, росла, ще маленькою була,
Потім стала, як кулак, а потім стала, як буряк,
Потім стала вже такою, як два,
Потім стала, як у діда голова.
Прийшов дід на грядочку - гуп, гуп, гуп,
Узяв міцно ріпку ту він за чуб,
Вже тягнув руками, впирався ногами,
Промучився цілий день, а ріпка в землі, як пень.
Кличе дід усю родину, тягнуть, тягнуть без упину,
Баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку,
Поки мишка та й до них не прийшла,
Ріпку витягти їм допомогла.
Впала ріпка на Андрушку, дід на бабу, на Марушку,
Баба та й на дочку Мінку, дочка на собачку Хвінку,
А собачка та й на кицьку Варварку,
Ну, а мишка, шусть, у свою шпарку!
11.08.2017
ID:
748376
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 30.08.2017 08:31:28
© дата внесення змiн: 30.08.2017 08:31:28
автор: Олександр Шевченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
