Ми все надіємось, чекаємо, шукаєм...
Не в цьому році і не цього дня,
А щастя поряд... Поряд нас блукає,
А ми не помічаємо ніяк.
Не помічаємо і вперто тягнем воза,
Скропляючи сльозами мозолі,
Спочинемо... перечекаєм грози
І знов рахуєм не зірки а дні...
А щастя ходить, тулиться на ганку,
Його ж не помічають та женуть
І десь над річкою, знов дочекавшись ранку,
Воно на воза хоче застрибнуть.
А ми уперто боїмося вчинків.
Що скажуть люди- наш найбільший страх,
Й до щастя доторкнувшись на хвилинку
Жинемо знову, а у душу цвях.
А у ві сні нам сняться ясні зорі,
Й про віз забувши на кротку мить,
Ми обіцяєм щастю - місце в долі
І вже душа неначе й не болить...
Але прокинувшись, й про сон чомусь забувши,
Ми проклинаєм долю... цілий світ,
А наше щастя, голову схиливши,
Приб"ється знову до чужих воріт.
16. 01. 17
