Я в руках тримаю і грію
Свою незахищену мрію.
І хочу її у вись відпустить,
Та боюся,чи долетить.
Вітре-братику -ти підхопи,
У синеє небо неси,
А ти- щира пташино
Йому поможи.
Бо важлива "надмрія"
Всього світу надія.
Щоб до Сонця попала,
І не пропала.
І не згубила
Своєї мети.
Бачу,бачу-всміхається
Сонце ясне,
Мрія моя збувається
Правда-невже?
Промінь з неба що ніжно
спускається,
Дрогоцінний дарунок несе,
І дає оповите мов золотом
Життя безцінне-людське!