--*--

Я  в  руках  тримаю  і  грію
Свою  незахищену  мрію.
І  хочу  її  у  вись  відпустить,
Та  боюся,чи  долетить.
Вітре-братику  -ти  підхопи,
У  синеє  небо  неси,
А  ти-  щира  пташино
Йому  поможи.
Бо  важлива  "надмрія"
Всього  світу  надія.
Щоб  до  Сонця  попала,
І  не  пропала.
І  не  згубила
Своєї  мети.
Бачу,бачу-всміхається
Сонце  ясне,
Мрія  моя  збувається
Правда-невже?
Промінь  з  неба  що  ніжно
спускається,
Дрогоцінний  дарунок  несе,
І  дає  оповите  мов  золотом
Життя  безцінне-людське!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2016
автор: БЕЗ