Відбілив місяць заспану, сніжну цю ніч,
Заглядає невабом з-за рами в кватирку.
Схарапуджені вітром зірки біжать пріч,
Щоб на хмарці пухнастій зібрати вечірку.
Твої ж руки легенько торкнулись мене,
Просинаюсь у теплих, ласкавих обіймах.
Пристрасть вуст у полон груди миттю бере,
Розколихує їх в розгарячених приймах.
І два тіла зливаються в ніжнім танку,
І любов пелюстки розпускає червоні.
- Не лишай, мій коханий, ніколи, - молю,
Чутно ледь, - душі наші такі безборонні.
15.12.16.
...два тіла зливаються в ніжнім танку,
І любов пелюстки розпускає червоні.
Не лишай, мій коханий, ніколи, - молю,
Чутно ледь, - душі наші такі безборонні. Прекрасні рядки!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00