Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ЯК МИ З БРАТОМ СТАЛИ УЧНЯМИ… (проза) - ВІРШ


геометрія: ЯК  МИ  З  БРАТОМ  СТАЛИ  УЧНЯМИ…      (проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 20

Пошук


Перевірка розміру




ЯК МИ З БРАТОМ СТАЛИ УЧНЯМИ… (проза)

Сьогодні: "День Знань" і свято "Першого дзвінка". На жаль всі шкільні дійства, тепер проходять без мене. Але вони живуть у мені і в моїх спогадах. Мої маленькі дівчатонька Саша, Поліна і Віолета, які частенько навідувалися до мене влітку, заспішили до школи. Навчаються вони відповідно у 4, 3 і 2 класах. А мені нічого не лишилося, як поринути у спогади. Більше 48 років я віддала роботі в школі. За цей час я була свідком і активним учасником багатьох шкільних свят. Але найпишнішими, найурочистішими і найнезабутнішими для мене були і залишаються свята Першого і Останнього дзвінка. Звичайно тепер вони і цікаві, і досконалі, і переповненні урочистостями:гостями, подарунками, квітами, піснями, музикою,жартами... У мій час все було набагато простіше, але дуже хвилююче. Ось про наш із братом перший шкільний день я й хочу повідати читачам і дописувачам нашого поетичного клубу. І донині пам"ятаю, як ми чекали свого першого шкільного дня. Хоч брат і трохи старший від мене, та мама віддала нас до школи разом. Це був другий післявоєнний навчальний рік. Годинників тоді не було, і мама збудила нас рано-ранесенько. На столі нас уже чекав сніданок, а на стільцях чисте вбрання. Мама наказала нам бути уважними, слухати вчительку, ні в якому разі не запізнитися. Мама пішла на роботу, а ми з братом сторожко спостерігали за рухом на вулиці. Щойно помітили, що старші учні йдуть до школи, швиденько перевдяглися і, разом із сусідськими дітьми, босоногою ватагою рушили в бік школи. Здолавши половину шляху, ми побачили, що нас піджидають старші діти. Ми боязко наблизилися до них, а вони запитали, чи взяли ми папір і олівці. Почувши наше: "Ні!" Звеліли повернутися і прихопити все необхідне. Звісно, ми повернулися. А коли знову здолали половину шляху, старші хитруни сповістили нам: "Ну, дурки, вертайтеся! Першого дня вам брати нічого не треба, ви ж ще писати не вмієте!" Ми знову вернулися. Коли ж нарешті завітали до школи, то звісно ж запізнилися. Лінійка біля школи вже закінчувалася, то ж ми і не почули, що там говорили. Вчителі забрали своїх учнів і повели до класів. Ми попленталися за першачками, їх було багато і дві вчительки. Дітей швидко розсадили на лави, які стояли за довгими столами, а ми тишком-нишком теж зайшли. Брат одразу знайшов друзів по футболу і примостився біля них. А я місця не знайшла і стала під стовпом, що підпирав стелю класу.. Вчительки по черзі підзивали учнів до столу і записували дані про кожного з них. Стояти мені довелося довго і я замислилися. І аж здригнулася, коли почула голос учительки: "Дівчинко, біля стовпа у червоній косинці, підійди!" Я несміливо підійшла до столу і тихенько дала відповіді на запитання вчительки. Потім вчительки розділили нас на два класи. Я потрапила у клас "А", а брат у клас "Б". Нам оголосили перерву. Вчителька зібрала клас "Б", та й повела в інше приміщення, а клас "А", залишився у цьому ж приміщенні. Мені було лячно залишатися без брата, та вийшовши на подвір"я, я побачила сусідського Гриця, який, ридаючи, біг до нас зі словами: "Колю, я без тебе не хочу!" Тоді моя вчителька, взяла його за руку, гуклула його брата Колю, та й повела обох до класу "Б", а назад повернулася з моїм Васильком. І я дуже зраділа цьому. Вчителька ще раз з нами познайомилася, зробивши перекличку, розсадила за столами, розповіла, з чим нам приходоти завтра, та відпустила додому. Так почалося наше навчання. А я ось пишу і все це стоїть перед моїми очима. Уже давно немає і Колі, і Васі, та мабуть і багатьох інших, а спогади залишились і живуть у мені.

ID: 686985
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.09.2016 13:29:12
© дата внесення змiн: 17.03.2018 08:55:28
автор: геометрія

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (209)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Артур Сіренко, 01.09.2016 - 20:10
Цікавий текст! give_rose
 
геометрія відповів на коментар Артур Сіренко, 01.09.2016 - 22:20
Дякую, Артуре! Це не лише текст, це моє далеке дитинство... 43 42 osen1 flo36 flo04
 
Добре розумію ваші почуття. Я також у школі провела більшу частину життя, і ще не відірвалася остаточно від Школи. Зі святом Вас. І спогад ваш цікавий 16 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Світлана Імашева, 01.09.2016 - 22:06
Дякую, Світлано! Вітаю вас і вашу родину з Днем Знань та святом Першого дзвінка!.. 12 love17 43 42 flo36 31 give_rose
 
Дмитро Кiбич, 01.09.2016 - 19:11
Справдi, гарний твiр. 12 22 Дуже цiкава, захоплююча iсторiя про дитяче життя. То ще багато оповiдань про дитячi пригоди написав украiнський педагог i письменник Василь Сухомлинський. Вiн, до речi, був родом з вашоi областi, з Онуфрiiвського району.
Тiльки от ви у одному з рядкiв написали "дурки", а набагато правильнiше буде звучати "дурнi".
 
геометрія відповів на коментар Дмитро Кiбич, 01.09.2016 - 22:04
Дякую, Дмитре! З твори Василя Сухомлинського я знайома, деякі з них є в моїй домашній бібліотеці, а ще з захопленням читала твори Януша Корчака, та й Антона Макаренка...А щодо слова "дурки", то я свідомо його написала, бо саме так воно й звучало зі слів трохи старших за мене хлопчаків 70 років тому... 16 smile flirt 42 43 flo36 flo01
 
Ніна Незламна, 01.09.2016 - 13:55
12 16 Цікава розповідь! Справді життя тоді було зовсім друге. З Святом Вас ! Успіхів!!! flo26
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 01.09.2016 - 21:57
Дякую, Ніно! У мене сьогодні шкільний ювілей: події описані у моїй розповіді відбулися 70 років тому. Я з задоволенням приймаю ваші вітання і навзаєм, і вас вітаю, адже це свято для всіх, отож і вам і вашим рідним успіхів бажаю якнайкращих!.. 16 flirt 43 42 flo36 flo11
 

Нові твори