З-поміж знаті та бідняків нетлінним лишається життєвий закон.
Вдача з тим хто його шанує, невірних безодня бере у полон.
Як ріки по всій планеті, тече від початку до відцифрованих днів:
"Гори заради єдиної мрії, яскравіше світла міських вогнів!"
Серед схилів карпатських гір, в колі рожевої мальви та буркуну,
Причаїлась одна і єдина, проводжаючи всесвітню журбу.
Мрія манить як чари мавок, веде до галявин ментальних лісів,
Дихай своїми думками, вони лунають хором твоїх голосів.
Дихай якщо втрачаєш сили, якщо кроки лишаються до мети,
Тільки не покидай мріяти, прошу не забувай
м р і я - це ТИ!
