Втекли часи Мерлінів та Артурів,
Джульєти зникли навіки сліди...
Нас розділили кілометри мурів,
Нас об'єднали присмаки дощів...
Буває гірко, а буває смачно -
Так руку виставляємо на двір...
А вдома сіро - ми погоді вдячні...
Реальність? Чи один із сотні снів?
І лицарі свій кодекс поміняли,
Та дехто у дворяни перейшов...
То вже не лицар... Він є маргіналом...
Лиш гроші грають роль і більш ніщо...
Таких, як я, живе не одна сотня...
Таких, як я, суспільство лиш мина...
Таких, як я, стирають в прах і попіл,
А також наживаються дотла...
Тож довіряй потрібним адресатам,
Які у Темній Вежі проросли...
Для нас і завтра може не настати -
Культури, що живе на самоті...
29.03.16
А це щось міняє?НАШЕ ЗАВТРА все одно настане!Пробач,я пишу віршовані відгуки лише друзям,яких довше знаю.бо не всі це люблять.А тут не втрималась,вірш хороший,як завжди.
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та я й не проти віршів! Мені навпаки приємно, коли хтось так висловлює свої думки...
Настане завтра наше, всупереч
І лицарям,і тим же маргіналам.
Хай Темну Вежу і боронить меч,
Тільки ніщо той кремінь без кресала.
Але невдовзі, вирветься із пут
І спалахне легкий займистий трут.
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже тобі дякую за твій віршований відгук! Приємно...
Але трохи поправлю... Лицарі - це такі підлітки, які не зіпсовані сьогоденням...
одно настане!Пробач,я пишу віршовані відгуки лише друзям,яких довше знаю.бо не всі це люблять.А тут не втрималась,вірш хороший,як завжди.
