Втекли часи Мерлінів та Артурів,
Джульєти зникли навіки сліди...
Нас розділили кілометри мурів,
Нас об'єднали присмаки дощів...
Буває гірко, а буває смачно -
Так руку виставляємо на двір...
А вдома сіро - ми погоді вдячні...
Реальність? Чи один із сотні снів?
І лицарі свій кодекс поміняли,
Та дехто у дворяни перейшов...
То вже не лицар... Він є маргіналом...
Лиш гроші грають роль і більш ніщо...
Таких, як я, живе не одна сотня...
Таких, як я, суспільство лиш мина...
Таких, як я, стирають в прах і попіл,
А також наживаються дотла...
Тож довіряй потрібним адресатам,
Які у Темній Вежі проросли...
Для нас і завтра може не настати -
Культури, що живе на самоті...
29.03.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655642
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.03.2016
автор: Systematic Age