UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: LubovShemet: Моя бабуся Олександра (продовження) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Володимир Кухарчук, 18.04.2016 - 09:36
 Душевно і ностальгічно! Відчувається, що бабуся завжди була для Вас житевим прикладом. Та ідуже Ви з нею схожі. Прочитав багато Ваших віршів. І хоч долі ваші різні, але і так схожі (напевне в житєвій позиції). Душевної радості Вам і Натхнення в творчості!   
LubovShemet відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за такий добрий коментар. Справді, я дуже любила свою бабусю і дуже була схожа на неі. У нас навіть, день народження був в один день - 7 травня. Коли я народилася, бабусі в цей день виповнилося 50 років. Вона була набожною людиною і намагалася жити по божим заповідям...Дуже вдячна, що Ви відчули ту душевність, з якою я пишу своі твори.   
Променистий менестрель, 13.03.2016 - 21:00
Славно з болем серця і ностальгією за тим відлунням серця такої близької людини - вашої Бабусі. Посвяту своїм двом Бабусям, які прожили довге непросте життя я написав ще літ так 14 тому: Бабусі Палажці присвячується Де ж голуб білий, де та синь, Що обвиває нас в Нірвані? Я небо хочу попросить – Мені явило щоб неждано Той образ, зве вже без причин По рідній, хоч небесній Феї, Що відлетіла в далечінь – Душа моя болить за нею. Слова Ти мудро берегла, В житті Ти ними не смітила, Поради лиш в очах несла, Рядком посидіти любила. Дісталося по долі їй, Щоб стать дражливою і злою... Ні! Доброта і ласка з вій – То мудрість поряд йшла з імлою. Вона знегоди знов несла, Переступаючи припони: Не жалілась і не кляла, Не звала помочі сторонні. Нікого не судила, ні; Не роздавала всім поради, Та заповіт її в мені – Живу з ним в Світі, Бога ради. Де ж голуб білий, де та синь, Що в ній Душа її літає, Проміння щастя посилає? Прощення хочу я просить. Не приголубив й не сказав В житті цій славній білій птиці Та в час останній відлучився, Не попрощався... Як узнав – Вже пізно було – відлетіла Жар-птиця, Бабця, біль її – У ті незвідані краї, Що душу їй тепер зігріли... І звідти вже листів не жди, Все відбулось і віддзвонило. Де ж голуб білий, де та синь, Що нас з тобою в час єднає І душу милує, вітає? Надію зустрічі носить... В житті другому – ким там будем, В якім спорідненні життя? Стежинки зійдуться, розбудять Нам душі – ось такі чуття. Та раптом голуб вже на плечі Сідає, ніжно щось так шепче... Ти хто? – Мені лиш воркування, Твоє, бабусине сказання, Що мрії збудуться мої. Почула... Хтось з’єднав мости – Я взнав, що тут витаєш Ти, Бо Серце образ твій вже чує, Неначе хтось рядком чатує... Тут птиця біла вверх злітає... Прощай, зустрілись. В небі тане... 01.12.2001р. Бабусі Лізі присвячується Ось і зустрілися ми знов, Бабуся сива, рідна, ніжна; Як задивлявся в м LubovShemet відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Яка душевна і ніжна розповідь про найдорожчих і найрідніших людей...Читала з сльозами на очах, може, дякуючи нашим бабусям, ми навчилися цінувати життя і тих, хто поряд з нами в біді і в радості.дуже дякую за щире спілкування. 
Наташа Марос, 12.03.2016 - 19:57
Слідкую за Вашою розповіддю про свою бабусю і вкотре дивуюся: де вони брали сили, щоб жити?  У мене є "Марина", якщо захочете почитати, так звали мою золоту бабусю...
LubovShemet відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, обов'язково почитаю.
*Кассіопея*, 12.03.2016 - 19:25
Надзвичайна поезія  Торкнуло найпотаємніші струнки душі… Дякую Вам і Вашій бабусі! 
LubovShemet відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я надзвичайно вдячна, що розділили зі мною моі найкращі спогади...  
|
|
|
||||||||||||||||||||||
