Хтось спита: Що таке Україна?
І почує знайомі слова:
Україна - це небо синє,
Україна - це житні поля...
Україна - це білі лелеки,
Україна - срібляста верба,
Україна - це мрії далекі...
Україна - прозора вода...
Та хіба тільки це Україна?
Лиш краса й більш нічого у ній?
Україна - це тільки калина?
Україна зіткана з мрій?
Ні, не тільки волошки і маки,
Ні, не тільки пахучі квітки,
Ні, не тільки зелені діброви,
Ні, не тільки вінки та стрічки!
Кожен має в душі Україну,
І вона в кожнім серці болить!
Хочуть знову її в пекло кинуть
І брехнею її отруїть.
Не напились ще нашої крові?!
Не наїлись ще наших смертей?!
Не змертвили ще нашої мови?!
Не набридло вбивати людей?!
Ми не зрадим свою Україну,
Не покинем її помирать,
Як Небесная Сотня погинем,
Духу нашого - не зламать!
Не впадемо ми на коліна
І не будем пощади просить.
Україна навіки - ЄДИНА!!!
Її нікому не розділить!
Не здавайся, не скигли, не бійся!
Сподівайся, і вір, і люби.
Злу спокійно у вічі дивися.
Ми є ЛЮДИ. Ми не раби.
