Може не кожен знайде в цьому наборі речень
якийсь ритм і т.д., але то сьогодні народилось в
мене в серці і лягло на папір...
Допито ще одну чашку терпкого чаю...
Випалено ще одну сигарету...
Хотілось би сказати, що я за тобою не скучаю,
І що всьому причина магнітні бурі, чи може якась комета...
Не пийте сироп від кашлю, бо він не лікує втому,
здалося, вже стало краще, та серце звела судома...
Катастрофічно до тебе звикла...
Слова - відбитки...
Слова - тривоги...
І кожен вечір тепер в молитвах, про твою душу благаю бога...
Ковтаю попіл кострів надії...
лічу стигмати...
твоє мовчання...
А ти ні слова...Я ж розумію, але навіщо нам ці прощання?
Кричу: "Не буду", але ж читаю...
криваві вірші...
від них параліч...
Твої поеми мені набридли...
Сказав би просто: "Бувай...Добраніч"...
то не є можливим - не телефонувати такій дівчині!..може, просто - питання повноти часу?..певно, що так!
мусить зателефонувати колись; може, тоді іще залишатиметься бажаним співрозмовником
гарний голос!
доброго дня)
Тала Білокінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Взагалі: - знову ж таки, я не знаю, що Вам відповісти... Повнота часу - поняття досить таки абстрактне...Сьогодні позвоню, завтра не позвоню, а може колись, а може ніколи - це просто "втупу" розмазування каші по тарілці...
Стосовно даного твору: - це не стосується якоїсь окремої персони...це просто те, що народилося в моїй голові...не треба обособлювати...
Гарно переданий настрій....а настрій знайомий... 
