Мамо, мамо! Це ж твоя стежина,
Памятаєш, прямо за селом?
Ти по ній ходила по ожину,
Коли твоє літо так цвіло...
Мамо, мамо! Босими ногами
Скільки стоптано твоїх стежок?!
Часто розтривожений твій ранок
Зустрічав росистий моріжок.
Мамо, мамо! Буде в небі сонце,
Щоб надії можна довірять...
Скільки виглядала ти в віконце,
Як ніхто завжди уміла ждать.
Потяглись дощі уже над полем,
І дороги стали розкисать...
Це ж твоя десь забарилась доля,
Вже її не підеш зустрічать...
Нишком сядеш тут, біля калини,
Руки, стомлені, коліна обнімуть.
Все просила в Бога для дитини,
А собі - " Хай буде, як небудь"!
Мамо, Мамо! Час не зупинити!
Знов душа на місці не лежить.
Ти навчала: "Треба так прожити,
Щоб була красива кожна мить!"
12.07.2015
Вірш зачіпає серце кожного, кого на світ привела мама.
Хотів вже взяти його в роботу для створення музики, але бачу в коментарях пан Олександр його передав професійному композитору.
Виберу іншого вірша.
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудовий глибокохудожній пісенний твір
Трішечки "довести" й композиторові... віддам.
Оце щойно, не втримавшись, зателефонував і прочитав Олександру Житинському (Його (наш) новий пісенник "Хай українська пісня лине!"
я саме впорядковую), так він відразу сказав: "Зачепило й пробило!
Нікому не віддавай - забираю в роботу!"
Це мій давній гарнющий творчий собрат, заслужений працівник культури України, я втретє редагую-впорядковую його збірники.
Так ото, як мовиться, В ДОБРИЙ ЧАС!
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за добрі слова! Особливо приємно, їх почути від одного із флагманів нашого сайту, і сучасної поєзії взагалі.