(... на далекі розстані юності і мрій…)
**
Поговорім, кохана, про любов.
Горить свіча, ворожка-ніч не згасла
І так кришталями вкриває небо рясно, –
Поговорімо ж тихо про любов;
Про квіти, що з весною відцвіли,
Про звабу-літо, що зігріло душу,
Про те, що ми закохані!.. були… –
Що пам’ятать за нас обох я мушу...
Поговорімо, люба, про життя –
О, як ще вабить під серпневим небом!
Про милість долі, ту снагу й потребу:
Шляхів єднання, душ і тіл злиття…
Поки ми є, поки не згасло літо,
І пам'яттю вона в серцях зігріта –
Поговорімо, мила, про любов…
**
Коли ми вийшли в світ, лише вона
Шляхи стелила під травневим небом, –
Вона серця, що прагнули сповна
Життя відпити, кликала до себе –
Наївних, юних нас! Як прагнули її,
Коханню вже ростили дужі крила,
Шляхи святили, почуття свої
І дням любові вірою сурмили!
Вона співала нам своїх пісень,
Кохання святість мріям дарувала –
Жага життя на крила піднімала,
Несла в вінчальний, заповітний день!..
… Куди ж, куди поділася вона?..
– Який солодкий хміль її вина, –
Його нам спити, Доле, дай до дна!
**
Та хміль її – не вічний… – Лине час
І юність днів… Але душа – нетлінна!
Нетлінне й почуття єднало нас –
Тож марний сум: у нових поколіннях
Відродиться, постане ця любов,
Позве до щастя, у світи покличе –
Повториться твоє й моє обличчя,
І мрії заповітні, – знов і знов
Все відізветься, нами пережите
У найдорожчому: у дітях, наших внуках!
– О, дай відчуть, як зігрівають руки! –
Хай не зуміли чашу долі спити
Разом, сповна щоб наше відлюбити, –
Поговорімо ж тихо про любов...
*** * ***
(з голосу серпня. "Терції самотнього часу")
Одним любов-одна на все життя, а інші - так її і не знаходять...
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дивовижа. але це дивне життя все нас навчає: хочеш свого мати. чи тощастя, чи то кусень хліба - постарайся. попрацюй і думкою, і серцем, і зможеш мати те, чого прагнеш. і любов тобі упокориться. лише не кидай її. не залишай, незраджуй, не прогони.
дякую вам!
оригінальна форма. дійсно, терція - злите звучання трьох поезій. схоже, вступна частина до збірки?
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то з відлуння минулого... і по сюжету, і по часу, і по задуму. і малась бути збірочка, але не стало її - не стало і бажання...
хоча розумом спиймаю те, що була б - і має лишитися - пам"ть про неї.. в чомусь вже зникає, вже й забулися певні речі, а от відчуття, те, що тоді переповнювало душу - в слові може лишитися незмінним назавжди... а вона варта тої пам"яті...
Чудово, душевно, дякую! 