Дітям:
мертвим,
живим і
ненародженим…*
Це ж треба так! В космічну пору світу,
Коли – лиш мить, щоб взнати його суть,
В війни гієні гинуть наші діти –
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз тут балади –
Героям – слава!.. І батьківська дань! –
Хотілось би майбутньому зарадить,
Щоб вже повік не мати тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, нових од і арій,
Нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
Щоб в нас зродився свій по крові Дарій –
То й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить імперську “благодать”,
Чи Ярославну – королеву Анну,
Щоб вла́дцям глузду свіжого додать!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Чи Роксолану… То знаменно чимось,
Як восени – нежданий клена цвіт!
То ж, люди добрі, більше вже не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
Зробив провину - неодмінно каймось!..
На себе й я отой тягар беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце… розуму й добру.
Усіх диктаторів повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…Й наступить час… Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цей тягар… на себе… я беру.
1.06. 2015
________
*...в День захисту дітей
Щось так, та лиш прагну! 
