Народе мій, прекрасний, волелюбний,
Незламний і стражденний водночас,
Терпіти доки мусиш ці свавілля
І хрест нести тяжкий цей на плечах?
Непотрібу нам досить із Росії!
Як потім вигрібати це сміття?
Топтати скільки будуть нашу землю?
Коли у душах збудять каяття?
Де ж матері-зозулі тих солдатів,
Яких їм грузом «двісті» відправляють?
Бояться так свого царя-месію,
Що, навіть, правди в нього не питають?
Але від Бога нічого не сховать!
Розплати час настане неминучий!
За ріки крові і сльози матерів,
Сиріток тих,дітей, їх біль пекучий.
Зневірився терплячий наш народ,
Не знає де брехня, а де та правда,
Кому ж страшна ця вигідна війна?
Потрібен мир, який ще був недавно!
5.05.2015 р
Прекрасно пишете про сподівання народу, особливий і висновок:
Стомився і зневірився терплячий наш народ.
Не зна - де є брехня, а де - святая правда,
І кому вигідна ця страшна війна.
Так хочеться всім миру, який був донедавна!
МИР - це заповітна МРІЯ! Хай допоможуть нам і ВІРА, і НАДІЯ! Настане час - загинуть супостати, повернуться з війни солдати, і їх обнімуть ніжно й міцно - СЕСТРА, ДРУЖИНА, ДІТИ Й МАТИ!
Ніна-Марія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
