Ти не кажи йому, як я його люблю:
Я не страждаю і не плачу вже давно.
Ти не кажи йому, як його я жду,
Я не згубила глузд виглядаючи у вікно!
Тільки пам`ять знає;
Пам`ять вірить;
Пам`ять хоче,
та не взмозі забути
Руки, що ніжно і несамовито
крали сон у мого тіла!
Руки, що пекельно і безжально
лишили весну без тепла.
Ти розкажу йому, що я не плачу:
Так - згадую; так - сумую, але не плачу!
Ти розкажи йому, яка я стала інша:
очі пусті, усмішка без сміху - Я СТАЛА СИЛЬНА!!!
Тільки пам`ять знає;
Пам`ять вірить;
Пам`ять хоче,
та не взмозі вирвати
у самоти
Руки, що ніжно і несамовито
крали сон у мого тіла!
Руки, що пекельно і безжально
лишили весну без тепла.
Тільки пам`ять знає;
Пам`ять вірить;
Пам`ять хоче,
та не взмозі повернути
Руки, що ніжно і несамовито
крали сон у мого тіла!
Руки, що пекельно і безжально
лишили весну без тепла.
Ти не кажи йому, не згадуй про мене:
Я безсильно сильна
вже стільки літ живу ним -
ним одним! -
безпорадно чужим,
вище неба моїм!..
Моїм!.. Моїм!..
09 лютого 2015 р.
