З дозволу пана Ігоря - *ваша воля*, я виставила ці два вірші, не для того щоб ви їх порівнювали, просто два погляди на мій душевний стан у ці скрутні часи. Дякую пану Ігорю Терену за допомогу.
АннА
Так хочеться скласти крила,
Упасти на саме дно,
Згорнути душі вітрила,
Життя відректись...Все одно,
Нікому в живих не лишитись,
- Кому потрібне це згарище.
Заплющити очі, стишити
У серці любові пожарище.
Стати такою ж безликою,
Як ті, що шматують цю землю.
Хто душу продав за копійки,
А зраду прикрив брехнею.
.............................
Та в Бога попр́ошу сили,
- Моя це земля, мого роду.
Стримати гнів несила - Ігор Терен
Ідіть ви *додому*, заброди. Найлегше – це скласти крила,
чекати, що все мине,
Згорнути душі вітрила...
Життя все одно одне.
Можна не жити. Зручніше
мертвому між неживих.
Боже, чому все більше
нелюдів між своїх?
Можна заплющити очі
на пепелище страшне.
За копійки – поторочі
куплять безлику мене.
.............................
Тільки в ім’я мого роду
– дай мені, Господи, сил
вигнати з дому заброду
і не складати вже крил.
Пане Ігорю, вибачте за ...
Дуже проникливий душеперегук, щемні і зболені думки... Дай Боже, звільнити наші землі від всіх цих заброд, які несуть смерть і розруху нашій Україні!..
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це Ігор ще не знає що я втнула.
