-коли ти вже перестанеш казати, що хочеш його смерті..ти ж кохаешь його..тупиця!!!
-неправда..я кохаю його машину та стильну зачіску..хоча це всього прикриття((тому що розумію ж що кохаю
-а коли ти цце зрозуміла..може ти помиляешься
-коли побачила його із іншою..то в серці заболіло чи щось типу того..
все зрозуміло подумала я..це якась не дівчина а робот, замість голови у якої пуста коробка..сама не знае чого хоче..ох же ця Слава...))
наступного дня ми пішли гуляти, правда це більш було схоже просто на пролиття Славкиних сліз..так гірко вона плакала що аж самій думалось про самогубство...біль її передавався у всьому..у розмитому макіяжі, у недбаній зачісці, у спортивній потряпаній кофті, у прозорих очах, у повільному подиху,у гіркому присмаку її слів, у чорному розумінні життя...все вказувало що їй справді погано..вона сказала що не їла вже 3 дні...що не думала про науку уже 3 дні..що взагалі не живе вже 3 дні..вона боялась сказати меня це слово що між нимии кінець...боляче дивитись що хтось має силу над твоею подругою..тримае її і не відпускає...прикро що наступного дня її макіяж був досконалим..плаття красувалось на її тілі..не від того що вона стала вільна а від того що він ще більше її волі забрав собі((..пройшов час..вона такаж сама невільна...важко казати та думаю що смерть її на його совісті...ні вона не померла фізично..її тіло все ще на землі та душа давно уже в пеклі...
PS: важко писати про себе від 3 особи...бо хочеться себе посварити..хочеться похвалити..та розуміешь що нема поки що за що((((
