Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
Не зважаючи на постійний стан тривожності, подарований нам північними "братами", потрібно переключатись на щось інше, зупинитись і заглибитись в красу природи, як робите це Ви, пані Наталю.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, пане Вікторе: мусимо хоч іноді переключатися на щось світле і гарне, відволіктись на якийсь час від важких думок, щоб не з'їхати з глузду. Важкі часи переживає зараз Україна, але мрія про мирне життя не полишає нас. Дякую Вам сердечно!
І я НІ НА МИТЬ НЕСУМНІВАЮСЯ, що Ваші очі УСЕ ЦЕ БАЧИЛИ в Карпатах...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Патарочко! Трішки відірвалися від реальності, щоб остаточно не впасти у відчай через жахливі події у країні... Дай Боже, щоб на наші землі знову повернувся такий звичний спокій і щоб ми могли кожен день насолоджуватися красою рідного краю!
Ви, мабуть, вже не раз насолоджувалися красою наших Карпат і знаєте, як там гарно! 
Краса української природи не може не надихати! Дякую Вам, Анатолію! 
