над жита́ми
моїми –
зелена
із синім густим одли́вом –
ізумрудно-грайлива,
смара́гдова паволо́ка
над жита́ми,
вгорі,
на блакитному тлі – хмаринка летка́,
ніби тендітна жіноча фігурка
відкілясь приблукала
випадкова хмаринка,
заледь рожева, а по краях – заледь золота…
і, наче тендітна жінка –
покрива́ла атла́сні із себе
на льоту розгорта…
як рожева пелюстка,
а по краях – сонячно-золота…
на блакитному тлі…
може, жила така
колись у цьому селі?
може, мрія
чия?..
…паволокою,
з яблуні цвітом,
димком-туманом
здійнялась од землі,
на льоту́ – тане…
Ляна?..
Ляна!
Фет-Фрумосова Косиндзя́на
кохана…
уже й розтанула казка, нема…
голубі́нь-глибінь атла́сна
сама
01.05.2014
Радію, що над Вашими житами (я спершу прочитала *над життям моїм* замість *над житами моїми*, але, мабуть це одне й те саме) нарешті заграли яскраві кольори! Отже, все потроху повертається *на круги своя*. Гарно, світло, позитивно і барвисто!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю... так - жито - в снах, наприклад, символізує життя... але в даному випадку - Ви прочитали більше, чим я написала - вдячна Вам, що упевнені у моєму колись воскресінні...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на жаль. багато наших - природно наших - слів потрапляють під подібні підозри... там ми самі, налякані "фахівцями" і збіднюємо нашу мову. Але, думаю, ми будемо сміливими...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... ІЗУМРУД, у, чол. Те саме, що смарагд. Дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів, третій — зелених ізумрудів (Нечуй-Левицький) -
я так зраділа, довідавшись, що ізумруд - наше слово
Такий віршовий імпресіонізм... миттєве враження... надмайстерне викладення... тонко, як душа...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ох, люба Яночко Тімур... дуже рада Вам... як довго я босим серцем по сухих стернях іду... ось колір нарешті, як промінчик, проз хмари ординські проник... і справді душа...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шаслива і я бачити Вас, пані zazemlena оце перший колір (за багато часу темного) до сприйняття мого пробився нині - синій відлив на зелених житах - просто живий ізумруд...
кольори - це живі істоти... є світи, де вони живуть - там їх дуже-дуже багато... така там красота - непередавана словом, як і ті кольори - словом непередавані... люди, хто там бував - відчували ті кольори, як форму життя і мислення, повноцінне високодуховне живе життя - то такі рідкісні люди і себе там відчували - кольорами... здОрово... чи може бути щось прекраснішого?...
Казково! Наче видіння, зіткане з пелюсток. Особливо сподобалася гра кольорів і втаємниченість Вашої прекрасної Діани
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... Ляна-Косиндзяна і Фет-Фрумос - здавалося мені, що це герої білоруських народних казок, а от Вікіпедія відносить Фет-Фрумоса (витязь, герой) до румунського і молдавського фольклору...
колись, дуже-дуже давно ті казки читала собі... до сих пір не забудися... либонь, дитинство пам"яті моїй вже набагато ближче, чим жахи, які творить в Україні нашій орда московська...
ховаюся-рятую душу... у жита... у далекі казки... до пори, до часу
дуже рада Вам, пані Окрилена