***
Моя весна сьогодні мовчазна.
Сердешна оніміла, безголоса...
На вітах вітер, дощ і омела,
Та яра стрічка болю у волоссі.
Лелеки повертаються домів
Із ношею невтішної розпуки...
Закутані у чорне матері,
Пішли сини у даль - на Божі луки.
То ж як ростити знову лелечат?
Як дарувати світлі душі світу?!
У храмі дзвони... (вкотре!) не мовчать,
Мовчить весна у пред'яві цвіту...
(28.03.14)
чудово написано Лесенько .Інше тепер і не читається,не суттєве все інше.Немає сили ні на що інше ,а треба її знайти .Бо як тоді дарувати "світлі душі світу"?цю весну повинні освятити ми - ВІРОЮ,Любов"ю ,НАДІЄЮ. як освятили її воїни Небесної сотні своїми життями .Дякую ,Лесенько!
Віра і надія - це той ресурс внутрішній , який допомагає вставати після болючих падінь...
А весна цьогоріч рання, ніби поспішала, наздоганяла життя
Тужливо, скорботно-квітнево
Лесю, це стан багатьох, і ви дуже вдало його передали, дяка вам за це, це неначе кулачки стиснутими тримати, як в дитинстві, коли твоя команда грала, а це все що ти міг зробити. А, наразі, я молюсь, Господь чує і я вірю, все буде добре.