Світить місяць над горами,
Світить ясно сяє.
А гуцул жене отару,
На сопілці грає.
Він заграє, заспіває,
Пісню про страждання.
А гуцулка все чекає,
Мріє про кохання.
А ті гори - крутогори,
Вітер обіймає.
А гуцулка чорноока
Вівчара шукає.
Там вівчар жене отару,
На сопілці грає.
Він думає про дівчину,
Що його кохає.
А дівчина йде на зустріч
До свого милого.
Заквітчала свої коси,
Щоб не впали роси.
Коси довгі до пояса
Дівка розпустила.
Заквітчана й дуже файна,
Щира й дуже мила.
-Добрий вечір, файний вечір -
Мовила дівчина.
Я прийшла на звук сопілки,
Бо ти граєш гірко.
Тож вівчар заграв інакше
Про кохання вічне.
Щоб почули всії гори,
Річки та потічки.
А в нас на полонині
Є всього багато.
Приїзджайте люди добрі,
Гостинно гуляти.
