Ці очі - море, хвилі...
Мої слова безсилі,
Щоб описати ту красу -
Ранковочисту їх росу.
Ці очі - небо й сонце,
Чарують душ віконця.
І сяйвом грають ноти,
Мов голосні фаготи.
Ці очі - світлі океани,
Лікують водами всі рани.
Та заграють до мене блиском,
Цілують хвилями так різко.
Ці очі - то моє натхнення,
Моя домівка й люба неня.
Без них не бачу майже світу,
Без них нема весни і літа!
======================
Её глаза прекрасны...
Мои слова напрасны,
Чтоб очертить всю красоту,
Тех утренних рос чистоту.
Её глаза, как солнце,
Чаруют душ оконца.
Сиянием их нот
Играет мой фагот.
Её глаза - свет океана,
Залечат и водой все рани.
Заигруют ко мне так резко,
Целуя волнами и блеском.
Её глаза - столь вдохновимы,
Мой дом родной и мать любима.
Без них я мир почти не вижу,
Без них весна и лето в хиже...
ДТХ
21.03.2014
Чому це не можна в наш час? У нас свобода слова, можна говорити БУДЬ-ЯКОЮ мовоЮ!!
Микита Баян відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Там же написано "жартую", згадав жарти про "мову окупантів"...) Ну, в Криму зараз небезпечно розмовляти українською. Демократія - то лише слово, немає її.